Рішення № 75425681, 16.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2018р. Справа №905/1044/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

у справі за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216),

про стягнення 4169,89 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 4169,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на збитки понесені ним у зв’язку незбереженням вантажу при перевезенні, прийнятого залізницею до перевезення за накладною №50250554, про що складений комерційний акт №484809/461 від 03.06.2017р.

Відповідач у відзиві №2022/478 від 23.06.2018р. на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів заподіяних збитків – відсутні документи на підтвердження оплати вантажу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

31.05.2017р. за залізничною накладною №50250554 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» направило на адресу ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», зокрема, у вагоні №53425567 кокс доменний (вологий) у кількості 45500 кг.

По прибуттю вагону на станцію Сартана Донецької залізниці, була проведена перевірка ваги вантажу у вагоні №53425567 на справних 150 тонних вагонних вагах вантажоодержувача та було виявлено, що у вказаному вагоні нетто – 44100 кг, що менше на 1400 кг від маси зазначеної у накладній.

За результатами проведення перевірки ваги вантажу, та встановлення недостачі, був складений комерційний акт №484809/461 від 03.06.2017р.

В акті №484809/461 від 03.06.2017р. зазначено, що вагон №53425567 у технічно справному стані, течі вантажу немає, бездверний, люка зачинені, навантаження навалом, вище рівня бортів 200 – 400 мм, шапкою, вантаж марковано однією поздовжньою смугою по довжині вагона вапном; по ходу поїзда над 1 – 2 люками праворуч поглиблення 2800 х 2000 х 500 мм; в місці поглиблення маркування порушено.

Комерційний акт підписаний належними особами.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

За приписами ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актам.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявні: акт приймання-передачі коксу доменного класу крупності 25 мм і більше, марка КДМ1, від 31.05.2017р. №91515651, а також рахунок-фактура №91515651 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник вантажу) від 31.05.2017р., згідно з якими вартість коксу доменного класу крупності 25 мм і більше, марка КДМ1 у вагоні №53425567 складає 7091,66 грн. без ПДВ.

Недостача вантажу у вагоні №53425567 становить 1400кг. З урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює: 1400 кг – 910 кг (45500 кг х 2%) = 490 кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом №484809/461 складає 4169,89 грн, виходячи із наступного розрахунку: (7091,66 грн. + 20% ПДВ) х 0,49 тн.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним, та заявлена сума підлягає стягненню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, судом відхилено, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 4169,89 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» суму збитків у розмірі 4169,89 грн та 1762,00 грн витрат на оплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158).

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).

Суддя О.М. Сковородіна