Рішення № 75425485, 18.07.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 липня 2018 р. Справа № 903/306/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/306/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрес”, с. Липини, Луцького району, Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд”, м. Луцьк

про стягнення 92 430,89 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 08.02.2018р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 07.06.2018р.),

в с т а н о в и в:

10.05.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю “Тигрес” звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” про стягнення заборгованості в сумі 92 430,89 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ТР13-333 від 29.08.2013р.

Ухвалою суду від 15.05.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.06.2018 р.

04.06.2018р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ТОВ “Континіум-Трейд” було застосовано оперативно-господарські санкції щодо позивача, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином.

В судове засідання 06.06.2018р. представник відповідача не з’явивися.

Ухвалою суду від 06.06.2018р. було закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2018р.

В судове засідання 20.06.2018р. відповідач не з’явився. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302552051525 від 11.06.2018р.

В судовому засіданні 20.06.2018р. було оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 18.07.2018р.

В судовому засіданні 18.07.2018р. позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 73 153, 08грн. основного боргу. Позивач зазначив, що станом на 18.07.2018р. відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 73 153,08 грн. Просив суд стягнути із відповідача лише 13 023,25 грн. пені, 1292,71 грн. процентів річних та 4 961,85 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом перевірено, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на відмову від позову. Повноваження представника на відмову від позову підтверджуються копією довіреності від № б/н від 08.02.2018р., доданою до матеріалів справи.

Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення суми основного боргу не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, інших осіб, відмову судом прийнято, правові наслідки часткової відмови від позову представнику позивача роз’яснено.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 29.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Тигрес” та товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” було укладено договір поставки № ТР13-333.

29.08.2013 р. між сторонами було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору.

Згідно із р. 2 договору постачальник (ТзОВ «Тигрес») зобов’язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець (ТОВ «Континіум-Трейд») зобов’язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами, в якій вказуються асортимент, вимоги до якості й ціна товару. Замовлення оформляється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, який поставляється, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Відповідно до п. 3.1.1. постачальник зобов’язується своєчасно поставити товар до місця поставки відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки, в кількості, якості, по цінах та асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації і замовлення.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки поставка товару здійснюється товарними партіями відповідно до замовлення покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою або шляхом вручення представнику постачальника. Постачальник зобов’язаний підтвердити замовлення, покупця електронною поштою та підписати, скріпити печаткою і відіслати замовлення покупцю засобами факсимільного зв’язку або вручити представнику покупця.

Відповідно до п. 6.2. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника поставка здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010р.).

Відповідно до п. 8.1.1. ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення. Згідно із п. 8.1.3. загальна вартість замовлення вказується в замовленні.

Відповідно до видаткової накладної № 40225 від 20.07.2017р. позивач передав товару на загальну суму 75 153,08 грн.

Згідно з п. 8.2.1. договору поставки (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) оплата партії товару здійснюється із розстроченням платежу частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 14 календарних днів за товар, який реалізовано за цей період.

Відповідно до п. 8.5. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) з метою забезпечення постачальнику можливості контролю за вчасними розрахунками, покупець зобов’язаний кожні 14 календарних днів з моменту поставки товару, надавати постачальнику достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки. Звіт подається покупцем по факсу, електронною поштою або іншим способом, який дає можливість зафіксувати час відправлення звіту. Покупець несе відповідальність за надання неправдивої інформації постачальнику. Сторони домовились про те, що звіти покупця мають юридичну силу та породжують права та обов’язки для сторін. Сторони мають право використовувати їх як докази в суді.

Судом встановлено, що звіти щодо реалізованого товару відповідачем не подавались. Згідно з п. 6.14 протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки № ТР13-333 від 29.08.2018р. у випадку невиконання чи прострочення виконання покупцем обов’язку щодо оплати, подання звітів про реалізацію товар або допуску представників постачальника до перерахування залишків нереалізованого товару чи підписання актів , що передбачені цим договором, постачальник має право, на свій вибір застосувати оперативно-господарську санкцію або декілька одночасно: припинити поставку товару до моменту виконання покупцем зобов’язань (при цьому постачальник звільняється від відповідальності за не поставку товару); вимагати від покупця повернення товару, що не реалізовано покупцем і за який не проведено оплати; попередня оплата, до моменту погашення заборгованості, письмово повідомивши про це останнього. Покупець зобов’язується виконати вимогу постачальника про повернення/оплату товару протягом 5 робочих днів з моменту отримання.

19.09.2017 року на адресу відповідача позивач направив вимогу № 1104 про оплату переданого товару на суму 75 153,08 грн.

Як вбачається із копії повідомлення про вручення поштового відправлення № 8751200756660 відповідач отримав вимогу 28.09.2017 року.

Відповідач 26.12.2017р. частково здійснив оплату на суму 2 000,00 грн., проте 73 153,08 грн. залишились відповідачем не оплачені.

Посилаючись на те, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 73 153,08 грн., позивач звернувся з позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи представник позивача від позову в частині стягнення 73 153,08 грн. заборгованості відмовився.

Згідно з ч.1 п. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У зв’язку із відмовою представника позивача від позову в частині стягнення 73 153,08 грн. заборгованості провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.5. договору в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочення.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 13 023,25 пені за період з 06.10.2017р. по. 08.05.2018р. підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання по оплаті мало бути виконано.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до стягнення з відповідача за порушення строку оплати товару відповідно до договору поставки № ТР13-333 підлягає пеня в розмірі 10 842,69 грн., виходячи з розрахунку: за період з 06.10.2017 по 26.10.2017р. - 73153,08 х12,5% х2:365 х21=1052,20 грн.; за період з 27.10.2017р. по 14.12.2017р. - 73153,08 х13,5% х2:365 х49=2651,55 грн.; за період з 15.12.2017р. по 25.01.2018р. - 73153,08 х14,5% х2:365 х42=2441,11 грн.; за період з 26.01.2018р. по 01.03.2018р. - 73153,08 х16,0% х2:365х35=2244,70 грн.; за період з 02.03.2018 по 06.04.2018р. - 73153,08 х17,0% х2:365 х36=2453,13 грн.

В позові про стягнення 2 180,56 грн. пені (13023,25 грн.-10 842,69 грн.) слід відмовити як нарахованій безпідставно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, з нього на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України слід також стягнути проценти річних в розмірі 1292,71 грн. за період з 06.10.2017р. по 08.05.2018р.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних за допомогою програмного комплексу «Ліга: закон для всіх» судом встановлено, що є правові підстави для нарахування 4961,85 грн. збитків, завданих інфляцією.

Щодо заперечень відповідача у відзиві № 93 від 30.05.2018р. про те, що ТОВ “Континіум-Трейд” було застосовано оперативно-господарські санкції щодо позивача, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, а саме: відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином, то суд їх до уваги не бере, оскільки вони є безпідставними з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші види оперативно - господарських санкцій.

Договором поставки № ТР13-333 від 29.08.2018р. в редакції протоколу узгодження розбіжностей не передбачено такого виду оперативно-господарських санкцій як відмова від оплати за зобов’язанням, яке не виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Відповідач у відзиві від 30.05.2018р. № 93 зазначив, що постачальник не виконував замовлення у повному обсязі, систематично порушував умови поставки, не дотримувався термінів поставки товарів та здійснював поставку товару у невідповідній кількості; вказував, що систематичне невиконання позивачем умов договору спричинило несприятливі комерційні умови, що негативно вплинуло на фінансовий стан.

У р. 10 договору сторони узгодили, що у разі порушення умов договору, постачальник зобов’язаний відшкодувати покупцю завдані цим збитки в повному обсязі. В разі невчасної поставки товару в термін, вказаний в замовленні або недопоставки постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 10% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Разом з цим, відповідно до п. 14.7. договору поставки № ТР13-333 від 29.08.2018р. в редакції протоколу узгодження розбіжностей у випадку неналежного виконання зобов’язань постачальника за іншими договорами, що були укладені між постачальником та покупцем, покупець має право застосувати відповідно до умов ч. 2 ст. 594 право притримання сплати грошових коштів за даним договором при умові, що постачальник був повідомлений належним чином про даний факт до моменту належного виконання постачальником взятих на себе зобов’язань за іншими договорами або згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України покупець має право на підставі письмової заяви здійснити залік зустрічних однорідних вимог.

Разом з цим, відповідач не додав до відзиву жодних доказів, які б свідчили про порушення позивачем зобов’язань щодо поставки товару.

У зв’язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 526, 527, 530, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 217, 232, 235, 237 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Трейд” (м. Луцьк, проспект Соборності, 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Тигрес” (вул. Перемоги, 25, с. Липини, Луцького району, Волинської області, код ЄДРПОУ 38143461) 10 842 грн. 69 коп. пені, 1 292 грн. 71 коп. процентів річних, 4 961 грн. 85 коп. збитків, завданих інфляцією, 325 грн. 97 коп. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

3.Провадження в частині стягнення із відповідача 73 153 грн. 08 коп. заборгованості закрити.

4. В позові про стягнення 2 180 грн. 56 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено:23.07.2018р.

Суддя І. О. Якушева