Постанова № 75428452, 16.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 920/1250/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Мальченко О.О.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 – договір про надання правової допомоги (витяг) № 1/05-18/920-1250 від 25.05.2018,

відповідача – ОСОБА_2 – паспорт серія МВ438807,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №872 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2018 у справі № 920/1250/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Альбіон”, м. Дніпро,

до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми “Соснівська”, с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область,

про стягнення 1 116 462,00 грн на підставі договору купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 1452/1АЛ від 07.08.2017, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Альбіон”, м. Дніпро, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми “Соснівська”, с. Соснівка, Конотопський район, Сумська область, про стягнення 1 116 462,00 грн заборгованості за товар відповідно до договору купівлі-продажу № 1452АЛ від 16.05.2016, право вимоги якої позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги № 1452/1АЛ від 07.08.2017.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2018 у справі №920/1250/17 (суддя Резніченко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що здійснивши оплату за рахунком № 38627 від 19.05.2016, відповідачем була прийнята пропозиція позивача укласти договір купівлі-продажу №1452АЛ від 16.05.2016 р. в редакції, що була підписана позивачем та відповідачем, тобто за ціною, що дорівнює З 721 540.00 грн. За таких обставин, на думку апелянта, підписаний договір купівлі-продажу №1452АЛ від 16.05.2016 був укладений між позивачем та відповідачем шляхом досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору. Як зазначає позивач, висновки суду першої інстанції з приводу не укладення договору купівлі-продажу №1452АЛ від 16.05.2016 р. є необґрунтованими та такими, що прийняті судом при неправильному застосуванні норм ч. 4 ст. 181 ГКУ, ч. 1 ст. 642 та ч. 1 ст. 646 ЦКУ при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Позивач вказує, що ним зареєстровано податкові накладні на сівалку Great Plains модель YР2425 на загальну суму 3 721 540,00 грн, що підтверджується квитанціями про прийняття документів органом ДФС (копії податкових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач вважає, що в порушення ч. 1 ст. 526 ЦК України, умов договору №1452 АЛ купівлі-продажу від 16 травня 2016 року, додатку №2 до договору купівлі-продажу №1452АЛ від 16 травня 2016 року, акту приймання-передачі 25 травня 2016 року, позивач не здійснив на користь відповідача поставку товару сівалки Great Plains модель YР2425 саме 2016 року випуску. Таким чином, як зазначає відповідач, заборгованість покупця (відповідача) перед продавцем (позивачем) відсутня.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2017 між позивачем (новий кредитор) та ТОВ “Торгова компанія “Альбіон” (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 1452/1АЛ, за умовами якого, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги на загальну суму 1 116 462 грн. 00 коп. належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі - продажу №1452АЛ від “ 16” травня 2016 року, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Новий кредитор повідомлений про заперечення, які існують у боржника на момент підписання договору і можуть бути висунуті проти вимог нового кредитора, а також про зміст листування і переговорів між первісним кредитором і боржником (п. 1 договору).

За відступлення права вимоги новий кредитор протягом 90 днів з моменту укладення цього Договору сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 1 116 462 грн. 00 коп. (п. 2 договору).

За редакцією договору купівлі-продажу №1452АЛ, що підписаний відповідачем та ТОВ “Торгова компанія “Альбіон”, останнє зобов’язується продати, а відповідач прийняти та оплатити сівалку Great Plains, модель YP 2425.

Комплектація товару та строк його оплати обговорені у додатку № 1 до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з додатком 1 до договору, ТОВ “Торгова компанія “Альбіон” зобов’язалася поставити сівалку Great Plains модель YP 2425, нову, вартістю 3 721 540 грн. 00 коп.

Також, у додатку 1 визначено порядок оплати товару: перший платіж – 2 605 078 грн. 00 коп. до 19.05.2016, другий платіж – 372 154 грн. 00 коп. до 20.06.2016, третій платіж - 372 154 грн. 00 коп. до 20.07.2016, оплата суми договору, що залишилася – 372 154 грн. 00 коп. до 20.08.2016.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачу на виконання умов договору була передана сівалка, однак її вартість оплачена частково в сумі 2 605 078 грн. 00 коп., тому заборгованість відповідача складає 1 116 462 грн. 00 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за товар.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу датований 16.05.2016; на підставі рахунку від 19.05.2016 відповідачем сплачено позивачу 2 605 078 грн. 00 коп. за сівалку.

При цьому, відповідно до відмітки на договорі, останній підписаний відповідачем 20.05.2016 з протоколом розбіжностей, що додається.

За умовами п. 10.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з протоколом розбіжностей до договору купівлі-продажу за редакцією покупця вносяться зміни до п.п. 1.1., 1.2., 2.2., 2.3., 3.2., 4.1., 4.5., 5.1., 10.10. договору, в тому числі щодо товару (року випуску), ціни товару, умов оплати товару, моменту переходу права власності на товар, гарантій продавця щодо року випуску товару.

При цьому, протокол розбіжностей від 20.05.2016 не підписаний позивачем, тому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з приписів ст. 181 ГК України (згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо)), останній не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей.

З урахуванням викладених норм чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу № НОМЕР_1 від 16.05.2016 є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції про не укладення спірного договору купівлі-продажу № НОМЕР_1 від 16.05.2016, оскільки договір купівлі-продажу №1452АЛ від 16.05.2016 був підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові №920/575/16 від 22.02.2017, якщо не надано письмових доказів направлення протоколу розбіжностей до договору, письмової переписки сторін стосовно його змісту, то напис від руки на оригіналі договору «в редакції протоколу розбіжностей» не підтверджує наявність такого протоколу розбіжностей та не є підставою визнання договору неукладеним.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 3-502гс15 (914/2846/14) та від 06.07.2016 у справі № 3-436гс16 (914/4540/14), визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Тому, враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо неукладеності договору підряду є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за товар.

Так, стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, передбачає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наданий позивачем акт приймання-передачі товару від 25.05.2016 (а.с. 20) не містить підписів продавця, а містить тільки підписи покупця, при цьому покупець заперечує факт підписання такого акту, оригіналу акту позивачем не подано та зазначено про його відсутність, тому вказаний акт правильно не був прийнятий судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог.

В матеріалах справи також міститься наданий відповідачем акт приймання-передачі від 25.05.2016, який не містить підпису покупця, а містить підпис тільки від продавця.

У вказаних актах міститься різна інформація стосовно товару, зокрема, у акті, що не підписаний відповідачем, вказаний рік випуску сівалки – 2016.

При цьому, фактично у відповідача (останнім не заперечується) знаходиться сівалка, що передана ТОВ “Торгова компанія “Альбіон”, але 2012 року випуску про що свідчить митна декларація ІМ 40 ДЕ 110120002/2016/502016 (а.с. 61). Сівалка запущена 26.04.2017 згідно з сервісним звітом (а.с. 101).

Виходячи з приписів Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”, підписання покупцем видаткової накладної, яка відповідає вимогам Закону, та фіксує факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, видаткова накладна від 25.05.2016 щодо поставки сівалки вартістю 3 721 540 грн. 00 коп. також не підписана відповідачем.

Товарно-транспортні накладні № 696 та № 697 від 25.05.2016, на які посилається позивач, правомірно не були прийняті судом першої інстанції в якості достатніх доказів на підтвердження прийняття відповідачем товару, оскільки ТТН не є первинним документом що підтверджує факт купівлі-продажу сівалки у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363).

Також, суд першої інстанції правомірно не взяв в якості належних, допустимих та достатніх доказів надані сторонами заяви свідків, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за товар.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Альбіон”, м. Дніпро, на рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2018 у справі № 920/1250/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2018 у справі № 920/1250/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 23.07.2018.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.