Рішення № 75424838, 23.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2018р. Справа №905/2701/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 09334702

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00121268

про стягнення попередньої оплати у розмірі 55637,40 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ про стягнення попередньої оплати у розмірі 55637,40 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2701/17. Згідно з ухвалою від 23.01.2018р., у зв’язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, було ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, зважаючи на те, що законодавцем взагалі не врегульовано порядок переходу судами на нові форми господарського судочинства щодо справ, які перебувають у провадженні господарських судів, - як в частині форми судочинства і стадій господарського процесу, так і в частині процедури оформлення такого переходу, відлік процесуальних строків відраховано з дня винесення ухвали 23.01.2018р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем договору про постачання електричної енергії №2035 від 30.07.2010р., сплату на виконання умов вказаного договору суми передоплати на підставі виставлених Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» рахунків, виникнення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 55637,40 грн, яка утворилась у зв’язку з недопоставкою електричної енергії на суму здійснених попередніх платежів.

Відповідач у відзиві б/н від 22.01.2018р., запереченнях №51юр-78/18 від 19.02.2018р. зазначав, що позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з посиланням на те, що договір №2035 від 30.07.2010р. є чинним на теперішній час, із заявою про розірвання договору або зміну його умов споживач до енергопостачальника не звертався; додаткові угоди не укладались. Крім того, постачальник посилався на приписи норм п.6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, та вказував, що проведення остаточних розрахунків за договором можливе лише після його розірвання. Водночас, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» зазначало, що умовами договору №2035 від 30.07.2010р. передбачено право відповідача у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зарахувати як попередню оплату споживача на наступні розрахункові періоди (п.5 додатку №5 «Порядок розрахунків» до наведеного правочину). Разом з тим, відповідач вказував, що на сьогоднішній день у підприємства відсутній доступ до архіву первинної документації та бухгалтерського обліку, що розташований на тимчасово окупованій території України, внаслідок чого надати документи, що підтверджують надання послуг з електропостачання та оплату за такі послуги у спірний період, а також звірити розрахунки не вбачається можливим.

У відповіді на відзив №104.20-12/1/833/12456/2018-04/вих від 08.02.2018р. позивач наполягав на правомірності позовних вимог, зокрема, з огляду на відсутність доказів поставки електроенергії на суму 55637,40 грн або заборгованості споживача за минулі періоди.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Як вказує позивач, з метою забезпечення відділень Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (організаційно-правова форма якого була змінена на публічне акціонерне товариство) за наступними адресами: вул.Мокроусова, 101, м.Дебальцеве, Донецька область; вул.Сосюри, 23а, м.Дебальцеве, Донецька область; вул.Леніна, 33, смт Миронівське; м.Світлодарськ, 16, електричною енергією, 30.07.2010р. між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) був підписаний договір №2035 про постачання електричної енергії.

За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статей 264-271, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За правилами п.1.1 договору №2035 від 30.07.2010р. постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 40,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.9.5 договору №2035 від 30.07.2010р. (у первісній редакції) останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди б/н від 30.06.2011р. до договору №2035 від 30.07.2010р. сторонами було внесено зміни до п.9.5 та викладено його у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р. Договір може бути продовженим на наступний строк, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода».

У подальшому, укладений між постачальником та споживачем правочин про постачання електричної енергії було пролонговано на строк до 31.12.2012р., про що сторонами було укладено відповідну додаткову угоду.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні письмові докази продовження дії договору шляхом поставки та споживання електричної енергії після грудня 2012 року на підставі спірного договору, зокрема, рахунки, у яких наявні посилання на договір №2035 від 30.07.2010р., та які були прийняті представником споживача без зауважень і заперечень, оплачені споживачем; додаткова угода про внесення змін до договору №2035 від 30.07.2010р., датована 18.02.2013р.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи наявні докази фактичного існування між сторонами правовідносин з постачання/споживання електроенергії саме за договором №2035 від 30.07.2010р. після грудня 2012 року, виходячи з того, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, а доказів існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин з постачання електроенергії крім визначених договором №2035 від 30.07.2010р. матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За приписами п.2.3.4 договору №2035 від 30.07.2010р. споживач зобов’язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

