Рішення № 75427806, 18.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/2599/18

18 липня 2018 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Смілки В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: 82400, Львівська область, Стрийський район, м.Стрий, вул.Виговського, 3/37) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати п.165 рішення від 25.11.2016 №104 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4;

-зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як матері померлого ОСОБА_4 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатніх осіб на 01 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що син позивачки є ОСОБА_4, загиблий військовослужбовець, учасник бойових дій АТО, та згідно із абз. 8 п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII належить до членів сім'ї загиблого, відтак, має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю сина, оскільки, на переконання позивача, смерть її сина настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби. Проте, на думку позивачки, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в частині пункту 165 протоколу №104 від 25.11.2016 прийнято з порушенням вимог ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25.12.2013 та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, що свідчить про порушення принципів викладених у ч. 3 ст.2 КАС України. Однак, на думку позивачки, відповідачем протиправно не враховано, що на момент призначення їм одноразової допомоги набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» №2004-VIII від 06.04.2017, яким внесено зміни до ст.16-2 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», та визначено, що розмір одноразової грошової допомоги в даному випадку становить 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідач у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву не надав.

Позивач та представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - син позивачки, ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Дулібівською сільською радою Стрийського району Львівської області 283.02.1972 за №13.

ОСОБА_4 проходив службу у Збройних Силах України та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, зокрема у період з 01.06.1990 по 01.04.1992 та з 28.08.2014 по 10.11.2015 перебував на військовій службі у Військовій частині польової пошти В2278, що підтверджується довідками Військової частини польова пошта В2278 від 04.11.2014 та від 16.06.2015, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1, виданого Військовою частиною польової пошти Міністерства Оборони України 10.04.2015. Вказані довідки слугували підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

18.02.2015 при виконанні бойового завдання під час обстрілу отримав травму у вигляді перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням. У зв'язку із вказаною травмою ОСОБА_4 тривалий час лікувався, Львівською обласною МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Наказом командира Військової частини польова пошта В2278 №309 від 10.11.2015 сержанта ОСОБА_4, водія 13 окремого мотопіхотного батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади направлено на військовий облік до Стрийського ОМВК Львівської області, з 10.11.2015 виключено із списків особового складу Військової частини та знято усі види забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 від 24.05.2016, виданого Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 12.08.2016 №651 Військово-лікарської комісії) захворювання (травма) сержанта у відставці ОСОБА_4, підтверджена довідкою командира Військової частини польова пошта В2278 №4171 від 09.06.2015, військово-медичними документами, постановою ВЛК Західного регіону (протокол №916 від 18.12.2015): «Незміцнілий кістковий мозоль проксимальної частини лівої стегнової кістки після операції (23.02.2015р.) закритої репозиції, металоостеосинтезу блокуючим стержнем з приводу закритого перелому (18.02.2015) лівої стегнової кістки з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки», яка спровокувала розвиток «Раку правого яєчка. Множинних метастазів в обидві легені», що в подальшому ускладнилось «раковою інтоксикацією, хронічною дихальною недостатністю», які згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 24.05.2016 Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області та лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 24.05.2016 виданого Львівським обласним патологоанатомічним бюро, явились причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, ТРАВМА, ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Позивач звернулась із заявою до військового комісара Львівського обласного військового комісаріату з проханням направити документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (надалі, також Комісія) для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Рішенням Міністерства оборони України, оформленим пунктом 165 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25.11.2016 №104, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум батькам померлого, оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем та як ОСОБА_4 виключено зі списків частини 10.11.2015.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Суд при вирішенні спору по суті виходив з такого.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 12 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у п.п.1 - 3 п. 2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - син позивачки, ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Дулібівською сільською радою Стрийського району Львівської області 283.02.1972 за №13.

Як видно з матеріалів справи, смерть сина позивачки була спричинена травмою, отриманою ним при захисті Батьківщини.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність причинового зв'язку між смертю сина позивачки та захистом сином позивачки Батьківщини.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на день смерті, син позивачки перебував на військовому обліку у Стрийському ОМВК, з огляду на що, усне твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги при загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, оскільки її син не був військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом на день смерті, до уваги судом не береться.

Враховуючи зазначене, зважаючи на вимоги ст. 16-1 Закону №2011-XII, ОСОБА_1 має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю свого сина, ОСОБА_4, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста встановлено ст.16-2 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, позивачка в має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «По судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.165 рішення від 25.11.2016 №104 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги батькам померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.

Зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як матері померлого ОСОБА_4 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.07.2018.

Суддя Лунь З.І.