Постанова № 75428290, 10.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10587/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.- (доповідач)

судді: Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

від позивача: Савчук С.С., довіреність №б/н від 09.02.2018 р., представник;

від відповідача представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 року (повний текст рішення складено 23.03.2018 року) у справі № 904/10587/17 (суддя Кеся Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР", м. Кривий Ріг

до Фізична особа-підприємець Пісний Сергій Ярославович, м. Кривий Ріг

про стягнення 18288,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 року у справі № 904/10587/17 в задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що фактичне користування відповідачем приміщенням №83 в житловому будинку №15 по вул. Балакіна м. Кривий Ріг та фактичне споживання у ньому комунальних послуг доводиться з 01.01.2016 року, після укладення договору оренди між відповідачем та власником приміщення. Доказів фактичного споживання відповідачем послуг позивача з 01.12.2014 року до 01.01.2016 року не надано. Наданий позивачем розрахунок проведено із площі приміщення 284,60 кв.м., в той час як відповідач орендує приміщення площею 180,0 кв.м.

Суд вважав позовні вимоги не доведеними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неналежну оцінку судом доказів по справі, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд мав витребувати у відповідача докази щодо площі орендованого ним приміщення та стягнути заборгованість саме за той період, за який суд встановив правомірність вимог позивача - з 01.01.2016 року.

Просить скасувати оскаржуване рішення та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги частково, в сумі 7 073,57 грн. за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року, інфляційні втрати 891,57 грн. та 3% річних 191,41 грн.

Відповідач - ФОП Пісний Сергій Ярославович надав клопотання до суду апеляційної інстанції, з якого вбачається, що станом на 10.07.2018 року ним не отримано копії апеляційної скарги, тому він був позбавлений можливості ознайомитись зі скаргою та надати відзив. За даної підстави просить розглянути справу за його відсутності.

Колегія суддів, зважаючи на подане клопотання, за наявності доказів надсилання копії апеляційної скарги ФОП Пісному С.Я., які містяться в матеріалах справи, вважає за необхідне провести розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 180,00 кв.м, що знаходиться за адресою: будинок №15 по вул.Балакіна м.Кривий Ріг. Зазначене підтверджується договором оренди від 01.01.2016 року (а.с.82-83).

Відповідно до п.3.7 договору оренди відповідач як орендар, зобов'язаний укласти з відповідними комунальними службами міста договори на споживання комунальних послуг (вода, електроенергія, вивезення сміття тощо).

Позивач у даній справі є управителем будинку №15 по вул.Балакіна у м.Кривий Ріг, що підтверджується укладеним 20.01.2014 року між ним та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради договору про надання послуг з управління будинком, споруд або групою будинків і споруд у Саксаганському районі (об"єкт№1)(а.с.12-14).

В силу ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ст.1 вказаного Закону).

Частиною 5 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача комунальних послуг від обов'язку їх сплатити , якщо має місце фактично їх споживання.

З поданої до господарського суду позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" просило господарський суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за спожиті житлові-комунальні послуги в розмірі 14 893,72 грн. за період з 01.12.2014 року по 30.11.2017 року, інфляційні витрати в розмірі 2 833,66 грн., три відсотки річних від простроченої суми, в розмірі 561,26 грн., судовий збір в розмірі 1 600 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач подав суду копії рахунків (а.с.21-56), за змістом яких вбачається, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем розраховані з площі 284,60 кв.м. Такий же розмір займаної відповідачем площі у вищезгаданому нежитловому приміщенні позивач вказав у позовній заяві та пояснив, що такі дані передані йому згідно Єдиної автоматизованої системи комунальних розрахунків "Нова-Ком" (а.с.4-5).

Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що належні та допустимі докази розміру заборгованості відповідача перед позивачем за період споживання, який слід розрахувати з дати укладання договору оренди відповідача з власником приміщення по вул. Балакіна,15 м. Кривий Ріг - з 01.01.2016 року та відповідно до площі орендованого відповідачем приміщення - 180,00 кв.м., в матеріалах справи відсутні.

Доводи апелянта про те, що суд мав можливість самостійно визначити належну до стягнення суду не приймаються колегією суддів в силу наступного:

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування правомірності заявлених вимог покладається на позивача. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

Зазначене апелянт не спростував.

Доводи його апеляційної скарги містять вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме - інший період заборгованості, нові розрахунки інфляційних та 3% річних. По суті, апеляційна скарга змінює позовні вимоги позивача.

Враховуючи, що відповідно ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами, то підстав для висновку про наявність порушень судом норм матеріального чи процесуального права не має.

Тому оскаржуване судове рішення відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню судом апеляційної інстанції без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 року у справі № 904/10587/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 20.07.2018 року.