Ухвала суду № 75425734, 23.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/7/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.07.2018 Справа № 908/535/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючого судді Мірошниченка М.В.

за участю секретаря судового засідання Хилько Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Дніпровського району» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі №908/535/13-г

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Державного підприємства “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка” (69006, м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18)

про стягнення суми 195393,58 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1, довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018 р.;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Дніпровського району» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі №908/535/13-г.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 10.07.2018 р., враховуючи що останній день встановленого десятиденного строку розгляду заяви припадає на період відпустки головуючого судді (судді-доповідача) у справі ОСОБА_2 з 16.07.2018 по 30.07.2018 року, вказану заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 р. заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 23.07.2018 р.

За приписами ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідач процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 11.07.2018 р. про прийняття заяви до розгляду на адресу, зазначену в заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Дослідивши надані до заяви матеріали, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2013 р. по справі №908/535/13-г задоволено позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Ленінського району» (змінено назву Філії – «Міські теплові мережі Дніпровського району») та стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка» суму 195393 грн. 58 коп. основного боргу, суму 3907 грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

11.04.2013 р. на виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

Наказ господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. по справі №908/535/13-г перебував на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 11.09.2009 р. №449 ДП НДПІ «Укрдіпрогазоочистка» знаходиться в процесі ліквідації.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі №808/3399/14 задоволено адміністративний позов Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо не передачі ліквідатору виконавчих документів боржником за якими є Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка». Зобов'язано Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції передати ліквідатору Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка», в порядку ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, що знаходяться у зведеному виконавчому провадженні боржником за якими є Державне підприємство «Науково-дослідний та проектний інститут «Укрдіпрогазоочистка», для вирішення питання про подальший порядок їх виконання із застосуванням наслідків, передбачених ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 від 11.08.2014 р. закінчено виконавче провадження з виконання наказу №908/535/13-г від 11.04.2013 р. на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 по справі №808/3399/14.

Листом №83-4-Ю від 23.04.2018 р. стягувач Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Дніпровського району» звернувся до ліквідатора ДП «НДПІ «Укрдіпрогазоочистка» ОСОБА_4 з вимогою надати інформацію щодо виконання наказу №908/535/13-г від 11.04.2013 р.

До теперішнього часу відповіді на лист ліквідатором ОСОБА_4 не надано. Сума заборгованості не погашена, що підтверджується довідкою заявника від 25.06.2018 р.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Згідно ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред’явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

В наказі господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. №908/535/13-г строк для пред’явлення його до виконання встановлено до 26.03.2014 року (тобто 1 рік).

Наказ перебував на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

За ст.23 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (що діяв на час виконавчого провадження) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.67 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (що діяв на час здійснення виконавчого провадження) у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у

встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

На підставі даної норми державним виконавцем було направлено наказ до ліквідаційної комісії боржника, а виконавче провадження було закінчено.

Доказів повного виконання вказаного наказу та сплати стягувачеві присуджених за рішенням суду сум, під час ліквідаційної процедури, боржник суду не надав.

Тобто, наказ залишився невиконаним.

На теперішній час наказ від 11.04.2013 р. № 908/535/13-г стягувачеві не був повернутий. До суду вказаний наказ також не направлений.

За час проведення ліквідаційної процедури боржника з моменту направлення наказу ліквідаційній комісії встановлений законом строк пред’явлення наказу до виконання закінчився. Оригінал наказу ані на адресу стягувача, ані на адресу суду, який видав виконавчий документ, не надходив.

Вказані обставини свідчать про те, що стягувач пропустив строк для пред’явлення наказу до виконання з об’єктивних, таких що не залежали від його волі, причин. Отже, причини пропуску строку наказу до виконання, на думку суду, є поважними.

При цьому суд зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області про стягнення з боржника коштів у даній справі було прийнято 12.03.2013 р., тобто більше 5 років рішення залишається невиконаним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні Суду від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України», Суд вважає, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Тривале невиконання рішення без вагомих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому, таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі № 5-рп/2013 (за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).

Враховуючи викладене, слід визнати, що строк на пред’явлення наказу до виконання було пропущено заявником з поважних причин, тому даний строк слід поновити.

В п.19.4. розділу XI «Перехідні положення» ГПК України вказано, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

При цьому суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів їх необґрунтованості.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що строк для пред’явлення наказу до виконання поновлено, факт втрати наказу підтверджено належними доказами, заява Концерну «міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Дніпровського району» про видачу дублікату наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. №908/535/13-гобґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 329, п.19.4. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Дніпровського району» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі №908/535/13-г задовольнити.

2. Поновити строк для пред’явлення до виконання наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013р. у справі № 908/535/13-г.

3. Видати дублікат наказу господарського суду Запорізької області від 11.04.2013р. у справі № 908/535/13-г про стягнення з Державного підприємства “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка” (69006, м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 18; код ЄДРПОУ 00219388) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 137; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А; код ЄДРПОУ № 32121458; п/р зі спеціальним режимом 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) суму 195393 (сто дев’яносто п’ять тисяч триста дев’яносто три) грн. 58 коп. основного боргу, суму 3907 (три тисячі дев’ятсот сім) грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 23.07.2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко