Рішення № 75425976, 25.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Справа № 911/269/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія»

до фермерського господарства «Агріатік»

про стягнення 41 386,97 грн.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – предст. за дов. від 15.12.2017; ОСОБА_2 – адвокат, адвокатський договір від 15.12.2017 № 03-12/2017 про надання правової допомоги;

відповідача: ОСОБА_3 – адвокат, договір № 03/08/2017 від 21.08.2017.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (далі – позивач, ТОВ «МТЛК») до фермерського господарства «Агріатік» (далі – відповідач, ФГ «Агріатік») про стягнення 41 386,97 грн. за Генеральним договором транспортного експедирування № 15/08/17 від 15.08.2017, з яких: 41 007,24 грн. основної заборгованості, 33,70 грн. 3% річних та 346,03 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на те, що ФГ «Агріатік» несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив послуги з перевезення відповідних партій вантажів, згідно заявки № 3, у зв’язку з чим виник простій вагонів №№ 95793063, 95620282, 95643979 на суму 40 967,40 грн., а також залишилась несплачена сума за послуги з організації перевезення в розмірі 39,84 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2018 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); встановлено сторонам строки для вчинення певних процесуальних дій.

05.03.2018 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує та вказує на той факт, що подача вагонів №№95793063, 95620282, 95643979 ним, як клієнтом, не замовлялась та сторонами не погоджувалась, а тому їх простій не пов'язаний з наданням послуг за Договором, а виник через самовільні дії експедитора.

У встановлений ухвалою суду від 13.02.2018 строк, позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначає, що клієнт має відшкодовувати залізницям документально підтверджені витрати за затримку вагонів на станціях залізниць України, а відтак заявлений позов має бути задоволений в повному обсязі.

На підставі ухвали суду від 16.04.2018, у зв’язку з недостатністю доказів для вирішення спору по суті, суд за власною ініціативою вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Згідно зазначеної ухвали підготовче засідання призначено на 14.05.2018.

02.05.2018 через канцелярію суду відповідач подав письмові заперечення на відповідь на відзив, які суд залучив до матеріалів справи.

14.05.2018 через канцелярію суду позивач, на виконання ухвали суду від 16.04.2018, подав клопотання про долучення доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2018 підготовче засідання призначено на 25.05.2018.

25.05.2018 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 25.05.2018 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження, внаслідок чого постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.06.2018.

В судовому засіданні 08.06.2018 до початку розгляду справи по суті представник позивача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи банківської виписки по рахунку на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, яке судом було задоволено.

У зв’язку з неможливістю вирішення спору по суті в судових засіданнях 08.06.2018 та 18.06.2018, судом оголошувались перерви, про що представники сторін повідомлялись під розписку.

В судовому засіданні 25.06.2018 представник позивача подав уточнений розрахунок пені, інфляційного збільшення та неустойки, згідно якого до стягнення з відповідача заявлено 50 337,02 грн., з яких: 41 007,24 грн. основного боргу, 731,29 грн. 3% річних, 2 219,33 грн. інфляційних втрат та 6 379,16 грн. пені. Крім того, до стягнення також заявлено суму судових витрат в розмірі 20 643,00 грн., з яких: 1 762,00 грн. судового збору, 881,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 18 000,00 грн. – оплата послуг адвоката.

Виходячи зі змісту пункту 1 прохальної частини поданого позивачем уточненого розрахунку, суд зазначає, що за своєю правовою природою даний уточнений розрахунок є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25.05.2018 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.06.2018.

Враховуючи ту обставину, що позивачем пропущено строки щодо подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, визначені пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України, суд залишає без розгляду вказану заяву позивача та розглядає позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 25.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

15.08.2017 між фермерським господарством «Агріатік» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (експедитор) укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 15/08/17 (далі – Договір), відповідно до якого експедитор зобов’язався за плату (винагороду) і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов’язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені Сторонами в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання експедитор є власністю Клієнта. При прийнятті вантажів клієнта у експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі.

Як зазначено позивачем, Договір № 15/08/17 базувався на Договорі № 0476/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів, укладеному 15.12.2016 між ТОВ «МТЛК» та ПАТ «Українська залізниця».

Згідно з п. 1.2. Договору експедитор надає клієнту додаткові послуги (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та розвантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо), пов’язані з перевезенням його вантажу територією України та інших держав на умовах, зазначених у Договорі.

З метою виконання зобов’язань, покладених на експедитора відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору, експедитор уповноважується від власного імені та за рахунок клієнта укладати угоди з транспортними та іншими підприємствами щодо перевезення або організації Перевезення вантажу клієнта, що є предметом Договору, залізничним транспортом. Клієнт зобов’язаний видати експедитору довіреність у разі, якщо остання є необхідною для виконання експедитором своїх зобов’язань за Договором (п. 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору клієнт, не пізніше 15 (п’ятнадцяти) днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та усіх необхідних даних про вантаж і в обов’язковому порядку відповідно до форми заявки зазначає: найменування, кількість, коди вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоотримувача, строк подачі рухомого складу під завантаження, період перевезення вантажів, вид і кількість вагонів. Форма заявки міститься у ОСОБА_4 № 1.

Після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок із зазначенням розміру оплати, необхідного для надання послуг відповідно до заявки, надає інструкцію по заповненню відповідних залізничних накладних (у т.ч. СМГС) на відвантаження відповідної партії вантажу та направляє дозвіл на відправку (п. 2.3. Договору).

Угода між експедитором і клієнтом відносно організації та фактичного здійснення транспортного експедирування відповідної партії вантажу клієнта вважається укладеною сторонами з моменту підписання Договору, з дати перерахування клієнтом грошових коштів та/або отримання експедитором підтвердження про надходження грошових коштів у розмірі, зазначеному у відповідному рахунку (п. 2.4. Договору).

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов Договору, шляхом складання актів наданих послуг, в яких фіксуються усі транспортно-експедиторські послуги, надані експедитором клієнту. Клієнт зобов’язується підписати акт наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання по факсу або електронній пошті.

Сума даного Договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в рамках Договору відповідно до заявки і на підставі відповідних документів (рахунок, акт) (п.4.2. Договору).

Клієнт оплачує експедитору 100% (сто відсотків) грошових коштів, необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів, згідно виставленого рахунку або здійснює оплату в інший спосіб обумовлений за домовленістю сторін.

Клієнт зобов’язаний: своєчасно сплачувати плату (винагороду) експедитору у порядку, узгодженому у Договорі; відшкодовувати залізницям, через експедитора, документально підтверджені витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць України: через неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; не додання до залізничної накладної (у т.ч. СМГС) документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; несвоєчасним завантаженням і розвантаженням вантажів; пов’язаних з перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю; іншими причинами, що не залежать від експедитора протягом п’яти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора (пп.пп. 3.2.1., 3.2.7. Договору).

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що експедитор після факту надання послуг (виконання заявки) складає акт виконаних робіт, здійснює звірку взаєморозрахунків і надає його клієнту. Клієнт протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту отримання акту, повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору, або протягом 5 (п’яти) календарних днів надати мотивовану відмову в його погодженні. Після закінчення зазначеного терміну для підписання акту, він вважається прийнятим, підписаним сторонами без претензій.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє по « 31» грудня 2017 року, а в частині фінансових розрахунків – до їх повного завершення. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань, що виникли під час його дії (п. 8.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МТЛК» отримав від ФГ «Агріатік» заявку № 3 від 27.10.2017.

ТОВ «МТЛК» виставило ФГ «Агріатік» для оплати рахунки від 17.11.2017 № 664 та № 665 на загальну суму 69 002,88 грн.

Позивач твердить, що на виконання умов Договору, для забезпечення перевезень за заявкою № 3 від 27.10.2017, для ФГ «Агріатік» були подані вагони: 15.11.2017 – вагон № 95793063, 16.11.2017 – вагон № 95620282, 21.11.2017 – вагон № 95643979.

В матеріалах справи міститься гарантійний лист ФГ «Агріатік» за № 11/25 від 25.11.2017 адресований ТОВ «МТЛК», згідно якого ФГ «Агріатік» гарантувало оплату наданих послуг 27.11.2017 по Договору згідно рахунків № 664 від 17.11.2017 на суму 23 186,88 грн. та № 665 від 17.11.2017 на суму 45 816,00 грн.

Як зазначив позивач, всупереч положенню п. 4.4. Договору, клієнтом не була своєчасно здійснена оплата експедитору за надані послуги перевезення вантажів, наслідком чого виник простій зазначених вагонів на залізничній станції у період з 15.11.2017 по 28.11.2017, за що структурними підрозділами ПАТ «Укрзалізниця» були нараховані станційні збори на загальну суму 40 967,40 грн., які згідно інформації Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів, яка міститься в матеріалах справи, списано з рахунку позивача.

В подальшому, як зазначено позивачем, на виконання заявки № 3 від 27.10.2017, для відправки вантажу були використані, крім зазначених вище вагонів, додатково ще чотири вагони за №№ 95624219, 95613170, 95830782, 95539888.

Використання вагонів за №№ 95624219, 95613170, 95830782 для здійснення перевезень вантажу, що належить ФГ «Агріатік», залізничним транспортом підтверджено накладною СМГС від 30.11.2017. Використання вагонів за №№ 95793063, 95620282, 95643979 для здійснення перевезень вантажу, що належить ФГ «Агріатік», залізничним транспортом підтверджено накладною СМГС від 28.11.2017. Використання вагону за № 95539888 для здійснення перевезень вантажу, що належить ФГ «Агріатік», залізничним транспортом підтверджено накладною СМГС від 05.11.2017.

Позивач виставив відповідачу акти наданих послуг: № 424 від 30.11.2017 на суму 40 967,40 грн. – компенсація станційних зборів, № 425 від 30.11.2017 на суму 161 949,60 грн. за послуги з організації перевезень залізничним транспортом у внутрішньому сполученні.

За твердженнями позивача, загальна сума, яка підлягала до сплати за Договором становить 202 917,00 грн.

Відповідачем на виконання умов Договору сплачено суму коштів у розмірі 161 909,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 579 від 27.11.2017 на суму 69 002,88 грн., № 590 від 28.11.2017 на суму 25 000,00 грн., № 598 від 30.11.2017 на суму 67 906,88 грн., а також банківськими виписками по особовим рахункам ФГ «Агріатік», належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт сплати відповідачем суми коштів за Договором в розмірі 161 909,76 грн. позивачем не заперечується.

16.01.2018 позивач направив на адресу позивача акти наданих послуг: № 424 від 30.11.2017 та № 425 від 30.11.2017 на суму 161 949,60 грн. з додатками; рахунки на оплату: № 664 від 17.11.2017 на суму 23 186,88 грн., № 665 від 17.11.2017 на суму 45 816,00 грн., № 689 від 25.11.2017 на суму 25 000,00 грн., № 690 від 27.11.2017 на суму 22 908,00 грн., № 691 від 27.11.2017 на суму 22 908,00 грн., № 692 від 27.11.2017 на суму 22 908,00 грн., № 693 від 27.11.2017 на суму 22 908,00 грн.; акт звірки розрахунків за період з 01.11.2017 по 10.01.2018 по Договору.

Зазначені акти наданих послуг з додатками, рахунки та акт звірки отримано відповідачем 16.01.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З метою досудового врегулювання спору 12.01.2018 ТОВ «МТЛК» звернулось до ФГ «Агріатік» з претензією-вимогою за вих. № 766 про здійснення грошового зобов'язання щодо оплати залишку заборгованості за вказаними актами виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 41 007,24 грн. у строк до 22.01.2018.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем претензії 16.01.2018.

Не отримавши від відповідача ані грошових коштів, ані відповіді на претензію, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду про стягнення 41 007,24 грн. заборгованості за надані послуги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про безпідставність посилання позивача на пп. 3.2.7. Договору та на Договір № 0476/7 в якості обґрунтування заявлених до стягнення 40 967,40 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням залізниці станційних зборів за актом № 424 від 30.11.2017, оскільки, на думку відповідача, відносини позивача з залізницею жодним чином не впливають на правовідносини сторін за спірним Договором.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Враховуючи те, що сторони по справі є господарюючими суб’єктами, суд приходить до висновку про застосування до них положень Господарського Кодексу України (далі – ГК України).

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання господарського зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних перевезенням вантажу.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставами виникнення зобов’язань є правочин та господарський договір.

Пунктом 105 постанови Кабінету Міністрів України № 457 «Про затвердження статуту залізниць України» визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Судом встановлено, що 15.12.2016 між ТОВ «МТЛК» (експедитор) та ПАТ «Українська залізниця» (залізниця) укладено Договір № 0476/7 про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів, згідно якого, зокрема, експедитор зобов’язався компенсувати витрати залізниці, що виникли в результаті неправильного оформлення вантажовідправником перевізних і додаткових документів. Відшкодовувати витрати пов’язані із затримкою вагонів по незалежним від залізниць України обставинам, на підставі документів, що додаються станціями до перевізних документів, у тому числі плату за користування вагонами в зв’язку з закриттям коду, при наявності вини експедитора (пп. 2.2.8. Договору № 0476/7).

Як вже зазначалось, пп. 3.2.7. Договору № 15/08/17 передбачено, що клієнт зобов’язаний відшкодовувати залізницям, через експедитора, документально підтверджені витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць України: через неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; не додання до залізничної накладної (у т.ч. СМГС) документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; несвоєчасним завантаженням і розвантаженням вантажів; пов’язаних з перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю; іншими причинами, що не залежать від експедитора протягом п’яти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора.

Беручи до уваги вище наведене, відповідач несе матеріальну відповідальність за затримку вагонів, відтак у відповідача виник обов’язок сплатити позивачу понесені ним витрати в розмірі 40 967,40 грн.

Твердження відповідача про те, що ним, як клієнтом, подача вагонів не замовлялась, спростовуються наявною в матеріалах справи заявкою № 3 від 27.10.2017.

Стосовно заборгованості в розмірі 39,84 грн., яка, зі слів позивача, залишилась несплаченою відповідачем за актом № 425 від 30.11.2017, відповідач заперечив, посилаючись на те, що в додатку до вказаного акту допущено помилку у визначенні маси вантажу вагону № 95830782, у зв’язку з чим невірно визначено суму вартості послуг з перевезення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення боргу в розмірі 39,84 грн. з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторонами погоджено тариф на послуги за Договором за ставкою 332 грн. за 1 тонну вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями електронної переписки сторін та не оспорюється сторонами.

Загальна вага вантажу згідно ОСОБА_4 до акту виконаних робіт (наданих послуг) №425 від 30.11.2017 становить 487,80 тонн. Згідно погодженого тарифу загальна сума послуг склала 161 949,60 грн.

Відповідач стверджує, що вага вантажу, послуги з перевезення якого ним замовлялись, становить 487,68 тонн.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія листа ТОВ «МТЛК» за вих. № 548 від 30.11.2017, адресованого ФГ «Агріатік», в якому ТОВ «МТЛК» зазначає, що в накладній 43222389 (вагони 95624219, 95613170, 95830782) відправлених зі станції Лосиновка, відправник ТОВ «МТЛК», в графі «Маса вантажу» допущено помилку та просить вважати вірним в графі «маса вантажу»: вагон 95830782, маса вантажу 69620 кг.

Згідно наданого позивачем ОСОБА_4 до акту виконаних робіт (наданих послуг) № 425 від 30.11.2017 вага вантажу вагону № 95830782 становить 69,74 тонн.

З усних пояснень представника позивача, різниця ваги вантажу, яка склала 12 кг, на його думку, пояснюється діями залізниці, яка здійснювала завантаження вантажу у вагони.

Проте, беручи до уваги зміст вказаного вище листа ТОВ «МТЛК» за вих. № 548 від 30.11.2017, який свідчить про помилку у визначенні маси вантажу вагону № 95830782 та який позивачем жодним чином не спростовано, суд дійшов висновку, що загальна маса вантажу, щодо якої позивачем надавались послуги з перевезення вантажу склала 487,68 тонн, відповідно, загальна вартість наданих послуг складає 161 909,76 грн.

Оскільки, як вже встановлено судом, відповідачем сплачено суму коштів за надані послуги за Договором в розмірі 161 909,76 грн., суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 39,84 грн. задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги все вище викладене вимога позивача про стягнення 41 007,24 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу підлягає частковому задоволенню в розмірі 40 967,40 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 33,70 грн. та 346,03 грн. пені з посиланням на п. 5.2. Договору, розрахованих на суму боргу в розмірі 41 007,24 грн. за період з 22.01.2018 по 31.01.2018.

Щодо стягнення пені.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, зокрема, що за прострочення перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, експедитор вправі вимагати сплати, а клієнт зобов’язаний сплатити, протягом 5 (п’яти) календарних днів після отримання від експедитора відповідного рахунку, штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день такого прострочення, від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми та за кожен випадок прострочення (кожен день є окремим випадком прострочення).

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма передбачена частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частинами 2 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Натомість штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Таким чином, до основних відмінностей між пенею та штрафом належить період (періодичність) нарахування таких санкцій. Якщо штрафом є разовий платіж, то пеня нараховується кожен день впродовж певного періоду часу.

Аналізуючи пункт 5.2. Договору та керуючись наведеними вище нормами законодавства, у суду є підстави вважати, що сторони узгодили нарахування пені.

З урахуванням встановленого судом факту, що відповідачем 16.01.2018 отримано Акти виконаних робіт та Акт звірки, та протягом 5 календарних днів з моменту їх отримання, відповідачем зазначені акти не підписано, мотивованої відмови в їх погодженні не надано, акти вважаються прийнятими, підписаними і Сторонами без претензій відповідно до п. 4.8. Договору.

Отже, як вірно визначено позивачем, з 22.01.2018 останній має право нараховувати пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Здійснивши перерахунок пені за визначений позивачем період на суму боргу 40 967,40 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача, застосовуючи подвійну ставку НБУ, суд встановив, що сума пені становить 345,70 грн.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних суд зазначає, що частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 22.01.2018 по 31.01.2018, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» на суму боргу, яка складає 40 967,40 грн., суд встановив, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 33,70 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 33,67 грн.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 40 967,40 грн. основного боргу, 345,70 грн. пені та 33,67 грн. 3% річних. В іншій частині позову слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем внаслідок звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

ОСОБА_2 є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2153 від 13.10.2017.

Одночасно, на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано засвідчену копію ордеру серії ХВ № 000039 від 07.06.2018.

Судом встановлено, що 15.12.2017 між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) був укладений адвокатський договір № 03-12/2017 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався надавати клієнту правову допомогу в будь-яких справах, що стосуються господарської діяльності клієнта, а клієнт зобов’язався сплатити гонорар за надану правову допомогу.

Згідно з п. 4.2. адвокатського договору № 03-12/2017 оплата за надані послуги здійснюється клієнтом протягом 5 (п’яти) днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі послуг (надання послуг) за результатом наданих послуг за визначений сторонами період.

15.01.2018 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підписано акт виконаних робіт, вартість послуг за яким складає: 6 000,00 грн. за порядок досудового врегулювання спірних взаємовідносин з ФГ «Агріатік» та 12 000,00 грн. за подачу позовної заяви, заяви про забезпечення позову та подальше супроводження даної справи в суді. Загальна сума послуг за даним актом складає 18 000,00 грн.

Позивач 24.01.2018 перерахував на користь адвоката ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 та банківською випискою за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 по рахунку ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, відносно невелику кількість часу, необхідного на виконання адвокатом робіт (надання послуг), участь лише в двох судових засіданнях з розгляду даної справи, а також враховуючи те, що отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 18 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними, а тому розмір таких витрат підлягає обмеженню сумою 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з фермерського господарства «Агріатік» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Веселкова, буд. 8, код ЄДРПОУ 24211813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна транспортно-логістична компанія» (03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, буд. 2, код ЄДРПОУ 40153657) 40 967 (сорок тисяч дев’ятсот шістдесят сім) грн. 40 коп. заборгованості, 33 (тридцять три) грн. 67 коп. 3% річних, 345 (триста сорок п’ять) грн. 70 коп. пені, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.07.2018.

Суддя О.В. Щоткін