Рішення № 75427107, 10.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р. Справа№805/454/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Кіксель В.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сущенка В.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 09.11.2017 року № 1879-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович, в якому просила:

· визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 року № 199зпз-17;

· визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про її звільнення з роботи;

· поновити її на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області;

· стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 року по день ухвалення рішення суду;

· відшкодувати моральну шкоду в сумі 75 000, 00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 року роз'єднано позовні вимоги з виділенням в самостійне провадження вимог до прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконним та скасування наказу прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення з роботи, поновлення на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 року по день ухвалення рішення суду та відшкодування моральної шкоди в сумі 75 000, 00 грн. та передані на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги у судовому засіданні зазначила, що наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 є незаконним, оскільки ґрунтується на рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 року № 199зпз-17, яке скасовано відповідно до рішення Верховного суду від 02.04.2018 року по справі № 800/584/17. Поряд з цим, позивач зазначає, що попередження роботодавцем позивача про її звільнення та звернення у зв'язку з цим до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про її звільнення через ліквідацію відділу не ґрунтуються на законі, посилаючись на положення частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, згідно з якою ліквідація чи реорганізація - це припинення юридичної особи. Позивач наголошує на тому, що умовою для звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури - юридичної особи. Проте, відділ, начальником якого працювала позивач, не є юридичною особою і не є самостійним структурним підрозділом, тому відсутня така правова підстава для її звільнення як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури. Також ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем не тільки не було запропоновано їй жодної з вакансій у новоутвореному відділі, але й не запропоновані інші вакантні посади, які мали місце як на час попередження, так і на час звільнення її з посади прокурора. Тому позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про її звільнення з роботи на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» незаконним та скасувати його;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 року по день ухвалення рішення суду;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць;

- стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 75 000, 00 грн.;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов'язані з поданням та розглядом адміністративного позову.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на адміністративний позов, у якому зазначено, що наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України «Про прокуратуру», оскільки, вказаний наказ було прийнято на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 року № 199зпз-17, яке на момент прийняття наказу від 09.11.2017 року № 1879-к було чинним. Стосовно доводів позивача щодо відсутності такої правової підстави для звільнення як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, представником відповідача зазначено, що відділ організації представництва у структурному та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області згідно з наказом Генерального прокурора України від 06.07.2017 року № 73ш ліквідовано з одночасним створенням в цьому управлінні іншого структурного підрозділу - відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень. У результаті цієї реорганізації посаду начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суду, яку обіймала позивач, скорочено. ОСОБА_1 01.08.2017 року було під підпис письмово попереджено про звільнення. Одночасно їй запропоновано усі вакантні та тимчасово вакантні посади у прокуратурі Донецької області, а саме 61 посаду прокурора (як в обласному апараті, тай і в місцевих прокуратурах). Натомість ОСОБА_1 не обрала будь-яку із запропонованих посад, фактично жодної роботи до звільнення не виконувала. Отже, на підставі вищевикладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович, заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 09.11.2017 року № 1879-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та відкрито провадження по справі № 805/454/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/454/18-а за правилами загального позовного провадження на 12 годину 00 хвилин 14.02.2018 року.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року клопотання представників відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про зупинення провадження по адміністративній справі, - задоволено. Зупинено провадження у справі № 805/454/18-а до набрання законної сили рішенням Верховного суду по адміністративній справі № П/9901/49/18.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року поновлено судовий розгляд по справі № 805/454/18-а та призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/454/18-а за правилами загального позовного провадження на 12 годину 00 хвилин 29.05.2018 року.

Ухвалами суду від 29.05.2018 року клопотання позивача про залучення Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в якості співвідповідача, - задоволено. Залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в якості співвідповідача. У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по адміністративній справі, - відмовлено.

У підготовчому засіданні 29.05.2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 12.06.2018 року на 10:00 год.

У підготовчому засіданні 12.06.2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 19.06.2018 року на 14:00 год.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по адміністративній справі, - відмовлено.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі № 805/454/18-а та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.06.2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 05.07.2018 року на 14:00 год. та з 05.07.2018 року до 10.07.2018 року на 9-00 годину.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 у період з 03.07.1995 року по 09.11.2017 року працювала в прокуратурі Донецької області (т.2 а.с.43-53).

Відповідно до наказу прокурора Донецької області від 14.04.2016 року № 1061-к призначена на посаду начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області, яку обіймала до 09.11.2017 року (т.1 а.с.89).

Генеральний прокурор України з метою удосконалення організації роботи прокуратури Донецької області видав наказ від 06.07.2017 року № 73ш, згідно з яким: ліквідовано у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області відділ організації представництва та відділ представництва при виконанні судових рішень. Їх загальну штатну чисельність 21 одиницю зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати; скорочено у штатному розписі прокуратури Донецької області 4 одиниці, які зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, а саме: прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді - 1 одиниця та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 1 - 3 одиниці. Утворено у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області відділ організації представництва в суді та при виконанні судових рішень. Установлено у штатному розписі новоутвореного відділу за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 20 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі: начальник відділу - 1 одиниця; заступник начальника - 2 одиниці; прокурор відділу - 17 одиниць (т.1 а.с.90-91).

ОСОБА_1 10.07.2017 року звернулася до прокурора Донецької області із заявою про призначення її начальником новоутвореного відділу управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області згідно з новим штатним розписом, у зв'язку з оптимізацією та зміною на цій підставі штатного розпису управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області із злиттям в один двох відділів - відділу організації представництва та відділу представництва при виконанні судових рішень. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що має довготривалий і бездоганний стаж служби в апараті прокуратури Донецької області понад 22 роки, безперервно працювала за спеціалізацією на профільному напрямі представництва прокуратурою інтересів громадянина та держави в суді. З 26.12.2005 безперервно обіймала адміністративні посади в управлінні представництва прокуратури області, неодноразово заохочувалась (т.1 а.с.126).

Прокуратура Донецької області на заяву позивача від 10.07.2017 року про призначення її начальником новоутвореного відділу управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області у листі від 28.07.2017 року № 11/988 повідомила позивача, що керівництвом управління представництва інтересів громадянина або держави в суді за погодженням із керуючим заступником прокурора області надано розділ, відповідно до якого ними не вбачається за можливе надати рекомендації на призначення позивача на посаду начальника новоутвореного відділу у складі цього управління (т.1 а.с.136).

ОСОБА_1 01.08.2017 року була попереджена про звільнення з займаної посади, а також про наслідки, пов'язані із ліквідацією структурного підрозділу прокуратури Донецької області. Зазначене попередження обґрунтовано посиланням на статтю 49-2 Кодексу законів про працю України, частину третю статті 16, пункт 9 частини першої статті 51 та статтю 60 Закону України «Про прокуратуру». У попередженні також повідомлено ОСОБА_1, що питання про подальше її працевлаштування вирішуватиметься відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру». До попередження додано довідку про наявність вакантних посад прокурорів та слідчих органів прокуратури Донецької області станом на 01.08.2017 року, з якою позивач ознайомилась 01.08.2017 року, про що свідчить її підпис на кожному аркуші довідки (т.1 а.с.92-96).

Згідно з листом начальника відділу документального забезпечення від 15.08.2017 року № 13/1-5070вн-17 на ім'я виконуючого обов'язки начальника відділу роботи з кадрами прокуратури повідомлено про ненадходження у період з 01.08.2017 року по 15.08.2017 року на реєстрацію заяви ОСОБА_1 з питань працевлаштування (т.1 а.с.97-98).

Виконуючим обов'язки прокурора Донецької області Ромасько В. підписано лист від 16.08.2017 року № 11/1075-891вих-17 на ім'я голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому викладено прохання розглянути питання внесення подання щодо звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора. Дане клопотання обґрунтовано тим, що у результаті ліквідації відділу організації представництва у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області утворено у цьому управлінні інший структурний підрозділ - відділ організації представництва в суді та при виконанні судових рішень. У результаті такої реорганізації посаду начальника відділу, яку обіймала ОСОБА_1, скорочено. На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» та статті 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 01.08.2017 року попереджена про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. ОСОБА_1 надано перелік вакантних і тимчасово вакантних посад, у тому числі адміністративних, як в апараті прокуратури області, так і в місцевих прокуратурах для подальшого працевлаштування, однак від переведення на запропоновані посади вона відмовилася і протягом п'ятнадцяти днів з моменту її повідомлення про звільнення не подала заяви про працевлаштування на посаду в органах прокуратури Донецької області (т.1 а.с.99-100).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення від 11.10.2017 року № 199зпз-17 про внесення прокурору Донецької області подання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України «Про прокуратуру». Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своє рішення мотивувала тим, що прокуратурою Донецької області дотримано вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України про попередження працівника про наступне вивільнення та обов'язок запропонувати працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, установі й організації. Таке попередження було надано позивачу 01.08.2017 року та запропоновано перелік вакантних посад і тимчасово вакантних посад, наявних в прокуратурі Донецької області, від яких вона відмовилася. Станом на 11.10.2017 року сплинув передбачений частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України двомісячний строк персонального попередження працівника про наступне вивільнення і ОСОБА_1 не подала заяву на призначення її на запропоновані посади у прокуратурі Донецької області або про переведення до органу прокуратури вищого рівня. Прокуратура Донецької області дотрималась вимог статті 60 Закону України «Про прокуратуру» щодо умов звільнення з посади прокурора у зв'язку з реорганізацією органу (т.1 а.с.102-103).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів внесла прокурору Донецької області подання від 19.10.2017 року № 11/2/4-2435вих17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Донецької області» на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.104-105).

На підставі подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.10.2017 року № 11/2/4-2435вих-17 прокуратура Донецької області видала наказ від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.118).

Рішенням Верховного Суду від 02.04.2018 року позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення, задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 року № 199зпз-17 про внесення подання прокурору Донецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України «Про прокуратуру» (т.1 а.с.244-248).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, визначено у статті 60 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Частинами першою та третьою статті 62 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що подання про звільнення прокурора з посади вноситься Вищою радою правосуддя або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у визначених законом випадках. Прийняття рішення про звільнення прокурора з посади здійснюється особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, виключно на підставі та в межах подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради правосуддя.

Частиною третьою статті 73 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією прокурорів.

Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 року (далі - Положення), визначає процедуру підготовки, розгляду питань та прийняття рішень Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, що віднесені Законом України «Про прокуратуру» до її компетенції, а також інших питань організації діяльності комісії. Відповідно до вищевказаного положення комісія у встановлених частиною другою статті 52, частиною другою статті 54, статтею 55, частиною другою статті 56, статтями 57, 59, 60 Закону України «Про прокуратуру» випадках вносить подання особам, визначеним у частині першій статті 63, частині другій статті 51, які приймають рішення про звільнення прокурорів з посади. У поданні Комісії про звільнення прокурора з посади зазначаються: дата внесення подання; прізвище, ім'я, по батькові прокурора; рік народження прокурора; відомості про перебування на посаді прокурора; фактичні обставини, що підтверджують наявність підстави для звільнення прокурора ( п.146, 147 Положення).

Так, згідно з частиною 2 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, зокрема керівник регіональної прокуратури - щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що на виконання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів виноситься подання, яким пропонується керівнику регіональної прокуратури звільнити прокурора відповідної регіональної прокуратури та прокурора місцевих прокуратур.

Отже, суд приходить до висновкуё що у разі визнання протиправним і скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 року № 199зпз-17 про внесення подання прокурору Донецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України «Про прокуратуру» скасуванню також підлягає наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення з посади ОСОБА_1, який є похідним від вищевказаного рішення та подання.

Стосовно позовної вимоги про поновлення позивача на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області, суд зазначає наступне.

Наказом прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посади прокурора.

Суд вважає за необхідне у даних правовідносинах застосувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Так, суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За змістом п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

За таких обставин суд зазначає, що дійсно посада, з якої ОСОБА_1 була звільнена, скорочена, проте у зв'язку з відсутністю ліквідації органу прокуратури, суд вважає за необхідне поновити її саме на посаді начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області.

Між іншим, суд зазначає, що посада начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області не є рівнозначною тієї посади, з якої було звільнено ОСОБА_1 Так, відповідно до Розподілу функціональних обов'язків між працівниками відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області від 01.08.2017 року збільшуються завдання та функції відділу, а на начальника покладається більше функціональних обов'язків (т.1 а.с.149-173) у порівнянні з Розподілом обов'язків між оперативними працівниками відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області від 20.06.2017 року, який очолювала ОСОБА_1 (т. 1 а.с.137-148).

Тому, ОСОБА_1 має бути поновлена саме на посаді начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посаді прокурора, тобто на тій посаді, з якої її було звільнено.

Поряд з цим, позивач просить поновити її на посаді з 09.11.2017 року, проте, суд зазначає, що відповідно до ст. 2411 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, оскільки наказ прокурора Донецької області № 1879-к прийнятий 09.11.2017 року, працівник вважається звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Тому ОСОБА_1 має бути поновлена саме з наступного дня після прийняття наказу, тобто з 10.11.2017 року.

Отже, вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 року по день ухвалення рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з абзацами 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Поряд з цим, суд зазначає, що у серпні, вересні та листопаді 2017 року ОСОБА_1 була тимчасова непрацездатна або знаходилась у відпустці, вказане підтверджено табелями обліку робочого часу (т.1 а.с.107-109). Тому для визначення середньомісячної заробітної плати суд приймає до уваги заробітну плату за липень 2017 року, серпень 2017.

Відповідно до довідки від 25.01.2018 року про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за 2 календарні місяці, а саме липень 2017 року, серпень 2017 року розмір середньоденної заробітної плати складає 676, 12 грн. (т.1 а.с.174).

Отже, стягненню підлягає середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 10.11.2017 року по 10.07.2018 року включно (загальна кількість робочих днів -165) в сумі 111 559,80 грн. з відрахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 75 000, 00 грн., то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої, з огляду на наступне.

Як зазначено в постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням їй моральної шкоди, що виразилася у наявності психологічного дискомфорту, фізичних страждань, перебування у роздратованому стані, що негативно позначилося на її здоров'ї.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині відшкодування моральної шкоди відсутні підстави для такого відшкодування.

Щодо стягнення з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 суми судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до оригіналів поштових відправлень та оригіналів квитанцій сума коштів, які позивач ОСОБА_1 витратила на надіслання документів до суду, а також сторонам становить 213, 80 грн. (т.2 а.с.33-39).

Так, згідно з ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з прокуратури Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 суми судових витрат у розмірі 213, 80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87515, АДРЕСА_1) до прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Миру, 68), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6), заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 09.11.2017 року № 1879-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 року № 1879-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посади прокурора.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посаді прокурора.

Стягнути з прокуратури Донецької області середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 10.11.2017 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 111 559, 80 грн. (сто одинадцять тисяч гривень п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок).

В решті заявлених позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з прокуратури Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 213,80 грн. (двісті тринадцять гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення складено 20.07.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.