Постанова № 75423662, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/14819/17 Суддя суду першої інстанції:

Вовк Євген Ігорович

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Житомирської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: постанову Житомирської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 01011/101000014/2016 від 04.04.2017, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України (далі - МК) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн визнати незаконною та скасувати; просудити з Державного бюджету України на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн; провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за частиною третьою статті 470 МК закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва позов залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 26 березня 2018 року позов повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням його недоліків.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення а справу направити для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позовна заява у повній мірі відповідала вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 КАС.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 169 КАС передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не було сплачено судовий збір у повному обсязі, не зазначено доказів щодо реєстрації позивача у Дарницькому районі м. Києва, не зазначено повної назви відповідача, подано додатки, які «читаються не в повному обсязі».

Відповідно до частин другої, пунктів 2, 8 частини третьої статті 160 КАС позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частини першої статті 161 КАС до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що норми КАС не місять вимог до позовної заяви щодо зазначення чи надання доказів реєстрації позивача за адресою, на яку поширюється територіальна юрисдикція відповідного суду. КАС не містить також і вимог до додатків до позовної заяви, які «читаються у повному обсязі». Суд першої інстанції не позбавлений можливості зазначені докази у ході підготовки до розгляду та розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що повним найменуванням відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є саме Житомирська митниця ДФС, як і було зазначено у позовній заяві.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про недоліки позовної заяви у цій частині, а тому її повернення з підстав їх не усунення не є правомірним.

Окрім того, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав на новий недолік - неподання копій поданих доказів. При цьому, суд першої інстанції не надав позивачу можливість усунути такий недолік, не встановив строк на його усунення.

Згідно частини третьої статті 161 КАС до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначив про те, що судовий збір підлягає сплаті у розмірі 640 грн. Позивач на виконання вимог ухвали суду подав заяву, у якій наголосив на тому, що судовий збір у розмірі, вказаному судом, ним було сплачено, а оригінал відповідної квитанції був долучений до позовної заяви.

Не зважаючи на це, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав на те, що судовий збір було сплачено не у повному обсязі, пославшись на те, що у даній справі заявлено не одну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки у даній справі заявлено лише одну вимогу майнового характеру - визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 8500 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, у даному випадку вимога про визнання незаконною постанови як передумова для її скасування як наслідків незаконності є однією вимогою (постанова Верховного Суду України від 14 березня 2017 року по справі № П/800/559/16, пункт 35 постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року по справі № 826/19388/16).

Також варто відмітити, що закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути одним із можливих процесуальних наслідків скасування оскаржуваної постанови відповідача, у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, а тому така вимога позивача не є позовною вимогою у розумінні частин першої-другої статті 5 КАС, за яку підлягає сплаті судовий збір. Це ж саме стосується вимоги позивача щодо розподілу судових витрат, оскільки вирішення цього питання є виключно процесуальним наслідком розгляду справи та не пов'язане із захистом порушених прав позивача.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є оскарження постанови митниці у справі про порушення митних правил, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються МК.

Відповідно до частини першої статті 529 МК постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.

Водночас, МК жодним чином не регулює питання сплати судового збору.

Відповідно до статті 487 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Тобто зміст наведеної норми вказує на те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

У частині четвертій статті 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» (у редакцій до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») державне мито справлялося з: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, за оскарження такої постанови до суду.

З 11.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який, між тим, не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.

Таким чином, у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил позивач звільняється від сплати судового збору.

Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016, яку підтримано Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року по справі №308/167/16-а.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоліки позовної заяви також і в частині несплати судового збору є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, оскільки позовна заява ОСОБА_5 не містила недоліків, вказаних судом, то її повернення з підстав їх неусунення є протиправним.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 286, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 26 березня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.

Літвіна Н. М.