Постанова № 75428483, 23.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа №922/171/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (вх.№944Х/1-41 від 22.05.2018) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі №922/171/17 (суддя Хотенець П.В., повний текст складено 02.05.2018),

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» м. Дружківка, Донецька область,

до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків,

про стягнення з відповідача 13631,03 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова компанія» про стягнення з відповідача 13631,03 грн. недоплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/6983297.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» 13631,03 грн недоплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/6983297 та 1378,00 грн судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2018 по справі №922/171/17; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково – стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» 862,08 грн страхового відшкодування; в разі задоволення апеляційної скарги здійснити перерозподіл судових витрат.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач вказує на те, що суд першої інстанції відхилив висновки судової експертизи, обмежившись визнанням факту її призначення та проведення та відхилив звіт №100/11/16 про оцінку колісного транспортного засобу суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1, на підставі якого відповідачем було сплачено страхове відшкодування в досудовому порядку.

Також апелянт зазначає, що в абзаці 3 аркушу 4 суд дійшов до висновку про те, що відповідач має загалом відшкодувати позивачу 30083,53 грн. З наведеного відповідач робить висновки про те, що суд визнав належним доказом наданий позивачем звіт №53/2016 від 17.03.2016 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2, відповідно якого матеріальний збиток становить 36099,03 грн. з ПДВ. Проте виходячи з положень ст. ст. 76-79 ГПК України вказаний письмовий документ не є належним, допустимим доказом суми страхового відшкодування. По перше, він не дає відповіді на питання щодо вартості відновлювального ремонту, а дає відповідь щодо розміру матеріального збитку, це є різними поняттями відповідно положень Методики. По друге, взагалі не містить розрахунку коефіцієнту зносу, застосування якого підтверджується висновками судової експертизи, дійсними обставинами справи та положеннями п. 7.39. Методики. По-третє, всупереч положенням Методики, оцінювач або позивач не запросили відповідача на огляд пошкодженого автомобілю, відповідно останній не має можливості пересвідчитись в наявності визначених пошкоджень, їх характері та засобах їх усунення (ремонту або заміні).

Крім того апелянт зазначає, що в доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач заявляв клопотання щодо виклику в судове засідання та допиту в якості експерту особи, що підписала висновок судової експертизи - судового експерту ОСОБА_3, оскільки невідомо чи враховував експерт ПДВ при розрахунках. Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, в тексті рішення зазначено, що у висновку №3635 від 08.02.2018 експерт вказує, що здійснював розрахунок без врахування ПДВ. Представник відповідача знайомився з вказаним висновком і може вказати про те, що ані в тексті самого висновку, ані в калькуляції до нього чітко не вказується, що розрахунок був здійснений без врахування ПДВ, враховуючи той факт, що на вирішення експерта було поставлене питання щодо визначення вартості відновлювального ремонту саме без ПДВ.

На підставі вищевказаного апелянт вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права -застосовано положення п. 7.38 Методики, ст. 1187 ЦК України, які не підлягали застосуванню в даній справі та з іншого боку суд не застосував положення п. 7.39. Методики, ст. 1188 ЦК України та ст. 29 Закону.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ «Міжнародна страхова компанія» у справі №922/171/17; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представником позивача – 01.06.2018, представником відповідача – 31.05.2018.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4353 від 07.06.2018), в якому він просить оскаржуване рішення – залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Зокрема, в обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що висновок судової автотоварознавчої експертизи №3635 від 08.02.2018 не є належним доказом по цій справі, оскільки пошкоджений транспортний засіб не був оглянутий судовим експертом, тому не можливо стверджувати про повне, всебічне та об’єктивне дослідження, а з огляду на те, що строк експлуатації автомобіля не перевищував семи років, то не має підстав для нарахування коефіцієнту фізичного зносу (п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів). Також позивач зазначає, що ним виконано вимоги чинного законодавства при виплаті страхового відшкодування, а саме: замовлено та сплачено витрати за проведення звіту щодо вартості ремонту пошкодженого автомобілю, по результатам звіту здійснено у визначений строк виплату страхового відшкодування.

Колегія суддів повідомляє, що клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (позивачем, страховиком) і ОСОБА_4 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів В№206242, згідно з яким майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля НОМЕР_1, були застраховані в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» строком з 12.06.2015 по 11.06.2016.

07.02.2016 в м. Краматорськ відбулась дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого останній автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідно до довідки ВДАІ №85480104 від 07.02.2016 ОСОБА_5 є винним у настанні даної ДТП.

Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2016 ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили 15.03.2016.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується вищевказаної постановою районного суду.

Страховим актом №50/16 від 07.04.2016 дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07.02.2016, визнана страховим випадком.

Згідно з умовами договору страхування автотранспортних засобів В№206242 від 11.06.2015 на рахунок потерпілої особи ОСОБА_4, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 30083,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2728 від 08.04.2016.

Розмір страхової виплати був розрахований таким чином:

Згідно Звіту №53/2016 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 17.03.2016, вартість матеріального збитку, завданому власникові автомобілю НОМЕР_1, становить 36099,03 грн.;

Із суми страхового відшкодування було відрахована сума ПДВ, яка становить 20%. Франшиза за договором В№206242 від 11.06.2015 становить 0,00 грн. Таким чином, страхове відшкодування склало 30083,53 грн.

Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/6983297 цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль НОМЕР_2, застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова компанія» (відповідача), у зв'язку з чим відповідальність за шкоду, заподіяну діями такої особи несе Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова компанія». Франшиза згідно полісу №АІ/6983297 становить 0,00 грн.

Позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова компанія» з заявою №14 вих.№938 від 20.09.2016 про виплату страхового відшкодування у 30083,53 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.12.2016 відповідач перерахував страхове відшкодування у розмірі 16452,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №272 від 22.12.2016.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 13631,03 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області прийнято рішення про задоволення позову з підстав його обґрунтованості та підтвердження матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

У « встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (ТДВ «Міжнародна страхова компанія») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Статтею 29 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено які витрати відшкодовуються страховиком при настанні страхового випадку.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу автомобілю НОМЕР_1 рік випуску автомобіля 2013 і на момент ДТП (07 лютого 2016 року) строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», апеляційний господарський суд вважає вірними висновки про те, що за відсутності відповідних доказів наданих у підтвердження своїх заперечень, коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку дорівнює нулю, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком судів, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на заявлену позивачем суму.

Щодо посилання апелянта на не взяття до уваги результатів звіту №100/11/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 16.11.2016 та висновків судової експертизи №3635 від 08.02.2018, згідно якої експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, станом на момент ДТП становить 17314,58 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до висновку №3635 від 08.02.2018 судовим експертом було зазначено, що технічний огляд автомобіля не проводився, дослідження проводилось методом вивчення наданих матеріалів господарської справи №922/171/17 та наданих додаткових даних, проводились відповідні розрахунки. Вказаний висновок експерта не встановлював чи було на момент ДТП пошкодження автомобіля у вигляді деформації двері задньої правої, у вказаному висновку експерт надав відповідь на питання яким буде вартість ремонту у разі наявності станом на момент ДТП такого пошкодження.

Крім того, при формуванні звіту №100/11/16 про оцінку колісного транспортного засобу від 16.11.2016 транспортний засіб також не оглядався, звіт був зроблений на підставі документів та фотографій, наданих відповідачем, тоді як звіт №53/2016 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля, складеного Експертно-юридичною агенцією страхових розслідувань «Авангард+», було здійснено за результатами огляду пошкодженого автомобіля.

За таких обставин судом при прийнятті оскаржуваного рішення правомірно було прийнято до уваги саме звіт №53/2016 про оцінку від 17.03.2016.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2018 у справі №922/171/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий