Постанова № 75428443, 16.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1099/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Богатиря К.В.

Суддів: Бєляновського В.В., Величко Т.А.

Секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» – керівник ОСОБА_1, за паспортом;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» – адвокат ОСОБА_2, за ордером;

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_3; дата складання повного тексту: 30.03.2018 року; час і місце оголошення рішення: 30.03.2018 року о 10:25 год.; 73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18; Господарський суд Херсонської області, зала судових засідань № 206)

по справі № 923/1099/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ»

про стягнення 7 960 045,66 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (далі – ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», Позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» (далі – ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», Відповідач), в якому просило суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість у вигляді річних та пені за Договором купівлі-продажу природного газу № 16-192-Н від 30.12.2015 року в сумі 7 960 045,66 грн., з яких:

- 3 % річних в сумі 574 032,48 грн.;

- пеня в сумі 7 386 013,18 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням з боку ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» взятих на себе зобов’язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 16-192-Н від 30.12.2015 року, а саме в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений природний газ протягом 2016 року з порушенням строків, встановлених Договором.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 (суддя суду першої інстанції: ОСОБА_3К.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» на користь ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» пеню в сумі 4 907 582,44 грн., 3 % річних в сумі 389 417,18 грн. та 79 449,21 грн. – судового збору; в решті позову – відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» умов купівлі-продажу природного газу № 16-192-Н від 30.12.2015 року, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу. Однак, суд задовольнив частково суму 3% річних та пені, посилаючись на власний розрахунок через неврахування ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» спільних протокольних рішень, які укладені між сторонами до 23.05.2016 року включно.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2 478 430,74 грн. та 3 % річних в сумі 184 615,30 грн. та в цій частині прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» просило поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на вказане рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що при нарахуванні пені та 3% річних ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» обґрунтовано включено суми, які були сплачені спільними протокольними рішеннями в загальний розрахунок, оскільки на них також необхідно нараховувати пеню та 3% річних з огляду на те, що у відповідності до Додаткової угоди № 5 абзац третій пункту 6.1. зазначено, зокрема, «Сторони погодили, що, з урахуванням п. 10.2. Договору, укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на корить продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК України». Таким чином, сторонами обумовлена незмінність умов Договору підписанням спільних протокольних рішень про погашення заборгованості, проте місцевий господарський суд не звернув уваги на зазначене, що призвело до порушення вимог ст. 179 ГК України та ст.ст. 627, 631, 653 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року, тому для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов’язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Також не погодившись з судовим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» просило поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на вказане рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», останній посилається на неправомірність обрахунку пені та річних, які нараховані виходячи із загальної суми заборгованості за конкретний період без врахування зміненого строку та порядку сплати за спожитий природний газ протягом 2016 року у відповідності до укладених між сторонами правочинів – спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. З огляду на зазначене, скаржник вважає, що відсутній сам факт несвоєчасного виконання грошового зобов’язання.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

04 липня 2018 року ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду зі письмовими доповненнями до апеляційної скарги. В яких зазначає, що порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права призвело до порушення принципу юридичної рівності учасників спору, рішення суду не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на зазначене, просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір пені на 90 відсотків.

Відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» від ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді: Поліщук Л.В., суддів: Бєляновського В.В., Величко Т.А., поновлено ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17; відкрито апеляційне провадження по справі № 923/1099/17; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01 червня 2018 року у вищезазначеному складі колегії суддів справу № 923/1099/17 призначено до розгляду на 19 червня 2018 року о 12:00 год.

Судове засідання, яке призначено на 19 червня 2018 року о 12:00 год., не відбулося у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю з 15.06.2018 року судді-члена колегії ОСОБА_4, про що секретарем судового засідання Клименко О.В. складено відповідну довідку від 19 червня 2018 року по справі № 923/1099/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2018 року у вищезазначеному складі колегії суддів перенесено розгляд справи № 923/1099/17 на 05 липня 2018 року о 11:00 год.

Іншою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2018 року у тому же складі колегії суддів поновлено ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17; призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» на 05 липня 2018 року о 11:00 год., одночасно з апеляційною скаргою ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 3-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні від 05 липня 2018 року, вислухавши пояснення представника ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - ОСОБА_5 та керівника ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» - ОСОБА_1, судовою колегією по справі № 923/1099/17 було протокольно оголошено перерву щодо розгляду апеляційних скарг до 16 липня 2018 року о 12:30 год., про що під розписку повідомлено представників учасників справи.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Поліщук Л.В. у відпустці з 16.07.2018 року по 03.08.2018 року, по справі № 923/1099/17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи від 13.07.2018 року, яка відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 року розподілена складу колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Бєляновський В.В., Величко Т.А..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13 липня 2018 року справу № 923/1099/17, з призначеним розглядом на 16 липня 2018 року о 12:30 год., прийнято до провадження у зміненому складі суддів.

15 червня 2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» про зупинення провадження по даній справі до вирішення справи № 910/22883/17 по суті, яка розглядається в Господарському суді міста Києва. Клопотання обґрунтовано тим, що предметом розгляду по справі № 923/1099/17 є стягнення штрафних санкцій у зв’язку з неналежним виконанням з боку ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» взятих на себе зобов’язань за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року, а саме в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений природний газ протягом 2016 року з порушенням строків, встановлених Договором. До розрахунку штрафних санкцій Позивачем включено 236 377 406,93 грн., що перераховувались відповідно до спільних протокольних рішень на підставі Додаткової угоди № 5 від 23.05.2016 року до Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року. Дана сума коштів складає 41% від загальної суми, перерахованої Позивачу за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року. Між тим, предметом розгляду по справі № 910/22883/17, яка розглядається в Господарському суді міста Києва, є визнання недійсним правочину, а саме Додаткової угоди № 5 від 23.05.2016 року до Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року, яка на даний час не розглянута. На думку ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», до вирішення справи № 910/22883/17 по суті, об'єктивно неможливо оцінити вірність розрахунків пені та 3% річних за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року, адже сукупна сума коштів у розмірі 236 377 406, 93 грн., у випадку визнання недійсною Додаткової угоди № 5 від 23.05.2016 року до Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року, перерахована саме за наведеними вище спільними протокольними рішеннями, якими змінено строки, терміни та умови розрахунків, визначених пунктом 6.1. Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року щодо цих коштів за своїм розміром та строками нарахувань, значно вплине на розмір заявлених Позивачем до стягнення пені та 3 % річних по даній справі.

Вищевказане клопотання ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» було розглянуто судовою колегією в судовому засіданні 16 липня 2018 року та за результатами її розгляду винесено ухвалу в протокольній формі, що відображено у протоколі судового засідання від 16 липня 2018 року по справі № 923/1099/17.

Судовою колегією відмовлено ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» у задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі, оскільки стороною не визначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 910/22883/17 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог по даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Більш того, у випадку визнання недійсною Додаткової угоди № 5 від 23.05.2016 року до Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року, Відповідач не позбавлений права звернутися до суду про перегляд оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами в порядку 320 ГПК України. Також, судова колегія зауважує, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).

В судове засідання 16 липня 2018 року представник ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» не з’явився без повідомлення про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка від 05 липня 2018 року, яка знаходиться в матеріалах справи та в повній мірі свідчить про належне повідомлення зазначеної особи про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг Одеським апеляційним господарським судом.

Оскільки ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» не скористалося своїм правом на участь в судовому засіданні, окрім того явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутністю уповноваженого представника ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

Представник ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» - адвокат ОСОБА_2 та керівник підприємства - ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» підтримали та просили суд апеляційної інстанції зменшити розмір пені на 90 відсотків, а апеляційну скаргу ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» просили залишити без задоволення.

Інші заяви та клопотання до суду не заявлялись.

Вислухавши пояснення представників ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами п. 1 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судовою колегією, 30 грудня 2015 року між Публічною акціонерною компанією «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Продавець), яка на даний час має назву – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 16-192-Н (далі – Договір), відповідно до якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця у 2016 році природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

В подальшому, Додатковими угодами № 1 від 31.01.2016 року, № 2 від 29.02.2016 року, № 3 від 31.03.2016 року, № 4 від 30.04.2016 року, № 5 від 23.05.2016 року, Сторонами вносилися зміни до умов Договору № 16-192-Н, від 30.12.2015 року, зокрема, в частині визначення ціни газу, умов оплати, обсягів та порядку постачання газу, строків дії Договору.

Між тим, Додатковою угодою № 5 від 23.05.2016 року внесені зміни до пункту 6.1. Договору (доданий третій абзац), доданий додатковий пункт 7.7. до Договору та викладено в новій редакції пункт 10.2. Договору, а саме:

- абзац третій пункту 6.1. – «Сторони погодили, що, з урахуванням п. 10.2. Договору, укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов’язком покупця сплатити на корить Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК України.»;

- пункт 7.7. – «Сторони погодили, що, з урахуванням п. 10.2. Договору, укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов’язком Покупця сплатити на корить Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором (ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим Договором.»;

- пункт 10.2. – «Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього Договору:

10.2.1. Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3., 10.4. цього договору;

10.2.2. Сторони погодили, що зміни до цього Договору, викладені не у формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору, не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором.

10.2.3. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та не може бути застосований до відносин за цим Договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.

10.2.4. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього Договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору…».

За приписами ч. 1 ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України). Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Водночас, вказаною Додатковою угодою № 5 від 23.05.2016 року в її пункті 6 Сторонами погоджено, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з дати укладення цього договору, і діє протягом дії договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, колегія суддів приймає до уваги Договір купівлі-продажу природного газу № 16-192-Н від 30.12.2015 року, а також додаткові угоди до нього, зокрема, Додаткову угоду № 5 від 23.05.2016 року, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у Позивача та Відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки газу.

На виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» у 2016 році поставило, а ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» прийняло у власність природний газ на загальну суму 572 811 423,11 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи, та не заперечувалось сторонами.

Відповідач за поставлений Позивачем газ розрахувався, що підтверджується сальдо по підприємству ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року та операціями по підприємству ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» за період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року, а також за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» за № 20 від 11.01.2005 року, наявними в матеріалах справи, проте оплата вартості отриманого товару здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі придбаного товару, що також не заперечувалось сторонами.

Предметом позову у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача річних та пені у зв'язку з порушення Відповідачем строків оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд першої інстанцій правильно визначив, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 16-192-Н від 30.12.2015 року є договором купівлі-продажу, за яким, згідно статті 655 ЦК України Продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність Покупцеві, а той зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, особа, яка придбала товар за Договором купівлі-продажу, зобов’язана сплатити його вартість Продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.

За змістом ч. 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Як встановлено судовою колегією, пунктом 6.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 року та № 5 від 23.05.2016 року передбачено, що Оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно )місяця, наступного за місяцем реалізації газу. Укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов’язком покупця сплатити на корить Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК України.

Вказаний пункт Договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на зазначене, матеріалами справи підтверджується факт порушення з боку Відповідача строків розрахунку за природний газ, поставлений у 2016 році на умовах Договору № 16-192-Н від 30.12.2015 року та додаткових угод.

Між тим, як встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку вартість придбаного газу сплачувалася Відповідачем двома способами, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

До того ж, спосіб сплати вартості придбаного газу шляхом проведення взаєморозрахунків з бюджетом підтверджується укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Національною акціонерною компанією «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, а саме: № 561 від 18.02.2016 року на суму 81 492 212 грн., № 1611 від 23.05.2016 року на суму 103 058 654,21 грн., № 1784 від 21.06.2016 року на суму 6 845 532,36 грн., № 1913 від 20.07.2016 року на суму 30 743 530,83 грн., № 2175 від 18.08.2016 року на суму 2 186 426,81 грн., № 2321 від 15.09.2016 року на суму 4 749 565,16 грн., № 2511 від 19.10.2016 року на суму 7 301 485,56 грн.

За текстом названих спільних протокольних рішень їх сторонами досягнуто згоди щодо предмету регулювання, а саме організації проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 20 від 11.01.2005 року «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» шляхом: перерахування грошових коштів за субсидіями Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області Департаменту фінансів Херсонській облдержадміністрації та перерахування Департаментом цих коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ»; перерахування отриманих грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» Національній акціонерній компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

Аналізуючи правову природу укладених між сторонами спільних протокольних рішень, судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а тому з урахуванням їх змісту вони є багатосторонніми правочинами. В свою чергу, положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, у відповідності до діючого законодавства, Сторонами шляхом укладення правочинів під назвою: «Спільні протокольні рішення», змінено умови Договору № 16-192-Н щодо строків розрахунків та певних сум, але відносно періоду, який діяв до прийняття додаткової угоди № 5, а саме до 23.05.2016 року включно, оскільки у відповідності до положень статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що укладення спільних протокольних рішень після 23.05.2016 року не змінюють умов Договору № 16-192-Н щодо строків розрахунків та відповідальності за невиконання умов Договору, оскільки додатковою угодою № 5 сторони узгодили нерозповсюдження умов таких правочинів на умови Договору без внесення змін до Договору в певній формі, а саме шляхом укладення додаткових угод, які в даному випадку відсутні.

Даний висновок відповідає практиці Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.10.2014 року по справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 16.09.2015 року по справі № 917/2520/14, від 23.09.2015 року по справі № 917/2519/14, від 07.10.2015 року по справі № 924/406/14, від 07.10.2015 року по справі № 924/1236/14, від 11.11.2015 року по справі № 927/1733/14.

Щодо стягнення пені в сумі 7 386 013,18 грн. та 3 % річних в сумі 574 032,48 грн., судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Невиконання з боку Відповідача п. 6.1 Договору щодо здійснення оплати за отриманий природний газ у встановлені строки, стало підставою для нарахування Позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на суму боргу на підставі пункту 7.2. Договору в сумі 7 386 013,18 грн..

Положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання з боку ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» підтверджується матеріалами справи, а відтак вимога ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про стягнення пені та 3% річних є правомірною та обґрунтованою Проте, у зв’язку тим, як встановлено вище, що Позивачем не враховано спільних протокольних рішень, які укладені між Сторонами до 23.05.2016 року включно, а саме № 561 від 18.02.2016 року та № 1611 від 23.05.2016 року, розмір пені та річних підлягає перерахунку з урахуванням сум погашеної заборгованості за спільними протокольними рішеннями, зокрема за виключенням: у січні 2016 року – 18 236 193,22 грн. (сума погашення заборгованості за протокольним рішенням № 561 від 18.02.2016 року), у лютому 2016 року – 63 256 018,78 грн. (сума погашення заборгованості за протокольним рішенням № 561 від 18.02.2016 року), у березні 2016 року – 49 946 007,73 грн. (сума погашення заборгованості за протокольним рішенням № 1611 від 23.05.2016 року).

Враховуючи вищенаведене та умови Договору, колегія суддів перевірила правильність розрахунку пені за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що місцевим господарським судом арифметично вірно зроблено розрахунок, який складає 4 907 582,44 грн..

Крім того, судовою колегією апеляційної інстанції, перевірено правильність здійснення господарським судом розрахунку 3 % річних відповідно до періодів виникнення заборгованості, передбачених Договірними умовами та дійшла до висновку, що у зв’язку з порушенням Відповідачем зобов’язань за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року в частині розрахунку за поставлений у 2016 році природний газ, підлягає до стягненню 3% річних в сумі 389 417,18 грн..

Проте, апеляційна інстанція дійшла висновку, що у даному випадку існують підстави для зменшення пені, які визначені приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, з огляду на наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленої Позивачем до стягнення пені суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 4 907 582,44 грн..

Матеріалами справи підтверджено той факт, що Відповідач порушив свої зобов’язання за Договором № 16-192-Н від 30.12.2015 року, відтак повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п. 1 ст. 233 ГК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Аналізуючи вищевказане, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Пунктом 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов’язання.

В даному конкретному випадку виконання зобов’язання відбулося у повному обсязі, але з незначним простроченням (підтверджується матеріалами справи та розрахунком господарського суду, викладеним у тексті рішення).

Таким чином, неустойка значною мірою втратила своє призначення саме як вид забезпечення у зв’язку з виконанням основного зобов’язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

З огляду на вищезазначене та враховуючи повне виконання Відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за спірним Договором до звернення з даним позовом, незначний термін прострочення оплати вартості газу, відсутність спричинення збитків Позивачу простроченням такої сплати, а також зважено на порядок проведення розрахунків за використаний природний газ, встановлений Постановою КМУ № 1082 від 03.12.2008 року, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, для зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені при прийнятті рішення у даній справі.

Крім того, судовою колегією встановлено, що Відповідач не є газовидобувною компанією, а всі кошти, що надходять в рахунок оплати послуг з газопостачання населення, бюджетних установ та інших споживачів спрямовуються за затвердженим алгоритмом, у відсотковому співвідношенні на оплату спожитого природного газу. Також, судовою колегією взято до уваги нестабільність надходжень коштів із бюджету, внаслідок чого Відповідач не мав змоги своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за отриманий газ, а також враховане те, що Відповідач здійснив повну сплату заборгованості за поставлений природний газ із незначним простроченням.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що в наслідок порушення умов Договору в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений у 2016 році природний газ з порушенням строків, встановлених Договором, розмір пені, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 2 453 791,22 грн. (50% від суми, яка підлягала до стягнення), виходячи з наступного розрахунку:

4 907 582,44 грн. – 50% = 2 453 791,22 грн. (50%)

За таких обставин, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», тому рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 підлягає зміні в частині стягнення пені шляхом зменшення розміру пені на 50%, внаслідок чого з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2 453 791,22 грн.. У зв’язку з чим, позовні вимоги ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 453 791,22 грн., в решті у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Твердження ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать вищевстановленим обставинам справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга ПАТ «НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» залишається без задоволення.

Результати розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Положеннями п. 1 п. ч ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ», внаслідок чого задовольняє її частково, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 підлягає зміні в частині стягнення пені шляхом зменшення розміру пені на 50%, тому слід стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню в сумі 2 453 791,22 грн., в решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Херсонської області від 30 березня 2018 року по справі № 923/1099/17 в частині стягнення пені змінити, виклавши резолютивну частину вказаного рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Петренка, буд. 18, ідентифікаційний код 39500143; інші відомості відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720; інші відомості відсутні) пеню в сумі 2 453 791,22 грн. та 3% річних в сумі 389 417,18 грн.

В іншій частині позову відмовити.

4. Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 23.07.2018р.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Т.А. Величко