Ухвала суду № 75426169, 19.07.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

19 липня 2018 року Справа № 915/1296/17

м. Миколаїв

Банкрут: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс”, (вул.7-а Поперечна, 3/4, м.Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 33853841)

Кредитор: Веселинівський районний центр зайнятості, (вул.Мозолевського, 14, смт.Веселинове, Миколаївська область, 57001)

Ліквідатор: ОСОБА_2 (бул.Центральний, м.Запоріжжя, 69005)

Суддя Давченко Т.М.

Представники учасників провадження у справі в судове засідання не з’явилися

Суть справи: про визнання кредиторських вимог у сумі 3825,00 грн. боргу та 3524,00 грн. судових витрат у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс”

Постановою господарського суду від 10.05.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

14.05.2018 за №51273 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

21.06.2018 від Веселинівського районного центру зайнятості до суду надійшла заява від 18.06.2018 № 532-03/03-20 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 3825,00 грн. боргу та 3524,00 грн. судових витрат.

Ухвалою суду від 25.06.2018 вказану заяву було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2018.

16.07.2018 від розпорядника майна надійшли письмові пояснення від 02.07.2018 № 02-6-2/к в яких він визнає вимоги Веселинівського районного центру зайнятості у сумі 3825,00 грн. (6-а черга) відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки грошові вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

16.07.2018 від ліквідатора банкрута ОСОБА_2 надійшло клопотання від 12.07.2018 № 07-2-с в якому вона просить провести судове засідання без її участі.

Сторони у справі повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином, але в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали заяви, господарський суд встановив наступне.

Заявлені Веселинівським районним центром зайнятості грошові вимоги у сумі 3825,00 грн. ґрунтуються на наказі суду від 14.05.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2013 у справі № 915/401/13-г про стягнення з банкрута на користь кредитора заборгованість по договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.03.2012 № 0032 у сумі 3825,00 грн. До заяви додано докази сплати судового збору за подання вказаної заяви у сумі 3524,00 грн.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VІІІ від 03.10.2017, яким ГПК України викладено в новій редакції.

Згідно п. 9 ч. 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, застосуванню підлягають положення ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з нормами пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 “Про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI), статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.

Заяви з такими грошовими вимогами надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду, який призначає їх до розгляду в судовому засіданні. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" зазначені заяви оплачуються судовим збором.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд заново затверджує реєстр вимог кредиторів (з урахуванням визнаних конкурсних вимог) та зобов'язує ліквідатора сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому статтею 26 Закону. Подальший рух справи в ліквідаційній процедурі має відбуватися тільки за участю новостворених представницьких органів кредиторів. Зокрема, це стосується переходу з ліквідаційної процедури до процедури санації або затвердження мирової угоди, прийняття рішення щодо реалізації активів банкрута, надання оцінки діяльності ліквідатора, затвердження звіту ліквідатора.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з поданої Веселинівським районним центром зайнятості заяви про визнання кредиторських вимог від 18.06.2018 № 532-03/03-20, грошові вимоги у сумі 3825,00 грн. заявлені на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2013 у справі № 915/401/13-г, тобто виникли до дня порушення провадження у справі та заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а тому не є конкурсними і погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи викладене, судом підлягають визнанню заявлені грошові вимоги кредитора в сумі 3825,00 грн. – до шостої черги задоволення кредиторських вимог та у сумі 3524,00 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги задоволення кредиторських вимог.

Керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 234, 235, п. 9 ч. 1 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, - господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Веселинівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс” у сумі 3825,00 грн. (VІ черга), 3524,00 грн. судового збору (І черга) та зобов’язати ліквідатора ОСОБА_2 включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс”.

2. Ухвалу надіслати на адресу кредитора, банкрута та ліквідатора.

Ухвала набрала законної сили з моменту підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.М. Давченко