Рішення № 75427545, 23.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 р. № 814/1189/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

до відповідача:Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправними та скасування припису від 05.09.2016 р. № 120, постанови від 20.09.2016 р. № 85/1014-6782-16,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису від 05.09.2016 р. № 120 і постанови від 20.09.2016 р. № 85/1014-6782-16.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не є замовником будівництва, що виключає можливість накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Участі в позаплановій перевірці позивач не приймала та пояснень не надавала.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву.

16.06.2018 р. представники сторін подали клопотання про прийняття рішення без їх участі.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності "Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах".

Для здійснення своєї господарської діяльності позивач уклала договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2016 р. № 03/01/01 з ТДВ "Миколаївський домобудівельний комбінат", за умовами якого прийняла в строкове платне користування нежитлове приміщення - матеріальна прохідна по АДРЕСА_2, загальною площею 43,7 м2.

Згідно п.п. 8.2.1 договору оренди Орендодавець заявляє та гарантує, що має належні правові підстави володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що орендується, а також передавати це майно в оренду.

01.03.2016 р. сторони договору підписали акт прийому-передачі об'єкта в оренду.

За зверненням директора ПМП "Відзев" ОСОБА_2 відповідачем проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил позивачем на об'єкті будівництва "Магазин за адресою: АДРЕСА_2 (на в'їзді на територію ПМП "Відзев" та ДСК)".

В акті перевірки від 05.09.2016 р. зазначено, що в присутності позивача 30.08.2016 р. встановлено факт експлуатації нежитлових приміщень матеріальної прохідної без приймання в експлуатацію, що є порушенням ч. 8, ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461.

05.09.2016 р. стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, а також винесено припис від 05.09.2016 р. № 120 з вимогами не експлуатувати магазин без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідач 20.09.2016 р. виніс постанову № 85/1014-6782-16, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 65250,00 грн.

В акті перевірки відповідач посилається на ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність", яка нібито встановлює обов'язок користувача об'єкта архітектури додержуватися під час його експлуатації вимог законодавства.

Суд вважає таке посилання хибним, оскільки ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначає обов'язки замовників та підрядників, якими позивач не є. Натомість обов'язки власників та користувачів об'єктів архітектури визначає ст. 28 вказаного закону.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивач є користувачем об'єкта будівництва, який перевірявся. Підписуючи договір оренди, позивач правомірно вважала, що приймає в оренду належним чином оформлене та введене в експлуатацію приміщення, оскільки договір оренди містив гарантії власника приміщення.

Як правильно вказує відповідач в акті перевірки, згідно ч. 8 і ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Таким чином, саме замовник несе відповідальність за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Позивач як орендар не знала і не могла знати про неприйняття в експлуатацію орендованого приміщення. Відповідач не встановив, хто є замовником будівництва, а також період, коли будівництво було здійснене, оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності лише в 2011 р.

Таким чином, суд не вбачає в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 8, ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461.

Тим більше, що відповідальність, передбачена абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови), покладається лише на суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Відповідач не надав доказів того, що позивач є замовником чи підрядником будівництва.

Зважаючи на те, що матеріали перевірки не містять доказів щодо дати будівництва об'єкта та необхідності введення його в експлуатацію Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності лише в 2011 р., суд вважає припис від 05.09.2016 р. № 120 протиправним.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів перед судом правомірності оскаржуваних припису та постанови, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 2744,00 грн. Оскільки розпорядником бюджетних коштів є Державна архітектурно-будівельна інспекція України, то судовий збір підлягає стягненню за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 05.09.2016 р. № 120 та постанову від 20.09.2016 р. № 85/1014-6782-16.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 37471912) судовий збір у сумі 2744,00 грн (дві тисячі сімсот сорок чотири грн 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23.07.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська