Постанова № 75424042, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Смирнов В'ячеслав Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. Справа № 633/105/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Катунова В.В.,

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11.05.2018, вул. Леніна, 48а, смт. Печеніги, Печенізький, Харківська, 62801, по справі № 633/105/18

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила скасувати постанову № 97-П від 30.03.2018, винесену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Марченка С.І. по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 19.04.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та надано позивачу можливість подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 11.05.2018 позовну заяву повернено позивачу на підставі ч.2 статті 123 КАС України, у зв'язку з неповажність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 11.05.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначила, що вказані судом недоліки позовної заяви усунула та зазначила про поважні причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), справа розглядається без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Приймаючи ухвалу від 11.05.2018 про повернення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом.

На думку суду апеляційної інстанції, такі твердження суду першої інстанції є передчасними з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

При цьому, відповідно до ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у такий самий строк органу, який виніс постанову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Судовим розглядом встановлено, що позивач не погодився з винесеною відповідачем постановою № 97-П про накладення на них штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2018 та в межах строку передбаченого ст. ст. 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а саме 12.04.2018 звернувся з відповідним позовом про її скасування до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року вказану позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з порушенням позивачем правил підсудності.

Також встановлено, що в той же день- 18.04.2018 позивачем направлено адміністративний позов до Печенізького районного суду Харківської області.

На думку колегії суддів, вказана обставина свідчить про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, оскільки ОСОБА_2 вживала заходів саме щодо судового оскарження зазначеної вище постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області.

Судом першої інстанції не надано належну оцінку цим доводам позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно положень частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,

Колегія суддів зауважує, що суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 24.11.2015 року по справі №П/800/259/15.

При цьому, згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правивстановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, чим фактично позбавив останню можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.5 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, 250, 312 , 315, 320 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Печенізького районного суду Харківської області від 11.05.2018 по справі № 633/105/18 скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов