Постанова № 75424121, 20.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 р. Справа № 818/1922/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. по справі № 818/1922/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту захисту економіки Національної поліції України

про сягнення грошової компенсації, грошового забезпечення та середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив суд стягнути грошову компенсацію за невикористані 17 діб відпустки за 2016 рік у розмірі 8646,25грн., суму недовиплаченого грошового забезпечення за період з 27.04.2017 по 13.11.2017 у розмірі 2012,50грн., суму недовиплаченого грошового забезпечення за червень 2017 року у розмірі 599,40грн., грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні на одну добу у розмірі 579,20грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 14.11.2017.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 58617,55 грн, з яких: 8646,25 грн. грошової компенсації за невикористані 17 діб відпустки за 2016 р., 2012,50 грн. суми недовиплаченого грошового забезпечення за роботу в умовах режимних обмежень за період травень 2017р. -листопад 2017р., 464,40 грн. суми недовиплаченого грошового забезпечення (премії) за червень 2017р., 579,20 грн. грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні на одну добу, 46915 грн. 20 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із звільненим працівником, починаючи з 14.11.2017.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 818/1922/17 залишено без змін.

12.07.2018 року позивачем до початку судового засідання у справі подано заяву про вирішення питання про судові витрати в порядку статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Вказана заява мотивована тим, що позивач з поважних причин, до закінчення судових дебатів у справі не може подати докази, що підтверджують розмір витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, добових, а також компенсації за втрачений заробіток.

18.07.2018 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених позивачем витрат.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 3, 4, 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачуються іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч.7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 ( далі - Постанова № 590) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові.

Відповідно до приписів вищевказаної постанови витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Тобто, зазначені витрати відшкодовуються за правилами, передбаченими для відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, зокрема витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Пункт 6 розд. ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, передбачає, що витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо (п.12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59).

Позивачем на підтвердження витрат на проїзд надано: оригінал квитка на потяг від 12.07.2018 року з м. Суми до м. Харків (час відправлення - 05:38 год., прибуття - 08.26 год.), вартістю 119,09 грн.; оригінал квитка на автобус з м. Харків до м. Суми (час відправлення - 14:00 год.), вартістю 160,00 грн. (а.с.157-159).

Таким чином, з урахуванням положень Постанови Кабінетом Міністрів України №590 від 27.04.2006 року, на користь позивача підлягають стягненню витрати на проїзд в розмірі - 279,09 грн. (119,09 грн.+160,00 грн).

Також Постановою №590 встановлено граничні розміри компенсації витрат за втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду

Так, Постановою № 590 встановлено, що компенсація за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( далі - Порядку №100) передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки Пенсійного фонду України ОК-7 від 16.07.2018 р. нараховані суми, з яких позивачу була виплачена впродовж травня-червня 2018 року заробітна плата, складають: 11920 грн.+111920 грн., разом 23840 грн. (а.с.153).

Аналогічні відомості містяться і в наданій позивачем довідці Управління Держпраці у Сумській області про доходи від 16.07.2018 року № 89 (а.с.154).

Статтею 50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Розрахунок норми тривалості робочого часу в годинах при 40-годинному робочому тижні у 2018 році становить: травень - 159 год., червень - 159 год.

Таким чином, кількість відпрацьованих позивачем годин за останні два місяці дорівнює 318 годин (159+159).

Отже, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці складає 74,97 грн/год. (23840 грн. / 318 год.).

Позивач зазначає, що 12.07.2018 він виїхав із м. Суми до м. Харкова о 05 год. 38 хв. та повернувся до м. Суми о 17 год. 30 хв. Вказані обставини підтверджуються квитком на потяг та квитком на автобус.

Згідно наказу Управління Держпраці у Сумській області від 11.07.2018 №158-К позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати на 1 календарний день 12 липня 2018 року (а.с.151).

Таким чином, втрачений заробіток позивача за 12.07.2018 року становить 599,76 грн. (74,97 грн/год*8 год.).

Між тим, додатком до постанови Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року встановлено, що загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2018 рік» на період з 01.01.2018 по 01.07.2018 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1742 грн. на місяць.

Таким чином, трикратний прожитковий мінімум для працездатних осіб у травні-червні 2018 року складає 5226 грн. (1742 грн.*3).

Згідно розрахунку із трикратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб середньогодинна заробітна плата становить 32,87 грн./год., а виходячи з 8-годинний робочий день становить 262,96 грн. (32,87 грн./год.*8).

Отже, компенсація позивачу за втрачений заробіток становить 262,96 грн.

Щодо компенсації добових витрат колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення терміну "добові", а Постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 р. № 590 "Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" не передбачено компенсацію добових витрат у зв'язку з участю у судових засіданнях в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

При цьому, добові - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Ці витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунком готелю тощо.

Колегія суддів зазначає, що відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства (організації, установи) для виконання службового доручення поза місцем роботи. На весь період відрядження, у тому числі часу перебування в дорозі, за працівником зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток і сплачуються добові за кожен день перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати за найм житла.

При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" врегульовує відносини щодо розміру, порядку нарахування та виплати суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів між роботодавцем та працівником.

Проте, ОСОБА_1 приймав участь у справі як позивач, не представляв інтереси підприємства (установи, організації), доказів направлення його у відрядження підприємством, установою та організацією, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, а отже доказів понесення таких витрат, не надав.

Таким чином, підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 суми добових витрат відсутні.

Отже, загальна сума понесених позивачем судових витрат, з врахуванням граничного розміру їх виплати, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року, становить 542,05 грн., а саме витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту для участі в судовому засіданні та компенсацію за втрачений заробіток.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на проїзд, пов'язаний з участю в судовому засіданні у розмірі в розмірі 279,09 грн. та компенсацію за втрачений заробіток в розмірі 262,96 грн.

Керуючись ст.ст. 135, 139, 143, 252, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткової постанови щодо вирішення питання про судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 542,05 грн. (п'ятсот сорок дві) грн. 05 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О.