Рішення № 75425695, 23.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.07.2018 Справа № 905/740/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» (Ідентифікаційний код 23768175, адреса: 83062, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 25А),

про: стягнення 188 383,34 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4 – 252 від 05.03.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» 188383,34 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят три гривні 34 коп.), з яких: основний борг - 91050,92 грн. (дев’яносто одна тисяча п’ятдесят гривень 92 коп.), пеня - 26005,64 грн. (двадцять шість тисяч п’ять гривень 65 коп.), 3% річних - 7154,36 грн. (сім тисяч сто п’ятдесят чотири гривні 36 коп.), інфляційні втрати - 57798,86 грн. (п"ятдесят сім тисяч сімсот дев’яносто вісім гривень 86 коп.) та 7% штрафу в розмірі 6373,56 грн. (шість тисяч триста сімдесят три гривні 56 коп.).

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №117/15 – ПР від 23.12.2014 в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ у січні 2015 року.

Нормативно вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 11 – 16, 258, 525, 526, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 – 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: розрахунок позовних вимог, довідку про сальдо по підприємству, довідку по операціях за договором №117/15 – ПР, договір №117/15 – ПР, акт приймання – передачі природного газу за січень 2015, лист № 23-07/297-94 від 25.02.2016, статутні документи позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/740/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.05.2018; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують відповідні доводи до 17.05.2018. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу, докази направлення надати суду у вказаний строк; визначено позивачу строк для подання суду відповіді на відзив до 21.05.2018. Копію відповіді на відзив і всі додані до нього докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у вказаний строк; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

Ухвалою суду від 21.05.2018 підготовче засідання відкладено на 05.06.2018; запропоновано відповідачу: виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.04.2018; зобов’язано сторін забезпечити отримання канцелярією суду відповіді на відзив та заперечень з доказами їх направлення відповідачу (позивачем) - за наявності, відзиву на позовну заяву з доказами його направлення позивачу (відповідачем) не пізніше, ніж за три дні до дати судового засідання; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

Ухвалою суду від 05.06.2018 підготовче засідання відкладено на 25.06.2018; запропоновано відповідачу, в порядку ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, надати суду до 20.06.2018: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (за наявності); копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу, докази чого надати суду у вказаний строк; встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) до 20.06.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

У встановлений судом строк відповідачем відзив і всі письмові та електронні докази, які можливо доставити до суду, що підтверджують відповідні доводи, не подано.

Ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/740/18; призначено розгляд справи по суті на 23.07.2018; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов’язковою.

В судовому засіданні, що відбулось 23.07.2018, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення якого повідомлений у порядку, встановленому відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО» (зі змінами та доповненнями) шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційній сторінці суду веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет.

Крім того, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Проявивши належну обачність Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» могло дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, цілодобовою та безоплатною, про рух справи № 905/740/18 та необхідність вчинення відповідачем відповідних процесуальних дій.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 14 ГПК України).

Враховуючи, що явка представників сторін обов’язковою визнана не була, наявних матеріалів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази та пояснення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» (далі – відповідач, покупець) укладено договір № 117/15 - ПР на купівлю – продаж природного газу від 23.12.2014.

Умовами п.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

У п. 2.1. договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 177,0 тис. куб. м. (сто сімдесят сім тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): І кв. – 76,0, з яких: у січні – 28,0, у лютому – 27,0, у березні – 21,0; ІІ кв. – 24,0, з яких: у квітні – 12,0, у травні – 7,0, у червні – 5,0; ІІІ кв. – 19,0, з яких: у липні – 6,0, у серпні – 6,0, у вересні – 7,0; ІV кв. – 58,0 , з яких: у жовтні – 12,0, у листопаді – 19,0, у грудні – 27,0.

Приймання – передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання – передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4. договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 30 % (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше за 5 (п’ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплати в розмірі по 35 % (тридцять п’ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п.7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплати штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п’ять) років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості (Розділ 11 договору).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 Цивільний кодекс України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 Цивільний кодекс України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 Цивільний кодекс України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільний кодекс України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільний кодекс України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що позивач передав протягом січня 2015, а відповідач прийняв без зауважень за актом приймання-передачі природний газ в загальному об’ємі 11,884 тис. куб. м. на загальну суму 91 050,92 грн. (дев’яносто одна тисяча п’ятдесят гривень 92 коп.).

З пояснень позивача та відомостей бухгалтерського обліку НАК «Нафтогаз України» (за розрахунком позивача станом на 01.10.2017, підписаного начальником департаменту реалізації газу, довідками про сальдо та по операціям по підприємству «Футбольний клуб «Металург» за період з 01.12.2014 по 30.09.2017, підписаними заступником головного бухгалтера позивача, а.с. 11 - 14) відповідачем не здійснено оплату за отриманий природний газ у січні 2015 у розмірі 91 050,92 грн. (дев’яносто одна тисяча п’ятдесят гривень 92 коп.)

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів виконання своїх грошових зобов’язань в порядку і строки, обумовлені сторонами у договорі, доводів позивача не спростовано, тому позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №117/15 - ПР від 23.12.2014 у розмірі 91 050,92 грн. (дев’яносто одна тисяча п’ятдесят гривень 92 коп.) підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 26005,64 грн., 7% штрафу у загальному розмірі 6373,56 грн., 3 % річних у загальному розмірі 7154,36 грн. та інфляційних втрат у загальному розмірі 57798,86 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, визначає сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Сторонами у пункті 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплати штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки пені та штрафу, а отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд вважає його арифметично вірним та про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення пені за період з 17.02.2015 по 14.08.2015 в сумі 26 005,64 грн. та 7% штрафу у розмірі 6 373,56 грн. Протилежного відповідачем не доведено.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь – який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, позивачем виходячі з заборгованості січня 2015 в сумі 91052,92 грн. нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період з 17.02.2015 по 30.09.2017 у розмірі 7154,36 грн. та інфляційні за період березень 2015 – вересень 2017 у розмірі 57798,86 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у пред’явленому до стягнення розмірі. Протилежного відповідачем не доведено, обгрунтованого контррозрахунку не представлено.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, оскільки відповідачем належними доказами не спростовано доводів позивача, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» про стягнення 188 383,34 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Металург» (код ЄДРПОУ 23768175, адреса: 83062, м.Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 25А) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6) основний борг у розмірі 91 050,92 грн. (дев’яносто одна тисяча п’ятдесят гривень 92 коп.), пеню у розмірі 26 005,64 грн. (двадцять шість тисяч п’ять гривень 64 коп.), 7% штрафу в розмірі 6373,56 грн. (шість тисяч триста сімдесят три гривні 56 коп.), 3 % річних у розмірі 7154,36 грн. (сім тисяч сто п’ятдесят чотири гривні 36 коп.), інфляційних втрат у розмірі 57798,86 грн. (п’ятдесят сім тисяч сімсот дев’яносто вісім гривень 86 коп.) та судовий збір у розмірі 2 825,80 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять п’ять гривень 80 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення підписано 23.07.2018.

Суддя Н.В. Величко