Рішення № 75425967, 16.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 911/684/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Борщагівка»

про стягнення 17 257,14 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-ПАТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) до Комунального підприємства «Борщагівка» (далі-КП «Борщагівка»/відповідач) про стягнення 17 257,14 грн, з яких: 5 919,28 грн пені, 10 417,01 грн інфляційних втрат та 920,85 грн 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1529/14-БО-17 від 20.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області 10.04.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, а також встановлено строк для подання додаткових доказів у справі (за наявності) до 11.05.2018.

У встановлений судом строк, відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та КП «Борщагівка» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1529/14-БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктами 1.2, 6.1 та 11 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Копія відповідного договору наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 35 729,02 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.01.2014 на суму 6 167,03 грн,

- б/н від 28.02.2014 на суму 4 824,05 грн,

- б/н від 31.03.2014 на суму 3 093,53 грн,

- б/н від 30.04.2014 на суму 984,52 грн,

- б/н від 31.10.2014 на суму 2 011,42 грн,

- б/н від 30.11.2014 на суму 5 646,66 грн,

- б/н від 31.12.2014 на суму 13 001,81 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши: 27.06.2014 – 15 069,13 грн, 30.03.2015 – 66,67 грн, 12.04.2015 – 10 593,22 грн, 19.04.2016 – 10 000,00 грн. Таким чином, остаточний розрахунок за поставлений газ відповідач здійснив 19.04.2016.

В підтвердження відповідних обставин позивач надав відомість по операціям з 01.01.2014 по 30.09.2017 за підписом заступника головного бухгалтера товариства.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1 договору строків оплати поставленого вартості газу, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 5 919,28 грн пені, нарахованої за періоди:

з 15.02.2014 по 26.06.2014 на 6 167,03 грн заборгованості за січень 2014 року,

з 13.03.2014 по 26.06.2014 на 4 824,05 грн заборгованості за лютий 2014 року,

з 15.04.2014 по 26.04.2014 на 3 093,53 грн заборгованості за березень 2014 року,

з 15.05.2014 по 26.06.2014 на 984,52 грн заборгованості за квітень 2014 року,

з 15.11.2014 по 29.03.2015 на 2 011,42 грн заборгованості за жовтень 2014 року,

з 30.03.2015 по 14.05.2015 на 1 944,75 грн заборгованості за жовтень 2014 року,

з 16.12.2014 по 14.06.2015 на 5 646,66 грн заборгованості за листопад 2014 року,

з 15.01.2015 по 14.07.2015 на 13 001,81 грн заборгованості за грудень 2014 року;

- 920,85 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 15.02.2014 по 26.06.2014 на 6 167,03 грн заборгованості за січень 2014 року,

з 13.03.2014 по 26.06.2014 на 4 824,05 грн заборгованості за лютий 2014 року,

з 15.04.2014 по 26.04.2014 на 3 093,53 грн заборгованості за березень 2014 року,

з 15.05.2014 по 26.06.2014 на 984,52 грн заборгованості за квітень 2014 року,

з 15.11.2014 по 29.03.2015 на 2 011,42 грн заборгованості за жовтень 2014 року,

з 30.03.2015 по 11.04.2016 на 1 944,75 грн заборгованості за жовтень 2014 року,

з 16.12.2014 по 11.04.2016 на 5 646,66 грн заборгованості за листопад 2014 року,

з 15.01.2015 по 11.04.2016 на 13 001,81 грн заборгованості за грудень 2014 року;

з 12.04.2016 по 18.04.2016 на 10 000,00 грн заборгованості за грудень 2014 року;

- 10 417,01 грн інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 01.03.2014 по 31.05.2014 на 6 167,03 грн заборгованості за січень 2014 року,

з 01.04.2014 по 31.05.2014 на 4 824,05 грн заборгованості за лютий 2014 року,

з 01.05.2014 по 31.05.2014 на 3 093,53 грн заборгованості за березень 2014 року,

з 01.12.2014 по 31.03.2016 на 2 011,42 грн заборгованості за жовтень 2014 року,

з 01.01.2015 по 31.03.2016 на 5 646,66 грн заборгованості за листопад 2014 року,

з 01.02.2015 по 31.03.2016 на 13 001,81 грн заборгованості за грудень 2014 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Позаяк відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень, жовтень-грудень 2014 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує для останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у передбачені п. 6.1 договору строки до 15.02.2014, 15.03.2014, 15.04.2014, 15.05.2014, 15.11.2014, 15.12.2014, 15.01.2015 відповідно.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем наведений обов’язок належним чином виконаний не був, оскільки остаточна оплата вартості поставленого газу за вказаний період була здійснена лише 19.04.2016.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За змістом приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Водночас, 03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» (далі – Закон), дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідний нормативно-правовий акт набрав чинності 30.11.2016.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Поряд з тим, ч. 3 ст. 7 Закону унормовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, відтак до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом, тобто до 30.11.2016, не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а застосування ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру.

Таким чином, запроваджені Законом заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від виконання будь-яких інших, окрім погашення відповідачем заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, умов, у тому числі від обставин формування реєстру та участі відповідача у визначеній процедурі списання.

Оскільки основна заборгованість за поставлений природний газ за договором власними коштами була остаточно погашена відповідачем 19.04.2016, тобто до набрання чинності вказаним вище Законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 919,28 грн пені, 10 417,01 грн інфляційних втрат та 920,85 грн 3% річних не відповідають приписам ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», а тому задоволенню не підлягають.

При винесенні даного рішення, судом враховано, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 27.03.2018 у справі №905/2373/16, від 16.04.2018 у справі №905/375/71.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 74, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 612, 614, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Комунального підприємства «Борщагівка» (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, ідентифікаційний код 32393133) про стягнення 5 919,28 грн пені, 10 417,01 грн інфляційних втрат та 920,85 грн 3% річних відмовити повністю.

2. Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн, сплачені за подання відповідного позову, покласти на позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 17.5) підпункту 17) пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення підписано 16.07.2018.

Суддя В.А. Ярема