За змістом п.3 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2035 від 30.07.2010р. споживач до 10 числа поточного розрахункового періоду здійснює попередню оплату за активну електричну енергію, яка буде спожита в наступному розрахунковому періоді, на підставі виставленого постачальником рахунка. Розмір суми попередньої оплати розраховується постачальником як сума добутків, визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифів відповідного класу, на обсяг споживання електричної енергії, обумовлений у додатку №8 «Договірні величини споживання електричної енергії» до договору. Рахунок для здійснення попередньої оплати постачальник надає споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» були виставлені рахунки на оплату електричної енергії №15/2035 від 17.11.2014р. у сумі 22053,49 грн (строк оплати до 10.12.2014р.), №15/2035 від 16.12.2014р. у сумі 28325,30 грн (строк оплати до 10.01.2015р.), №15/2035 від 15.01.2015р. у сумі 25806,72 грн (строк оплати до 10.02.2015р.).

На підставі меморіального ордеру №164720653 від 08.12.2014р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» перерахувало на користь постачальника електричної енергії грошові кошти у сумі 22053,49 грн із призначенням платежу «передоплата за електроенергію за січень 2015 року згідно рах. №15/2035 від 17.11.2014р. в т.ч. ПДВ – 3675,49 грн».

На підставі меморіального ордеру №166907791 від 25.12.2014р. споживач перерахував на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» грошові кошти у розмірі 28325,30 грн із призначенням платежу «передоплата за електроенергію за лютий 2015 року згідно рах. №15/2035 від 16.12.2014р. в т.ч. ПДВ – 4720,88 грн».

Відповідно до меморіального ордеру №172034368 від 06.02.2015р. банк перерахував на користь енергопостачальника грошові кошти у розмірі 25806,72 грн із призначенням платежу «передоплата за електроенергію за березень 2015 року згідно рах. №15/2035 від 15.01.2015р., в т.ч. ПДВ – 4301,12 грн».

В той же час, за твердженнями споживача, на підставі договору №2035 від 30.07.2010р. про постачання електричної енергії, відповідач виконав обов’язок з постачання електричної енергії у спірний період лише на суму 25499,88 грн, а саме: у січні 2015 року – 25499,88 грн, у лютому 2015 року – 0 грн, у березні 2015 року – 0 грн.

Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи акту звіряння взаєморозрахунків за договором №2035 від 30.07.2010р. (2015 рік), який складено, підписано та скріплено печаткою споживача, за Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» обліковується передоплата у розмірі 4951,77 грн.

Відтак, за твердженням позивача, з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню заборгованість в сумі 55637,40 грн.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст.74 вказаного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей та положення укладеного сторонами правочину, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №2035 від 30.07.2010р., яка утворилась у зв’язку з недопоставкою електричної енергії на суму здійснених попередніх платежів, позивачем має бути доведено, в тому числі, що вартість фактично спожитої електричної енергії є меншою порівняно зі сплаченими коштами, відсутність заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди, наявність обставин припинення дії договору про постачання електричної енергії тощо.

За правилами п.5 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №2035 від 30.07.2010р. за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем «Акта прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)» (додаток №10 до договору) та інших умов договору, з урахуванням сум та призначення платежів, що надійшли від споживача. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за фактичними показами засобів обліку згідно порядку, обумовленого у додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до договору та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених договором і ПКЕЕ. У разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата споживача за наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди.

Як зазначалось, позивач перерахував на користь відповідача згідно з меморіальними ордерами №164720653 від 08.12.2014р., №166907791 від 25.12.2014р., №172034368 від 06.02.2015р. грошові кошти на загальну суму 76185,51 грн, у призначені платежу яких були визначені перелічені вище рахунки постачальника.

В той же час, як зазначав позивач, та проти чого відповідач в порядку ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не заперечував, здійснення відповідних платежів у загальній сумі 76185,51 грн відбувалось саме на виконання умов договору №2035 від 30.07.2010р.

При цьому, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за останнім обліковувалась переплата у розмірі 4951,77 грн, та підставі договору №2035 від 30.07.2010р. про постачання електричної енергії, відповідач виконав обов’язок з постачання електричної енергії у спірний період лише на суму 25499,88 грн, а саме: у січні 2015 року – 25499,88 грн, у лютому 2015 року – 0 грн, у березні 2015 року – 0 грн.

Разом з тим, актів прийняття-передавання товарної продукції за спірний період, з яких би вбачались обсяги фактичного енергопостачання за договором №2035 від 30.07.2010р. та послідовність формування сальдо на користь споживача до матеріалів справи позивачем не представлено.

Крім того, у матеріалах справи відсутні наступні додатки до договору №2035 від 30.07.2010р.): додаток №7 «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем», додаток №18 «Звіти про покази розрахункових приладів обліку за розрахунковий період»; додаток №17 «Двосторонні акти фіксації показань приладів обліку на об’єктах споживача»; підписані та скріплені печатками підприємств акти звіряння розрахунків тощо, зі змісту який можливо встановити обсяги очікуваного та фактичного енергоспоживання у спірний період.

В той же час, приймаючи до уваги вищезазначене, правовою підставою перерахування грошових коштів у наведеній вище сумі є договір про постачання електричної енергії №2035 від 30.07.2010р., яким обумовлена попередня оплата за активну електричну енергію, що підпадає під правове регулювання ст.693 Цивільного кодексу України.

Приписами норм ст.693 Цивільного кодексу України визначаються передумови виникнення такого обов’язку як попередня оплата та строк його виконання, а також підстави, за яких можлива вимога її повернення та правові наслідки невиконання цього.

Так, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлює право вимоги покупця передати оплачений товар або повернути суму попередньої оплати, у разі, якщо такий товар йому не поставлено в строк.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми передоплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

В той же час, з наведеної норми матеріального права не вбачається пов’язаність виникнення права вимоги лише з порушенням зобов’язання з поставки товару у строк за винних дій продавця.

Проте, беручи до уваги специфіку встановлених правовідносин, суд розцінює строк у спірному випадку, як такий, що існує протягом дії договору.

Як зазначав позивач, з посиланням на постанову №943 від 22.11.2014р. правління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 24.11.2014р. було зупинено діяльність окремих територіально відокремлених безбалансових відділень, які підпорядковані філії – Донецьке обласне управління, які розташовані в населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (відповідно до додатку №1), зокрема, у м.Дебальцеве та м.Світлодарськ Донецької області. При цьому, відповідно до наведеного переліку населених пунктів у додатку №1, зазначені населені пункти відсутні.

Водночас, у листі №15/1-146 від 08.07.2016р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» просило постачальника розглянути питання щодо можливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог та зарахувати сплачені авансові платежі за постачання електричної енергії у приміщеннях, розташованих на непідконтрольній території України, в рахунок оплати за постачання електричної енергії за адресами банківських установ, розташованих на підконтрольній українській владі території відповідно до наведеного у вказаному листі переліку договорів про постачання електричної енергії.

Крім того, у названому листі відповідач зазначав, що приміщення відділень банку, розташованих на непідконтрольній українській владі території, зокрема, у м.Дебальцеве захоплені невідомими озброєними особами, внаслідок чого, можливості користуватись та споживати комунальні послуги у Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відсутня.

Відповідно до п.6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

В той же час, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.77, 78 Господарського процесуального кодексу України, підтвердження звернення позивача до відповідача з пропозицією розірвати договір №2035 від 30.07.2010р. у зв’язку зі звільненням приміщення та зупинення діяльності територіально відокремлених безбалансових відділень банку, розташованих, зокрема, у м.Дебальцеве та м.Світлодарськ, що унеможливлює подальше виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за наведеним правочином, Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» не представлено.

Крім того, припинення діяльності відділення банку, як фінансової установи, та проведення антитерористичної операції на сході України, не є безумовними доказами припинення енергоспоживання на підставі договору №2035 від 30.07.2010р. Зокрема, антитерористична операція розпочалась у квітні 2014 року, тоді як позивач зазначає про припинення енергоспоживання наприкінці 2014 року – початку 2015 року.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, наразі відсутні підстави вважати договір про постачання електричної енергії №2035 від 30.07.2010р. розірваним, а отже, і строк, встановлений для постачання електричної енергії у спірних правовідносинах таким, що сплинув.

Відтак, вимога про повернення грошових коштів у сумі 55637,40 грн є передчасною, не зумовлена настанням обставин, за яких є право у розумінні приписів ст.693 Цивільного кодексу України, як то не передання товару у строк.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи факт наявності договірних відносин між сторонами, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача перед банком заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2035 від 30.07.2010р. в сумі 55637,40 грн, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 23.03.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця