Ухвала суду № 75427463, 23.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні сплати судового збору

23 липня 2018 р. Справа №0540/5847/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5

про: визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити ОСОБА_1 виплатити пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити ОСОБА_1 виплатити пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_1, надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору представник посилається на те, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан позивача може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити бо розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх соціальних прав.

Крім того, представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером та особою похилого віку. Також, зазначив, що у березні 2016 року Пенсійний фонд України припинив виплату належної позивачеві пенсії, яка була єдиним джерелом доходів останнього. Таким чином, позивач перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі та не має змоги сплатити судовий збір. Необхідність сплати судового збору до моменту подання позовної заяви, розмір якого для позивача є непомірно великим, позбавляє його доступу до правосуддя.

Розглянувши вищезазначені клопотання представника позивача клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Суд зазначає, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено, а саме лише посилання представника позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору представник позивача посилається на те, що позивач є непрацюючим пенсіонером та особою похилого віку, а також зазначає, що пенсія була її єдиним джерелом доходів.

Однак, з копії паспорту громадянина України вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, позивач в розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є пенсіонером та особою похилого віку, а отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та особою похилого віку є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, суд вказує на те, що з матеріалів адміністративного позову неможливо встановити, що позивач є непрацездатною особою та не працює за місцем своєї реєстрації.

Щодо посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 перебуває в скрутному матеріальному становищі, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів відстрочення позивачу сплати судового збору.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Однак позивачем при подачі позову не надано жодного доказу скрутного майнового стану та клопотання про витребування доказів, як передбачено частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку не можливості подати доказ у встановлений законом строк. Крім того, позивач при поданні позову не надав доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, суд приходить до висновку, що представником позивача не надано суду належних доказів скрутного матеріального становища позивача, а саме довідки із органів Державної фіскальної служби про отримання доходів позивачем за минулий рік.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно подати докази щодо наявності обставин для звільнення від сплати судового збору передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» або докази сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі № 0540/5847/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2016 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відновити ОСОБА_1 виплатити пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Олішевська В.В.