Постанова № 75423648, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №826/14489/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року

у справі №826/14489/16 (розглянутої у порядку письмового провадження)

за позовом Дочірнього підприємства «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року Дочірнє підприємство «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2016 року:

- №0592140304, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 489 190 грн.,

- №0591140304, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (декларація за березень 2014) на 1 195 740 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 298 935 грн.,

- №0594140304, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1530 158 грн. за основним платежем та на 382 540 грн. за штрафними санкціями;

- №0593140304, відповідно до якого зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 208 579 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Дочірнє підприємство «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2016 року №0592140304, №0591140304, №0594140304, №0593140304, оскільки операції позивач з купівлі маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки товарів та купівлі товарів, за якими були сформовані відповідні суми витрат та податкового кредиту є реальними.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 15.04.2016 та валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 15.04.2016, за результатом якої складено акт від 22.04.2016 №77/1-26-15-14-03-04

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, п. 138.2, п.138.5 п/п.139.1.9., п/п. 14.1.36. п. l38.10, п/п. 153.1.2, п/п. 153.1.3 ПК України в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) за 2014 рік на загальну суму 14 672 295 грн.;

- п.198.3, п.198.6, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ПК України в результаті чого: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 1 195 740 грн. в тому числі по періодам - за березень 2014; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 529 811 грн. в тому числі по періодам: за січень 2014 року в сумі 1 496 072 грн., за грудень 2014 року в сумі 33 739 грн.

- п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.14 ПК України та підрозділу 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 23.09.2014 № 966, за результатами перевірки ДП «Паллада-Україна» ТОВ «Юнілівер України» завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2016 року в розмірі 27 443 125 грн.

За результатами розгляду заперечень у відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 16.05.2016 № 10/26-15-14-03-04 (т. 1 , а с. 141) зазначено про рішення провести повторну перевірку.

Надалі, складено акт перевірки (повторної) від 24.06.2016 № 134/1-26-15-14-0304/30554253 (далі -Акт перевірки).

Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки встановлено порушення:

- п/п. 14.1.36., п.44.1, п/п.134.1.1, п. 138.2. п.138.10, п/п 139.1.9., п.п.153.1.2., п/п. 153.1.3 ПК України в результаті чого: завищено значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) за 2015 рік на загальну суму 14 489 190грн.;

- п. 198.3, п.198.6, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ПК України в результаті чого: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 1 195 740 грн. в тому числі по періодам: за березень 2014 року в сумі 1195740 гри.;

- завищено від ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 208579 гри. за грудень 2014;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 530 158 гри. в тому числі по періодам: за січень 2014 року в сумі 1496419 грн.; за грудень 2014 року в сумі 33739 гри.

Крім того, за даними перевірки, що стали предметом оскарження, та з урахуванням Акту перевірки від 22.04.2016 № 77/1-26-15-14-03-04 на порушення п. 200.1., п. 200.4., п. 200.7., п. 200.14 ПК України та підрозділу 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 23.09.2014 № 966, за результатами перевірки ДП «Паллада-Україна» ТОВ «Юнілівер України» завищено сум бюджетного відшкодування за січень 2016 року в розмірі 27 443 125 грн.

Відносно загальних відомостей про підприємство зазначена інформація щодо чисельності працюючих: на початок періоду, що перевірявся (01.01.2014) - 3 особи; на кінець періоду, що перевірявся - 15.04.2016 - 0 осіб.

Фактично підприємство знаходиться за адресом: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (суборенда нежилого приміщення площею 12, 1 кв.м. Під час перевірки не встановлено використання інших приміщень.

У період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2016 року:

- №0592140304, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 489 190 грн.,

- №0591140304, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (декларація за березень 2014) на 1 195 740 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 298 935 грн.,

- №0594140304, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1530 158 грн. за основним платежем та на 382 540 грн. за штрафними санкціями;

- №0593140304, відповідно до якого зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 208 579 грн.

Не погоджуючись прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями Дочірнє підприємство «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» звернулось до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на відсутність підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій позивача з купівлі маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки товарів та купівлі товарів, за якими були сформовані відповідні суми витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір поставки косметичної продукції від 27.11.2012 №015.

Під час проведення перевірки по зазначеному договору не було надано актів виконаних робіт, ТТН, заявок, довіреностей, сертифікатів походження, інших документів, як підтверджують фактичне перевезення у пункт призначення, проведення розвантажувальних робіт. У зв'язку з цим, , неможливо підтвердити виконання спірних операцій. Крім того відповідно до аналітичної системи АІС «Податковий блок», існують розбіжності по контрагенту на загальну суму 198 613 грн., крім того ПДВ 39722,60 грн.

Наведене, як зазначено на стор. 15 Акту перевірки, призвело до завищення витрат та вплинуло на формування податкового кредиту.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 податковим органом було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку «Витрати на збут» за 2014 на суму14 290 576 грн.

Також між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір від №20/8 від 20.08.2012 та додаткові угоди №1,2 від 20.08.2012 та від 31.12.2013, предметом яких є надання послуг з передпродажної підготовки та стимулювання збуту товару - декоративної косметики.

В рамках договору визначено необхідність та можливості ринку збуту, ступінь розвитку ринку, попит на продукцію, перспективи його розвитку, показники про потенційних споживачів.

В податковому обліку вищезазначені операції відображені наступним чином, включено до складу витрат на збут вартість послуги з передпродажної підготовки товару згідно актів здачі-прийняття робіт (послуг) наданих ФОП ОСОБА_3 період з 01.01.2014 по 28.02.2014 у сумі 276 331 грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надані суду акти від 28.02.2014, 31.01.2014 на загальну суму 276 331,23 грн. без ПДВ, ПДВ 55266,24 грн., з ПДВ 331 597,47 грн. Номенклатура поставки «послуги з передпродажної підготовки товару». Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Водночас інших документів до суду першої та апеляційної інстанції, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано. Відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу. Крім того не встановлено наявні трудові ресурси та відповідно можливість для здійснення зазначених послуг.

Також як вбачається з матеріалів справи податковим органом під час проведеної перевірки було встановлено безпідставне віднесення витрат на послуги передпродажної підготовки, маркетингові послуги, послуги стимулювання збуту, просування товару, послуги з введення нових товарів, послуги по розміщенню товару в мережах покупців, послуги комплексного логістичного обслуговування за відносинами позивача з ТОВ «АТБ-Маркет» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 11333 грн.

Так між позивачем та ТОВ «АТБ-Маркет» було укладено договір № 37422 від 01.01.2013. Предмет договору визначено надання маркетингових послуг, проведення телефонного опитування респондентів, обробка результатів маркетингових досліджень.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано суду акт від 28.02.2014 на суму 11 333,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 2 266,67 грн., з ПДВ 13 600 грн. Номенклатура поставки «проведення телефонного опитування, визначення об'єкту продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні». Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Разом з цим, документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг позивачем під час проведення перевірки та до суду надано не було.

Також відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена угода не носила реальний характер, а була спрямована на завищення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем та контрагентами були укладені аналогічні договори, а саме: з ТОВ «Капрі Трейд» № 16/12 від 16.12.2009; ПП «Битхімторг» 32/11 від 01.01.2009; ДП «Торговий Дім «Віолія» № 11/02 від 01.01.2009; ТОВ «Торговий Дім «Віза-Ві» № 9 від 01.01.2009; ТОВ «ГСН» № 4/01 від 01.01.2009; ТОВ «Альба Україна» № 15/09 від 15.09.2010; ПП «КФ Форум» № 17/09 від 17.09.2009; ПП «АРС» № 16/01 від 01.01.2009; ТОВ «Домінік 777» № 09/04 від 01.04.2013; ТОВ «Бікко» № 01/01/05 від 01.01.2009; ТОВ «Обрій Чернігів» № 09/06/05 від 01.01.2009; та ТД «Слобожанка» № 3/01 від 01.01.2009; ТОВ «Терра Трейд» № 12/08/05 від 01.01.2009; ТОВ «ТД Імперія РА» № 3 від 01.01.2009; ТОВ «Гранд Дистриб'юшн Донецьк» № 18 від 18.03.2013; ТОВ «Капрі-Косметік» № 3/1 від 01.01.2009; ТОВ «Браво-Трейд» № 17/07 від 17.07.2009; ТОВ «Водолій» 27/04 №27/04 від 01.01.2009 та додаткові угоди №1, №2 про надання послуг з передпродажної підготовки та стимулювання збуту, предметом якого є надання послуг з передпродажної підготовки та стимулювання збуту продукції - білої та декоративної косметики

В рамках зазначених договорів визначається необхідність та можливості ринку збуту, ступінь розвитку ринку, попит на продукцію, перспективи його розвитку, показники про потенційних споживачів.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано до суду:

- акти від 28.02.2014 та від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 263 394,60 грн. без ПДВ, ПДВ 52678,91 грн., з ПДВ 316 073,51 грн.

- акт від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 5229,62 грн. без ПДВ, ПДВ 1045,92 грн., з ПДВ - 6275,54 грн.;

- акти від 31.01.2014, від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 572 026,70 грн. без ПДВ, ПДВ - 114 405,34 грн., з ПДВ - 686 432,04 грн.;

- акти від 31.01.2014, від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 509 541,41 грн. без ПДВ, 101908,28 грн. ПДВ, з ПДВ 611449,69 грн

- акт від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 150631,10 грн., ПДВ 30126,22 грн., з ПДВ 180757,32 грн.;

- акт від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 137641,49 грн., ПДВ 27528,29 грн., з ПДВ 165 169,78 грн.

- акти від 28.02.2014, від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 1 094 811,99 грн., ПДВ 218 962,38 грн., з ПДВ 1 313 774,37 грн.;

- акти від 28.02.2014, від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 793 522,44 грн., ПДВ 158 704,48 грн., з ПДВ 952 226,92 грн.;

- акти від 28.02.2014, від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 596 917,29 грн, ПДВ 119 382,85 грн., з ПДВ 716 297,14 грн.

- акт від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 346 008,89 грн., ПДВ 69201,77 грн., з ПДВ 415 210,66 грн.

- акти від 28.02.2014, від 31.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на суму 122 232,49 грн., ПДВ 24 446,49 грн., з ПДВ 146 678,98 грн.;

- акти від 21.01.2014, 28.02.2014, 20.01.2014, 17.01.2014, 16.01.2014, 15.01.2014, 14.01.2014, 13.01.2014, 10.01.2014, 09.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 481 654,23 грн. без ПДВ, ПДВ 96330,79 грн., з ПДВ 577 985,02 грн.

- акти від 31.01.2014 та від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 363 795,21 грн. без ПДВ, ПДВ 72 759,21 грн., з ПДВ 436 554,25 грн.;

- акти від 31.01.2014, 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 4 017 605,64 грн. без ПДВ, ПДВ 803 521,10 грн., з ПДВ 4 821 126,76 грн. (акт від 31.01.2014 на суму 2 806 014,13 грн. без ПДВ, ПДВ - 561 202,82 грн, з ПДВ - 3 367 216,96 грн.; акт від 28.02.2014 на суму без ПДВ 1 211 591,51 грн., ПДВ - 242 318,30 грн., з ПДВ - 1 453 900,81 грн.);

- акти від 31.01.2014, 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 67 716,55 грн. без ПДВ, ПДВ 13543,30 грн., з ПДВ 81259,85 грн.;

- акти від 31.01.2014, 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 179 037,28 грн. без ПДВ, ПДВ 35807,45 грн., з ПДВ 214 844,73 грн.;

- акти від 31.01.2014, 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 507 865,47 грн. без ПДВ, ПДВ 101 573,09 грн., з ПДВ 609 438,56 грн.;

- акт від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги з передпродажної підготовки товару» на загальну суму 1 146 048,13 грн., ПДВ 229 209,62 грн., з ПДВ 1 375 257,75 грн.

Розрахунки були проведені у безготівковій формі.

Однак надані акти виконаних робіт не містять деталізацію та інформацію про надання послуг з передпродажної підготовки та стимулювання збуту.

Водночас інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг під час перевірки та до суду надано не було.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Також позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу. В ході перевірки встановлено, що товар, який раніше було реалізовано, позивачем був викуплений у товариств.

Водночас не встановлено наявні трудові ресурси у контрагента та відповідно можливість для здійснення зазначених послуг.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надання послуг за вказаними договорами не носили реальний характер.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Адвентіс» та позивачем було укладено договір № 101023 від 12.03.2012 про надання послуг по просування товарів.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано до суду акт від 28.02.2014 з номенклатурою поставки «послуги по просуванню товарів» на суму1731,64 грн., ПДВ 346,33 грн., з ПДВ 2077,97 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Водночас позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Крім того між позивачем та з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» було укладено договір №24562 від 01.05.2012 про надання рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг, надання послуг з логістики товарів.

