Постанова № 75423790, 18.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 826/8679/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Ємець А.І.,

представника відповідача Талана О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Лікеро-горілчаний завод «Прайм»

до Державної служби України з питань безпечності

харчових продуктів та захисту споживачів,

Головного управління Державної служби України з

питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Харківській області

про визнання дій протиправними,

визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Харківській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними та скасування рішення Інспекції України з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 08.06.2017 р. № 25;

- визнання протиправними дій відповідача-1 щодо відмови у розгляді скарги позивача на рішення Інспекції України з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 08.06.2017 р. № 25.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позов було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що він не є рекламорозповсюджувачем та взагалі суб'єктом правопорушення за нормою закону, по якій його притягнуто до відповідальності, а також на те, що перевірка, за результатами якої на нього накладено штраф, проведена на підставі звернення особи, що не відповідає законодавчо встановленій формі та змісту.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_4 з дотриманням вимог чинного законодавства, а також, що позивача притягнуто до відповідальності саме як рекламорозповсюджувача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення частково, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.03.2017 р. до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області надійшла скарга від ОСОБА_4 (адресою проживання скаржника вказано: АДРЕСА_1) на дії ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» щодо ознак порушення Закону України «Про рекламу».

ГУ Дерпродспоживслужби у Харківській області було направлено позивачу лист від 03.04.2017 р. № 6.0/2468, відповідно до якого керівнику ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» запропоновано з'явитись до управління для ознайомлення зі скаргою та надати завірені належним чином копії документів та пояснень, необхідних для розгляду звернення громадян.

Зазначений лист позивачем отримано 04.04.2017 р.

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» не було надано відповідачу-2 документів щодо вартості розповсюдженої та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами.

На підставі ст.29 Закону України «Про рекламу» Головне управління звернулось до ВГО «Всеукраїнська рекламна коаліція» з питання проведення незалежної експертизи щодо ознак порушення законодавства про рекламу.

Згідно з експертного висновку № 02-05/17 експертної комісії при ВГО «Всеукраїнська рекламна коаліція»: діяльність з реалізації алкогольної продукції під ТМ «Приватна колекція» з розміщенням на горловині пляшки некхенгером на якому вказана інформація про участь у маркетинговому дослідженні та надання споживачам часткової грошової компенсації витрат на Інтернет порушує рекламне законодавство України, а саме не відповідає вимогам ч. 3 ст. 22 Закону України «Про рекламу».

Також у вказаному експертному висновку зазначено, що на погляд членів експертної комісії, якби часткова компенсація в розмірі 10 грн. виплачувалась тільки особам, які дійсно прийняли участь в маркетинговому дослідженні, то ніякого заохочування до придбання саме цієї горілки не було б. Оскільки, матеріальна винагорода виплачувалась всім споживачам, хто придбав пляшку горілки «Приватна колекція», має місце «заохочування» у вигляді компенсації винагороди саме за придбання горілки, а не за участь в дослідженні.

За результатами розгляду матеріалів про порушення законодавства про рекламу, керуючись ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідачем прийнято рішення від 08.06.2017 р. № 25 про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу у зв'язку з ненаданням інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, подав скаргу до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Листом від 22.06.2017 р. № ЦА-154/6265-17 відповідач-1 повідомив ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ», що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у межах наданих їй повноважень, розглянуто його скаргу від 16.06.2017 р. № 16-06 щодо скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.06.2017 р. № 25, винесеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області.

Даним листом ТОВ «ЛГЗ «Прайм» також роз'яснено, що відповідно до частини одинадцятої статті 27 Закону України «Про рекламу» рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо не здійснення розгляду його скарги та протиправним рішення, прийняте відповідачем-2, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як рекламорозповсюджувачем не було подано до контролюючих органів інформацію про вартість реклами алкогольної продукції торгової марки «Приватна колекція» і накладення на нього спірних штрафних санкцій є правомірним, а також з того, що відповідачем-1 розглянуто його скаргу на рішення нижчестоящого контролюючого органу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693 (далі - Порядок № 693).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР закріплено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Частинами 1, 6 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст. 22 Закону № 270/96-ВР визначено, що реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Пунктом 2 Порядку № 693 передбачено, що штрафи відповідно до п.7 ст.27 Закону України «Про рекламу» накладаються в таких розмірах: сто неоподатковуваних мінімумів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження; у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст. 1 Закону № 270/96-ВР визначено, що розповсюджувач реклами - це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, законодавством у галузі реклами регламентовані чіткі вимоги, що повинні виконуватися рекламорозповсюджувачами, зокрема подання центральному органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами.

Невиконання зазначених обов'язків є правовою підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР.

Перевіряючи доводи апелянта та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин даної справи, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем як постачальником і ТОВ «Юнайтед Алко» було укладено договір поставки від 02.02.2015 р. № 02/02-2015 із додатковою угодою до нього від 03.02.2017 р. № 5.

У п. 3 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено обов'язок постачальника, зокрема промаркувати некхенгерами з інформацією про маркетингове дослідження, розміщення у герметичній капсулі під ковпаком 10 гривень.

27.03.2017 р. до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області надійшла скарга від ОСОБА_4 (адресою проживання скаржника вказано: АДРЕСА_1) на дії ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» щодо ознак порушення Закону України «Про рекламу».

ГУ Дерпродспоживслужби у Харківській області було направлено позивачу лист від 03.04.2017 р. № 6.0/2468, відповідно до якого керівнику ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ» запропоновано з'явитись до управління для ознайомлення зі скаргою та надати завірені належним чином копії документів та пояснень, необхідних для розгляду звернення громадян.

Зазначений лист позивачем отримано 04.04.2017 р.

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» не було надано відповідачу-2 документів щодо вартості розповсюдженої та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами, а натомість листом від 07.04.2017 р. № 261-17 повідомлено, що звернення ОСОБА_4 не відповідає вимогам законодавства.

26.04.2017 р. відповідачем-2 складено протокол № 16 про порушення законодавства про рекламу, яким встановлено розміщення позивачем реклами при проведенні маркетингового дослідження від ТМ «Приватна колекція» за ознаками порушення ч. 3 ст. 22 Закону № 270/96-ВР.

27.04.2017 р. відповідач-2 повторно направив позивачу листа № 6.0/3282 з вимогою надати документи щодо розміщення реклами на виробах ТМ «Приватна колекція».

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» також не було надано відповідачу-2 документів щодо вартості розповсюдженої та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами, а натомість листом від 15.05.2017 р. № 337-17 знову повідомлено, що звернення ОСОБА_4 не відповідає вимогам законодавства.

19.05.2017 р. відповідач-2 направив позивачу вимогу щодо надання документів з приводу розміщення реклами на виробах ТМ «Приватна колекція».

ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» також не було надано відповідачу-2 документів щодо вартості розповсюдженої та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами, а натомість листом від 26.05.2017 р. № 379-17 знову повідомлено, що звернення ОСОБА_4 не відповідає вимогам законодавства.

19.05.2017 р. відповідачем-2 прийнято рішення № 26 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

08.06.2017 р. відповідачем-2 проведено засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яке зафіксовано у протоколі № 29.

У вказаному протоколі, крім іншого, встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР та наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР та відповідно до порядку № 693.

На підставі матеріалів справи про порушення законодавства в галузі реклами відповідачем-2 прийнято рішення від 08.06.2017 р. № 25, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. на підставі ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР.

Таким чином, дослідивши обставини даної справи та проаналізувавши докази, надані обома сторонами, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не було виконано вимоги контролюючого органу щодо надання документів про вартість розповсюдженої та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами, чим порушено ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, а також не подано інформацію в порядку ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР, за що його й притягнуто до відповідальності.

Також, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем-1 було розглянуто скаргу позивача на рішення нижчестоящого контролюючого органу.

При цьому, доводи апелянта про те, що перевірка, за результатами якої на нього накладено штраф, проведена на підставі звернення особи, що не відповідає законодавчо встановленій формі та змісту, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що звернення ОСОБА_4, на підставі якого відповідачем-2 здійснено заходи контролю відносно позивача, відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР, зокрема містить всі необхідні дані.

Твердження апелянта про те, що адреса скаржника, вказана в цьому зверненні, не є дійсною, а тому, на його думку, таке звернення анонімне, не ґрунтуються на приписах законодавства і, крім того, на відповідачів не покладено обов'язку перевіряти справжність адреси проживання особи, яка до них звертається, та не визначено механізму здійснення такої перевірки.

Посилання апелянта на те, що він не є рекламорозповсюджувачем та взагалі суб'єктом правопорушення за нормою закону, по якій його притягнуто до відповідальності, колегія суддів вважає безпідставним і такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на вищевикладене.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Крім того, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 19 липня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: