Постанова № 75425375, 10.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Дідоренко А.Е.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 417/3855/17

Провадження № 22ц/782/357/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»)

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»)

на ухвалу

Марківського районного суду Луганської області від 14 березня 2018 року, ухваленого у складі судді Дідоренко А.Е. в залі судових засідань Марківського районного суду Луганської області у смт. Марківка

у справі за заявою

про виправлення описки у виконавчому листі, виданому Марківським районним судом Луганської області 9 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2017 року Марківським районним судом Луганської області у вказаній цивільній справі постановлено заочне судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованість згідно договору № 0122030305 від 19.04.2012 року у розмірі 9590 грн. 36 коп., а саме за основним боргом - 5131 грн. 62 коп., за процентами - 4458 грн. 74 коп. та судовий збір в сумі 1600 грн.

3 серпня 2017 року на підставі вищевказаного рішення, Марківським районним судом Луганської області у вказаній цивільній справі було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості в розмірі 9590,36 грн. та виконавчий лист про стягнення судових витрат в розмірі 1600 грн. з ОСОБА_3 на користь Банку.

1 березня 2018 року АТ «Укрексімбанк» було надіслано до суду заяву про виправлення помилки у виконавчому листі, а саме зазначити дату народження боржника ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що не зазначення вказаної дати народження боржника унеможливлює пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 14 березня 2018 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») було відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не було долучено жодного документу, який би містив число, місяць, рік народження відповідача ОСОБА_3, у виконавчому листі відображено резолютивну частину рішення, а тому без виправлення описки у рішенні суду неможливо внести зміни до виконавчого документу, заявник не вірно визначив процесуальну підставу звернення до суду із заявленими вимогами, а тому є підстави для відмови у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права і передати питання щодо виправлення помилки у виконавчому листі на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, був повідомлений належним чином відповідно до положень ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Представник АТ «Укрексімбанк» в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача та представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судових рішень покладено законом на органи Державної виконавчої служби України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що у виконавчому документі обов'язково зазначається дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також «Півень проти України», «Жовнір проти України», «Шмалько проти України», «Ромашов проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Наведена норма закону не містить роз'яснень або ж переліку видів помилок допущених при оформлені або видачі виконавчого листа, які суд вправі виправити. Отже при вирішенні цього питання слід виходити із загальних вимог до оформлення виконавчого листа та конкретних обставин справи.

Виходячи з аналізу цивільно-процесуального законодавства, внесення виправлень до виконавчих листів може бути пов'язане з такими правовими ситуаціями: - наявність помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа. Такі помилки є в тексті виконавчого листа, що виключає можливість його належного виконання, вона спотворює зміст судового рішення, його мету тощо. Метою внесення відповідних виправлень є узгодження змісту виконавчого листа з рішенням суду, ухваленим у справі; - наявність помилки, допущеної при видачі виконавчого листа. Про допущення такої помилки свідчить видача виконавчого листа без достатньої на той момент правової підстави або з порушенням встановленого порядку його видачі, або у зв'язку із виникненням обставин, що виключають виконання постановленого рішення суду. Зміст виконавчого листа не може суперечити змісту судового рішення.

Відтак, виконавчий лист у справі не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить відомостей щодо дати народження боржника.

Звертаючись до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі АТ «Укрексімбанк» зазначалась дата народження боржника.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції не врахував, що договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку укладений між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_3 у м. Луганськ, яке на час розгляду справи є окупованою територією, всі документи пов'язанні з укладенням договору, як зазначає представник банку, залишилися у приміщенні філії банку у м. Луганськ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, під час розгляду справи, суд першої інстанції не перевірив наявність інформації, яка міститься в програмному забезпеченні банку, а саме, щодо дати народження, паспортних даних, ідентифікаційного номеру, місця реєстрації, місця роботи відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, у порушення вимог ст. 12 ЦПК України не сприяв учасникам справи у здійсненні ними їх прав, та не врахував, що звернення банку спрямоване на виконання судового рішення, яким неможливо виконати без виправлення відповідних помилок у виконавчому листі, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про виправлення помилки.

Питання виправлення помилки має вирішувати суд, який видав виконавчий документ (ч. І ст.432 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») задовольнити частково.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 14 березня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: