Рішення № 75426965, 16.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 р. Справа№805/3103/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю представника позивача - Лещенко О.С., представника відповідача - Булгакової О.М., розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Державного підприємства "Вугільна Компанія "Краснолиманська" про надання дозволу.

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Вугільна Компанія "Краснолиманська" про надання дозволу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 17099084,36 грн. в тому числі по платежу «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» у сумі 597816,85 грн., за податковою декларацією з екологічного податку від 03.08.2016 № 9134911472. Оскільки податкове зобов'язання є узгодженим, термін сплати минув, а у добровільному порядку відповідач його не сплатив, у ГУ ДФС у Донецькій області виникло право звернутись до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі

Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі здійснюється лише у разі недостатності коштів в результаті здійснених заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Зазначає, що позивачем, до матеріалів справи надані інкасові доручення, але ці доручення були надіслані не до всіх банківських установ та не на всі розрахункові рахунки ДП "ВК "Краснолиманська": а саме інкасове доручення не було надіслано до ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, розрахунковий рахунок № 26044619992107. Крім того, зазначає, що частка держави у статутному фонді підприємства дорівнює 100%. Відповідно до ст. 1 Закону України № 2864-ІІІ від 29.11.2011р. "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами механізму примусової реалізації майна. На підставі вищевикладеного, просить відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 31599557) за юридичною адресою: 85310, Донецька область, м. Покровськ, вул. Перемоги, буд.9, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Станом на 20.03.2018 року за Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 17099084,36 грн. в тому числі по платежу «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» у сумі 597816,85 грн., за податковою декларацією з екологічного податку від 03.08.2016 № 9134911472. (а.с. 29-31, 32-58)

Майно відповідача перебуває у податковій заставі та зареєстровано у відповідному державному реєстрі обтяжень. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області складено відповідний акт опису майна від 27.02.2018 № 82. (а.с. 60-62, 63)

Перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 87.2 статті 87 цього ж Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.88.1 ст. 88 цього ж Кодексу, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 ст. 89 цього ж Кодексу встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 цього ж Кодексу, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно з п. 95.1 п. 95.2 ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 цього ж Кодексу, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до п. 32 підроз. 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: - рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; - рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми випливає, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Наказом ДФС України від 20.02.2015 року № 106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 розділу IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.

Системний аналіз положень наведених норм дає підстави вважати, що контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Однак, суд звертає увагу, що Державне підприємство "Вугільна компанія Краснолиманська" перебуває в стадії приватизації, що підтверджується Наказом від 08.06.2018 № 762 "Про прийняття рішеня про приватизацію державного підприємства "Вугільна компанія "Карснолиманська", а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації - заборонено. (а.с. 131-132)

Згідно з ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" № 2163-XII від 04.03.1992 року передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" є добування кам'яного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна", з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта. Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період регулюється Законом України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств".

Так, у відповідності до п. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" від 12.04.2012 року № 465-VI, вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону до об'єктів приватизації належать, вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси;

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" приватизація об'єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 358-р від 10.05.2018 "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" затверджено, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, до складу якого входить Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" (ЄДРПОУ 31599557).

На виконання цієї постанови наказом Фонду Державного майна України № 762 від 08.06.2018 року "Про прийняття рішеня про приватизацію Державного підприємства "Вугільна компанія "Карснолиманська" прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище.

Разом з цим, суд зазначає, що Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 358-р від 10.05.2018 включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році.

У відповідності до вимог Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", включення до переліку об'єктів приватизації Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" надає йому статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року (справа №5006/33/70/2012).

З цих же підстав судом враховуються заперечення представника відповідача.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У разі відмови в задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2018

Керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 139, 243-244, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Державного підприємства "Вугільна Компанія "Краснолиманська" про надання дозволу - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 16 липня 2018 року за участю представників сторін.

Повний текст рішення складається відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.