Постанова № 75423692, 19.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3998/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Дерех Н.В.) у справі № 819/378/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просив визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області при проведенні розрахунку щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення йому, як судді у відставці;

зобов'язати відповідача здійснити йому як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, з включенням 1/12 суми матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої при наданні щорічної оплачуваної відпустки, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 29489,16 грн, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання з 17 грудня 2016 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) щодо не проведення перерахунку позивачу (м. Тернопіль, вул. Ломоносова, 60/45, ід.№2382812873) щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) здійснити позивачу (м. Тернопіль, вул. Ломоносова, 60/45, ід.№2382812873) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 90% грошового утримання з включенням 1/12 суми матеріальної допомоги на оздоровлення з 11 жовтня 2017 року на підставі довідки Апеляційного суду Тернопільської області №16 від 28 березня 2018 року без обмеження його граничного розміру, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) на користь позивача (м. Тернопіль, вул. Ломоносова, 60/45, ід.№2382812873) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. сплачений згідно квитанції № 0.0.977392757.1 від 01.03.2018.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, яке в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення. Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, як вважає апелянт, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій управління та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Оскільки усі учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вважаючи, що таку може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 є суддею Апеляційного суду Тернопільської області у відставці, перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно наказу Апеляційного суду Тернопільської області №267-к від 16 грудня 2016 року, виданого на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року № 3159/0/15-16 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді апеляційного суду Тернопільської області у відставку», з позивачем припинені трудові відносини та відраховано його зі штату апеляційного суду 16 грудня 2016 року.

Як встановлено судом, до заробітної плати позивача входили посадовий оклад 17600,00 грн, вислуга років (60%) - 10560,00 грн, разом 28160,00 грн, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Тернопільської області №7197/17вх. від 05 жовтня 2017 року.

Згідно тієї ж довідки позивачу у 2016 році при наданні щорічної оплачуваної відпустки йому була нарахована і виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 15 950,00 грн.

11 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання, оскільки при його призначенні не була врахована матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, яку він отримав при щорічній відпустці у 2016 році.

Листом Тернопільського об'єднаного правління Пенсійного фонду України Тернопільської області №309/С-11 від 25.10.2017 позивача повідомлено про неможливість проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці , оскільки довідка не відповідає встановленій формі, а також роз'яснено, що позивач має право захищати свої законні інтереси у відповідних державних, судових органах.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Позивач є особою, що підлягає загальнообов'язковому державному страхуванню, що підтверджується Свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2382812873. З огляду на зазначене, грошова допомога на оздоровлення включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою винагороди судді.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.

Відповідно до п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Отже, спірні правовідносини сторін регулюються зазначеним Законом.

Згідно ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.

Відповідно до ст. 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що законодавством, чинним як станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до Пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Матеріальна допомога на оздоровлення до складу суддівської винагороди не входить.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 352/1918/17 (К/9901/39744/18), від 25 квітня 2018 року у справі № 333/4196/17 (2-а/333/221/17) (К/9901/309/17) та від 15 травня 2018 року у справі № 750/8196/17 (К/9901/33601/18), від 27 червня 2018 року у справі №750/6862/17 (К/9901/926/17).

Посилання на Інструкцію зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, є безпідставними, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Посилання позивача і суду першої інстанції на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 819/378/18 скасувати та прийняти постанову, якою ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді А. І. Рибачук Д. М. Старунський