Постанова № 75424088, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6329/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Катунова В.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 року, (суддя Заічко О.В., повний текст складено 06.03.2018 р.) по справі № 820/6329/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Термінал"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дон-Термінал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0002111411 від 21.09.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 р. задоволено позов.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0002111411 від 21.09.2017 року.

ГУ ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування посилається на не врахування судом податкової інформації по контрагентам позивача, відсутність у них трудових ресурсів, не звітування, пояснень особи, яка заперечує свою причастність до укладання договорів, надання позивачем не всіх документів, в підтвердження виконання договорів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначив, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, основним видом діяльності є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дон-Термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саватсталь», ТОВ «Часава» за червень 2016 року, ТОВ «Тейд-трейд», за результатами якої складено акт 11781/20-40-14-11-11/33109845 від 06.09.2017р. ( а.с.52-71).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, які полягали у завищенні податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 567200 грн.( . за червень 2016 р. - на суму ПДВ 320000 грн., за лютий 2017 р. - на суму ПДВ 247246 грн.)

21.09.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0002111411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 709 000,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 567200,00 грн., за штрафними санкціями - 141 800,00 грн.) (т.1 а.с.30).

Підставою для збільшення податкових зобов'язань підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Саватсталь», ТОВ «Часава» , ТОВ «Тейд-трейд».

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Саватсталь», ТОВ «Часава» , ТОВ «Тейд-трейд» належними первинними документами, а тому збільшення податкових зобов'язань за перевірений період є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України,Податковим кодексом України .

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 15.06.2016 року між позивачем та ТОВ "Балансторг" (в подальшому - змінено назву на ТОВ "Саватсталь") укладено договір №15061601 про надання послуг, згідно якого ТОВ "Балансторг" проведено семінари тренінги (інформаційно-консультаційні послуги) для працівників позивача на тему «Навчання персоналу підприємства технологій продажів технічних мастил», додаткові угоди до нього ( т.1 а.с. 102-107) .

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: договір, акти здачі-приймання робіт, протоколи семінарів- тренінгів, оборотно-сальдову відомість, платіжні доручення, податкові накладні. (т. 1 а.с 108-111, 113-117, т. 2 а.с. 85-91).

Семінари-тренінги проводились з 23.06.2016 року по 30.06.2016 року для співробітників ТОВ "Дон-Термінал" у кількості 20 осіб у приміщені за адресою: м. Харків, вул. Виконкомівська, 30, кабінет №4 з 8.00год. до 17.00год., яке орендовано позивачем у ТОВ "САТП-2001" , що підтверджується наказом директора №17 від 20.06.2016 року "Про проведення семінарів-тренінгів", договором оренди від 01.06.2016 року (а.с. 112, т. 2 а.с. 36- 39).

Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

23.05.2016 року між позивачем і ТОВ "Сінерджі-ЛТД" ( в подальшому - змінено назву на ТОВ "Часава") укладено договір №2305/16-1 на проведення маркетингового дослідження, згідно якого ТОВ "Сінерджі-ЛТД" проведено маркетингові дослідження на тему "Маркетингове дослідження потенціалу ринку технічних масел і змащувальних матеріалів України по транспортним сегментам", додаткова угода до нього (т.1 а.с. 160-165).

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано: договір, акти здачі-прийняття робіт, звіт про маркетингові дослідження, платіжні доручення (т. 1 а.с 167-170, 172- 225, т. 2 а. с. 98-101).

03.02.2017 року між позивачем і ТОВ "Тейд-Трейдінг" укладено договір про надання послуг № 0302/17, згідно якого ТОВ "Тейд-Трейдінг" надало послуги з друку та розповсюдження рекламно-інформаційної продукції ТОВ "Дон-Термінал" ( т.1 а.с.95-97).

10.02.2017 року між позивачем і ТОВ "Тейд-Трейдінг" укладено договір поставки № 1002/17, згідно якого позивач придбав поліграфічну продукцію, асортимент , одиниця виміру, ціна за одиницю товару, сума партії та кількість товару визначається товарними (видатковими) накладними. ( т.1 а.с.75 -76).

На виконання умов договорів позивачем надано: договори, видаткові накладні, акт надання послуг, подорожній лист перевезення продукції з м. Києва до м. Харкова, платіжні доручення, оборотно -сальдові відомості (т. 1 а. с. 77-81,101,117,171).

На виконання договору ТОВ "Тейд-Трейдінг" виготовило буклети, листівки та коробки картонні з логотипом та реквізитами ТОВ "Дон-Термінал", які в подальшому були розповсюджені ( т.1 а.с.82-94).

Розрахунки між позивачем та його контрагентами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Зазначені операції оприбутковані позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Вказані послуги використані у господарській діяльності позивача, що призвело до підвищення рівня продажу, що підтверджується згідно оборотно-сальдових відомостей за рахунком 702 "Дохід від реалізації товарів" ( т.2 а.с. 102-206).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи оформлені з дотримання вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, обсягу та вартості робіт, які узгоджуються між собою.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності недоліків в актах-виконаних робіт, звітах по взаємовідносинах з ТОВ " Сінерджі-ЛТД", в яких не конкретизовано, які саме роботи було виконано, їх вартості, годин виконання робіт, що спростовує належність даних актів до первинних документів, а також зазначення в звітах лише загальної інформації, без конкретних рекомендацій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанову Верховного Суду від 21.02.2018р. по справі № 804/7470/16.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти містять відомості, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, про дату складання документу, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Також суд зазначає, що законодавчо встановленої форми щодо звіту не встановлено, податковий орган не наділений повноваженнями надавати оцінку інформації викладеній в звіті, а тому доводи апеляційної скарги щодо не врахування зазначеного документа є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування податкової інформації ГУ ДФС у Херсонській області від 20.10.2016р. щодо ТОВ " Сінерджи-ЛТД", в якій зазначено, що в період декларування ПДВ червень, липень 2016р. вбачається можливий "перекрут" товару, походження товару, який було реалізовано контрагентам-покупцям не можливо встановити, так як відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару, придбання одних товарів, а реалізацію послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянт не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших, обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Доводи апеляційної скарги щодо безтоварності господарської операції з ТОВ " Тейд-Термінал", оскільки з договору з позивачем не можливо визначити конкретні дії, вчинені замовником, звітів про фактичну діяльність не надано, а тому не можливо з'ясувати як були виконані умови договору, кількість розповсюджених листівок та вплив даних послуг на ведення фінансово-господарської діяльності, а надані до суду фотографії та макети листівок, не надавалися податковому органу під час перевірки, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки кількість рекламно-інформаційної продукції, яка підлягає розповсюдженню та яка фактично розповсюджена визначена договором від 03.02.2017р. та актом надання послуг від 28.02.2017р., які надавалися позивачем.

Доказів на спростування зазначених відомостей податковим органом не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом податкової інформації від ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2017р. в якій міститься посилання на не звітування ТОВ " Тейд-Трейдінг", а також пояснення, прийняті старшим уповноваженим ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом Кириленком А.В. від 08.04.2017р., щодо відношення ОСОБА_2 до підприємства ТОВ " Тейд-Трейдінг" в яких він зазначає про непричетність до вказаного підприємства та просить всі документи підписані від його імені вважати недійсними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідальність, відповідно до діючого законодавства, носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності , не звітування тощо, не є підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, а тому позивач не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо не врахування пояснень директора ТОВ «Тейд-Трейдінг» про непричетність до господарської діяльності підприємств колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що належним доказом в адміністративній справі є пояснення свідка, допитаного судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Пояснення, на які посилається податковий орган, відібрані не в межах кримінальної справи, не є протоколом допиту цієї особи як свідка, зазначена особа не попереджалася про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, клопотань про виклик зазначеної особи до суду податковим органом не заявлялося, безпосередньо пояснення від 08.04.2017р. ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надавалися, а отже посилання та такі пояснення в податковій інформації не є належними доказами в адміністративній справі.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач не надано належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Доводи ГУ ДФС у Харківській області щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів, не можливість виконувати роботи (надавати послуги) з посиланням на інформаційні бази контролюючих органів, обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Наявна в інформаційних базах контролюючого органу інформація не є беззаперечним доказом того, що контрагенти позивача не залучали працівників на підставі трудових договорів.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0002111411 від 21.09.2017 року є протиправним та правомірно скасовано судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 по справі № 820/6329/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді В.В. Катунов О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 20.07.2018 року