В рамках договору визначається необхідність та можливість стимулювання збуту товару.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано до суду акти від 30.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги по організації просування товарів постачальника, маркетингові послуги стосовно товарів постачальника, послуги по організації збуту, додаткові послуги з організації просування товарів, присвячені річницям роботи Метро в Україні, послуги з логістичного управління товарами постачальника на консолідаційному-розподільчому центрі, маркетингові послуги стосовно товарів постачальника» на загальну суму 372 758,53 грн. без ПДВ, ПДВ - 74551,71 грн., з ПДВ - 447 310,24 грн.

Водночас інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Також позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Також між позивачем та ТОВ «ДЦ Україна» було укладено договір № 77/ДЛ від 01.03.2013 про надання послуг по просуванню товарів на території України, надання інформаційних, рекламних, маркетингових послуг, а також проведення різноманітних заходів зі стимулювання ринку збуту тощо.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано акти від 02.01.2014, 03.03.2014 з номенклатурою поставки «організація якісного мерчандайзингу товару, надання консультацій щодо якісних характеристик споживачам, передпродажна підготовка товару, розміщення рекламної інформації на суму 1 237 558,10 грн, ПДВ 247 511,61 грн., з ПДВ 1 485 069,71 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Також між позивачем та ТОВ «Таврія-В» № 777 було укладено договір № 777 від 01.08.2012 та додаткові угоди від 31.12.2013 про надання послуг з передпродажної підготовки товару, контролю наявності товару, мерчендайзінгу.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано акти від 20.01.2014 з номенклатурою поставки «послуги мерчендайзінгу» на загальну суму 151 207,36 грн. без ПДВ, ПДВ 30241,47 грн., з ПДВ 181 448,83 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Разом з цим інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Крім того між позивачем та СКП «Укооппромторг» було укладено договір № 23М від 20.05.2013 про надання послуг з проведення маркетингових досліджень, проведення серед споживачів опитування щодо якості, організація та проведення спостережень відносно споживацької активності тощо.

На підтвердження виконання зазначених договорів з контрагентом позивачем надано акти від 20.01.2014 з номенклатурою поставки «проведення маркетингових досліджень» на загальну суму 753,00 грн., ПДВ 150,60 грн., з ПДВ 903,61 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Проте інших документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо надання вищезазначених послуг не надано.

Крім того відсутні звіти, період, місце надання послуг, обсяг послуг.

Позивачем не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Таким чином позивачем документів, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходів щодо надання вищезазначених послуг з контрагентами ні під час проведення перевірки, ні до суду першої інстанції надано не було.

Відсутні звіти про надання маркетингових послуг, послуг з марчендайзингу, передпродажної підготовки та стимулювання збуту товару, з відображенням виду послуг, продукції, періоду, місця надання послуг, обсяг послуг. Не надано інформації про те, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об'ємів продажу.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано документів у підтвердження обставин, що зазначені угоди носили реальний характер.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до визначення маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги)

Водночас податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з цим правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Відповідно до норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи з аналізу виконання вищезгаданих договорів про надання маркетингових послуг вбачається, що товар, відносно якого в угодах між позивачем та контрагентами обумовлювалось надання маркетингових послуг та який до цього постачався контрагентам, у наведених вище випадках викупався позивачем або у поточному періоді надання послуг, або у наступному, що ним не заперечується, та вказує на відсутність зв'язку витрат за ці послуги з господарською діяльністю позивача та про відсутність розумних економічних причин замовлення таких послуг, що є самостійною і достатньою підставою для висновку про безпідставного формування податкових вигод у наведених вище випадках.

Водночас первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не є юридично значимими документами для цілей формування бухгалтерського та податкового обліку та, відповідно, не можуть враховуватися для формуванні податкових вигод.

