Постанова № 75423688, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 734/4239/17 Суддя першої інстанції: Бараненко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Пилипенко О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А3435 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії військової частини А3435 щодо виплати грошової допомоги при звільненні без врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення, а також зобов'язати здійснити перерахунок і виплату грошової допомоги при звільненні з урахуванням зазначеної додаткової грошової винагороди.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, є постійною систематичної виплатою, у зв'язку з чим є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога при звільненні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що вказана грошова винагорода носить одноразовий характер та не входить до структури грошового забезпечення.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А3435. Під час проходження військової служби позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.

Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 23 червня 2017 року № 190 ОСОБА_2 був звільнений з військової служби у запас за п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).

Відповідно до наказу командира військової частини А 3435 (по стройовій частині) від 14 серпня 2017 року № 38 позивач був виключений з 14 серпня 2017 року зі списків особового складу військової частини.

При звільненні з військової служби ОСОБА_2 була виплачена грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначена допомога була виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Не погоджуючись із такими діями військової частини А 3435, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплачується за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема для військовослужбовцям Збройних Сил України.

Між сторонами даної справи виник спір про те, чи входить щомісячна додаткова грошова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція).

Згідно з п.п. 5, 9 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

У п. 10 Інструкції міститься перелік випадків, у яких командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди.

Зазначені норми права вказують на те, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється не на постійній основі, не носить постійного характеру.

Положеннями п. 8 Інструкції прямо передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Питання щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення для цілей нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», неодноразово було предметом розгляду в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17 зазначено, що історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови № 889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 16 березня 2018 року та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

О.Є. Пилипенко