Рішення № 75426395, 19.07.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2018 Справа № 920/465/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи № 920/465/18

за позовом: Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області

(вул. Сумська, 12, м. Охтирка, Сумська область, 42700) в інтересах

держави в особі Грунської сільської ради Охтирського району

(пл. ім. Остапа Вишні, 3, с. Грунь, Охтирський район,

Сумська область, 42700),

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Бабич Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1),

про повернення нерухомого майна

Представники:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

прокурор: Вортоломей М.Ф.

Суть спору: Керівник Охтирської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Грунської сільської ради Охтирського району звернувся з позовом до суду про повернення фізичною особою - підприємцем Бабич Сергієм Анатолійовичем територіальній громаді, в особі Грунської сільської ради, цілісного майнового комплексу по водопостачанню у складі чотирьох водяних свердловин з чотирма баштами, однієї водонапірної башти, водогону. А також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 20847 грн. 00 коп. на користь прокуратури Сумської області.

25.06.2018 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.07.2018.

10.07.2018 позивачем - Грунською сільською радою подано до сулу листа від 09.07.2018 № 02-27/535, в якому остання зазначає, що з позовом згодна і просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

19.07.2018 відповідачем подано до суду заяву, в якій відповідач зазначає, що позовну заяву Керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області підтримує в повному обсязі, з позовними вимогами згоден, та просить справу розглядати без його участі.

В судовому засіданні 19.07.2018 прокурор підтримав поданий позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 19.07.2018 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ухвали суду від 25.06.2018 в даному судовому засіданні проводиться підготовче засідання по справі. Згідно із ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ураховуючи визнання позову відповідачем по справі, суд ухвалює рішення за результатами підготовчого засідання.

Дослідивши обставини справи, викладені у поданих сторонами заявах по суті справи, письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2016 Грунською сільською радою на шостій сесії сьомого скликання на підставі Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» прийнято рішення «Про визначення переможця конкурсу щодо оренди об'єктів водопостачання», відповідно до якого фізичну особу-підприємця Бабич С.А. визнано переможцем конкурсу оренди системи водопостачання в с. Грунь, вказано сільській раді укласти з Бабич С.А. договір оренди системи водопостачання та надати Бабичу С.А. пільгу по сплаті орендної плати і встановити орендну плату в розмірі 1% від експертної грошової оцінки орендованого майна, що складає 13 897,95 грн.

01.03.2016 між Грунською сільською радою та ФОП Бабич С.А. укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 1 (Договір), відповідно до якого орендодавець - Грунська сільська рада, в особі сільського голови Маляренко В.О., передає, а орендар - фізична особа - підприємець Бабич С.А. приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, а саме чотири водяні свердловини, п'ять водонапірних башт, водогін 6 км, що перебувають на балансі Грунської сільської ради. Вартість переданого цілісного майнового комплексу визначена згідно зі Звітом з незалежної оцінки майна, а саме системи водопостачання, що належить Грунській сільській раді, та становить 1 389 795 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою забезпечення господарсько - питних потреб вторинних водокористувачів.

З матеріалів справи вбачається, що за актом приймання - передачі від 01.03.2016 Грунська сільська рада передала, а ФОП Бабич С.А. отримав в орендне користування наступне майно:

- 4 артсвердловини з 4 баштами;

- водонапірна башта;

- водогін 6 км;

- 4насоси ЕЦВ-6-10-110.

Відповідно до п. 9 Договору останній укладено строком на два роки, що діє з 01.03.2016 до 31.12.2018 включно.

За ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

На чотирнадцятій сесії сьомого скликання 16.08.2016 Грунською сільською радою прийнято рішення «Про добровільне об'єднання територіальних громад», яким вирішено об'єднатися з територіальними громадами с. Куземин Куземинської сільської ради, с. Вязове, с. Рубани, с. Шабалтаєве, с. Скелька вязівської сільської ради, с. Рибальське, с. Бандури, с. Бідани, с. Жолоби, с. Івахи, с. Пластюки, с. Шаповалівка Рибальської сільської ради, с. Гнилиця, с. Молодецьке Гнилицької сільської ради, с. Аврамківщина, с. Шолудьки, с. Грунь Грунської сільської ради в Грунську територіальну громаду з адміністративним центром в с. Грунь.

За таких обставин до об'єднаної територіальної громади Грунської сільської ради перейшли всі права та обов'язки, які мала Грунська сільська рада, в тому числі за договором оренди цілісного майнового комплексу від 01.03.2016 № 1. Тому Грунська сільська рада залишається власником цілісного майнового комплексу та є позивачем у справі.

На думку прокурора, яка підтримується позивачем, спірний договір є неукладеним, виходячи з наступного.

Суд погоджується із позицією прокурора з огляду на наступне:

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон) цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

За ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Згідно ст. 4 Закону об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, цілісні майнові комплекси.

Відповідно до ст. З Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 10 Закону передбачає, що істотними умовами договору оренди є з поміж інших, відновлення орендованого майна та умови його повернення, забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством.

Положення ст. 2 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» закріплюють, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з передачею в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності.

Стаття 8 вищезазначеного Закону визначає, що істотними умовами договору оренди об'єктів у сферах водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України «Про концесії» і «Про оренду державного та комунального майна», є:

- порядок та умови відновлення переданого в оренду чи концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення та його повернення;

- порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна в складі об'єкта оренди, концесії;

- обов'язок орендаря, концесіонера щодо страхування взятого в оренду чи концесію об'єкта тепло-, водопостачання і водовідведення;

- обов'язки сторін договору щодо забезпечення збереження переданого в оренду чи концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення;

- обов'язки щодо утримання об'єкта концесії згідно з вимогами державних стандартів, норм та правил, що діють у відповідній сфері діяльності;

- обов'язки орендаря, концесіонера щодо використання переданого б оренду, концесію об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничо: діяльності підприємства, що раніше здійснювало експлуатацію такого об'єкта, а також щодо виробництва (надання) відповідних комунальних послуг у гарантованих обсягах і належної якості;

- максимальний розмір витрат енергоресурсів на одиницю вироблене: продукції (послуг) та максимально допустимі обсяги втрат і технологічних витрат питної води та/або теплової енергії на одиницю продукції (послуг);

- порядок здійснення орендодавцем, концесієдавцем контролю за станом орендованого об'єкта централізованого тепло-, водопостачання і водовідведення;

- відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, концесіонера за безпеку експлуатації об'єкта;

- умови та порядок відшкодування концесіонеру невідшкодованої протягом дії договору концесії вартості створених (збудованих) за рахунок концесіонера об'єктів та проведеного за його рахунок поліпшення об'єкта концесії.

Аналізуючи умови Договору встановлено, що останній має 11 розділів, зокрема 1 «Предмет договору», 2 «Умови передачі орендованого майна орендарю», 3 «Орендна плата», 4 «Обов'язки орендаря», 5 «Права орендаря», 6 «Обов'язки орендодавця», 7 «Права орендодавця», 8 «Відповідальність і вирішення спорів за договором», 9 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору», 10 «Платіжні та поштові реквізити Сторін», 11 «Додатки».

В той же час, договір оренди цілісного майнового комплексу не містить порядку та умов відновлення переданого в оренду об'єкту водопостачання.

Вищезазначений правочин не встановлює заходів забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, неустойки, поруки завдатку тощо, як того вимагають норми ст. 10 Закону «Про оренду державного та комунального майна».

Також, Договором не визначено порядку використання амортизаційних відрахувань, що є істотною умовою договору оренди комунального майна.

Договором не передбачено порядку та умов списання (виведення з експлуатації) майна в складі об'єкта оренди, що також є істотною умовою договорів такої категорії.

У Договорі не зазначено про обов'язок орендаря ФОП Бабич С.А. щодо страхування взятого в оренду об'єкта водопостачання. Відповідно до листа Грунської сільської ради від 06.06.2018 № 02-27/432 передане в оренду майно не застраховане.

Договір оренди цілісного майнового комплексу не містить обов'язку орендаря ФОП Бабич С.А. щодо надання комунальних послуг з водопостачання у гарантованих обсягах та належної якості.

Умови щодо максимально допустимих обсягів втрат і технологічних витрат питної води на одиницю послуги Договір також не передбачає.

Крім вищезазначеного, договір оренди цілісного майнового комплексу не містить такої істотної умови, як порядок здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об'єкта водопостачання.

Ще однією істотною умовою договору оренди об'єктів у сферах водопостачання, яка відсутня у договорі оренди цілісного майнового комплексу, укладеного з Бабич С.А., є відповідальність сторін, у тому числі відповідальність орендаря, за безпеку експлуатації об'єкта. Відсутність усіх вищезазначених умов у договорі оренди цілісного майнового комплексу від 01.03.2016 № 1 свідчить про недосягнення у належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, ураховуючи відсутність умов Договору щодо порядку відновлення переданого в оренду об'єкту водопостачання, заходів забезпечення виконання зобов'язань, порядку використання амортизаційних відрахувань, порядку списання (виведення з експлуатації) майна в складі об'єкта оренди, обов'язку орендаря ФОП Бабич С.А. щодо страхування взятого в оренду об'єкта водопостачання, який залишається не застрахованим, обов'язку орендаря ФОП Бабич С.А. щодо надання комунальних послуг з водопостачання у гарантованих обсягах та належної якості, щодо максимально допустимих обсягів втрат і технологічних витрат питної води на одиницю послуги, порядку здійснення орендодавцем контролю за станом орендованого об'єкта водопостачання, відповідальності сторін, у тому числі відповідальності орендаря, за безпеку експлуатації об'єкта, останній є неукладеним, а Бабич С.А. користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі Кодекс) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 637 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору) тощо. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що майно використовується фізичною особою - підприємцем Бабич С.А. без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню до комунальної власності в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № З-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу - членів неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, використання комунального майна без відповідної правової підстави призводить до невизначеності у правовідносинах щодо використання вказаного майна територіальної громади, зокрема, кола суб'єктів, які мають право використовувати останнє, а також зобов'язані забезпечувати схоронність останнього, дбати про належний стан майна, нести відповідальність за його пошкодження чи знищення перед власником майна та третіми особами.

Недодержання законодавчо передбаченої процедури укладення договору оренди комунального майна, недосягнення згоди з усіх вище перелічених істотних умов договору, зокрема, порядку та умов відновлення об'єкту, контролю орендодавця за станом орендованого об'єкта, може потягти за собою територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або погіршення технічного стану переданого в оренду цілісного майнового комплексу по водопостачанню.

Крім того, ураховуючи, що спірне комунальне майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному та стабільному забезпеченню населення відповідними комунальними послугами, а відсутність таких істотних умов договору, як надання комунальних послуг з водопостачання у гарантованих обсягах та належної якості, може призвести до погіршення та забруднення води, що постачається.

Разом з тим, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Грунська сільська рада Охтирського району будь-яких заходів на усунення порушень під час користування майном комунальної власності до цього часу не вжила, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги були визнані відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу (прокуратурі) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви Прокуратурою Сумської області було сплачено 20 847 грн. судового збору.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 10423,50 грн. підлягає поверненню Прокуратурі Сумської області з Державного бюджету на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 10423,50 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу - підприємцем Бабич Сергієм Анатолійовичем повернути територіальній громаді в особі Грунської сільської ради, цілісний майновий комплекс по водопостачанню у складі чотирьох водяних свердловин з чотирма баштами, однієї водонапірної башти, водогону.

3. Повернути прокуратурі Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030101, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) 50% сплаченого судового збору при поданні позову, що становить 10423,50 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 906 від 20.06.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/465/18.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бабич Сергія Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891) 10423, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.07.2018.

Суддя С.В. Заєць