Як встановлено судом першої інстанції, акти виконаних робіт визначають зміст послуг загальними термінами та оборотами, не розкривають зміст операцій по структурі цих послуг, не містять відомостей та деталізації послуг, визначення - у чому саме конкретно полягає зміст послуги, крім загального узагальненого визначення, наприклад «послуги по передпродажній підготовці товару», щодо місць надання послуг, найменування торгових точок/мереж, кількості та найменування товару відносно якого надавались послуги; щодо кількості респондентів з якими проводилось опитування, міст, в яких воно проводилось, питань, що ставилися, відповідей та узагальнення результатів, найменування продукції. Тоді як , така деталізація є необхідною виходячи із специфіки та характеру обумовлених операцій.

Також у матеріалах справи відсутні і будь-які докази наявності згоди торгових мереж на проведення опутування, рекламних акцій, взагалі відомості щодо присутності представників контрагентів у магазинах торгових мереж, відсутня фотофіксація надання послуг, що є звичайною діловою практикою у таких відносинах. Наведене зокрема стосується у тому числі. актів з ТОВ «Райт Десижн», оскільки наявні в матеріалах справи фото не містять будь-яких письмових підтверджень (підписів сторін) відносно того, що ці фото і продукція на них стосуються спірних відносин.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що угодами обумовлено значний обсяг виконання послуг, однак, під час розгляду справи не надано відомостей щодо наявності у контрагентів трудових ресурсів для виконання вказаних операцій у розгалуженій мережі торгових точок, хоча вказані відомості, в тому числі щодо наявності кваліфікованого персоналу, витребовувались судом першої інстанції відповідно до ухвали про прийняття справи до провадження та обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою відносно з'ясування спроможності контрагента виконати певні операції, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Що стосується залученого до матеріалів справи «Телефонне опитування» (т.2., а.с. 7, 194), слід зазначити, що вказаний звіт складений відносно договору від 01.01.2014, водночас послуги оформлялися за договором від 01.01.2013, що вказує на відсутність зв'язку між наданим документом та спірними операціями. В акті перевірки відсутні відомості про надання цього документу, а отже він вважається відсутнім на час перевірки. Це опитування не містить ідентифікації адрес торгових точок, осіб, які проводили опитування, відомостей про респондентів

При цьому, відсутні будь-які відомості щодо залучення контрагентами субвиконавців. Наведене стосується у т.ч. відносин з ТОВ «Райт Десижн» (акти: т.2., а.с. 23, 64, 68; т. 4 а.с. 29-108).

Також що стосується «Визначення обсягів продажу» (т.2., а.с. 5,6, 191) з ТОВ «АТБ-Маркет», слід зазначити, що за наявності лише титульного листа, вказані таблиці не підписані сторонами.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, ці акти не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей підтвердження фактичного виконання спірних операцій та бути підставою для формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, а відтак і спірних сум податкових вигод.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

В свою чергу наявність оплати за спірними операціями (у тому числі попередньої) сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

З огляду на викладене позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

Щодо посилань апелянта відносно того, що ним не декларувалися витрати за відносинами з ФОП ОСОБА_3 по договору № 20/08 від 20.08.2012 у розмірі 276 331,23 грн. та не декларувались витрати за відносинами з ТОВ «ТД Імперія РА» за договором № 3 від 01.01.2009 у розмірі 2 806 014,13 грн., слід зазначити, що позивачем не надано даних обліку, якими б ці твердження позивача підтверджувались.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Тобто, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки прийнятті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апелянта щодо тих обставин, що достатності документів первинного бухгалтерського обліку для підтвердження здійснення господарських операцій, колегія суддів не приймає до уваги з огляду, оскільки зазначені посилання спростовуються встановленими обставинами справи.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та цілком об'єктивно звернув увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне виконання договору про надання послуг передпродажної підготовки та стимулювання збуту товару, рекламних та маркетингових послуг..

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі, з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № №2а-4259/12/1070.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

В свою чергу в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було допитано, в якості свідка, колишнього директора ДП «Паллада-Украина» ТОВ «Юнілівер Україна» ОСОБА_5, який надав пояснення про здійснення підприємством у перевіряємий період активної підприємницької діяльності спрямованої на отримання прибутку та користування маркетинговими послугами інших підприємств.

Проте надані пояснення жодним чином не підтверджують факту реальність здійснення господарських операцій з купівлі маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки товарів тощо.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Паллада-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2018 року.