Постанова № 75423620, 18.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 826/17696/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Гоцка Р.В.,

представника відповідача Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року у справі

за позовом публічного акціонерного товариства

«Аграрний фонд»

до Офісу великих платників податків

Державної фіскальної служби,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: Головне управління

Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення заяви ПАТ «Аграрний фонд» про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача внести необхідні дані та заяву ПАТ «Аграрний фонд» про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року у розмірі 198 83 833,52 грн. як такої, що є узгодженою, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом 15-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено.

23.02.2018 р. Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято додаткове рішення, яким зобов'язано відповідача подати суду звіт про виконання рішення суду протягом 21 дня з дня набрання ним законної сили.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову позивачу у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, посилаючись на те, що позивач не звертався до суду із заявою про винесення додаткового рішення, а просив встановити судовий контроль за рішенням, яке вже прийнято 06.02.2018 р., а також, що його вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є необґрунтованими.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним додаткове рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін та, зокрема, наполягає на тому, що питання про встановлення судового контролю за викоанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати відповідний звіт заявлялося ним при зверненні з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) і досліджувалося судом при розгляді спави, але помилково не було вирішено в резолютивній частині рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом у цій справі (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), окрім іншого, просив суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом 15-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Однак, таке питання не було вирішено судом при постановленні рішення по суті розгляду справи від 06.02.2018 р.

У звязку з цим 12.02.2018 р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вказаного питання.

Колегія суддів встановила, що постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд виходив з того, що такі вимоги були заявлені позивачем при зверненні до суду з позовом у цій справі, але не були вирішені при ухваленні рішення по суті, а також з того, що відповідач тривалий час ухилявся від виконання наданих йому повноважень щодо відшкодування позивачу ПДВ, тож вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення у цій справі є обґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 14 КАС України регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 805/402/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для апеляційного суду при розгляді даної справи.

При цьому, визначальним критерієм при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт є наявність підстав вважати, що він буде ухилятися від його належного та своєчасного виконання.

Аналізуючи доводи апелянта та перевіряючи додаткове рішення суду у межах апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні підстави для застосування ч. 1 ст. 382 КАС України з огляду на наступне.

Так, невиконання податковим органом покладених на нього обов'язків з внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ даних щодо належної позивачу суми бюджетного відшкодування стали підставою для виникнення судового спору, що є предметом розгляду в цій адміністративній справі.

Водночас, ані такі обставини, ані правова позиція відповідача з приводу виниклих спірних правовідносин, жодним чином не вказують на те, що рішення суду, постановлене за результатами розгляду справи по суті, після набрання ним законної сили залишиться невиконаним відповідачем або буде ним виконуватися не в розумні строки, або неналежним чином.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в разі набрання рішенням суду, ухваленим на користь позивача, законної сили воно буде обов'язковим для виконання відповідачем та не передбачатиме реалізацію ним своїх дискреційних повноважень, а покладатиме обов'язок виконати чіткі та конкретні дії, визначені судом.

З огляду на це, апеляційний суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі та приймає до уваги доводи апелянта щодо їх необґрунтованості.

Водночас, перевіряючи решту доводів апеляційної скарги про те, що позивач не звертався до суду із заявою про винесення додаткового рішення, а просив встановити судовий контроль за рішенням, яке вже прийнято 06.02.2018 р., колегія суддів вважає їх такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Так, 13.12.2017 р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, в якій, крім іншого, просив суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду протягом 15-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили /Т. 1 а.с.194/, а в заяві про ухвалення додаткового рішення від 12.02.2018 р. він просив вирішити вказану вимогу як таку, що залишилася не вирішеною в резолютивній частині рішення суду від 06.02.2018 р., ухваленого за результатами розгляду справи по суті позовних вимог.

Отже, у суду першої інстанції були всі достатні та необхідні правові підстави для ухвалення додатвокого рішення у цій справі в поряку ст. 252 КАС України. Однак, як встановлено вище, при реалізації цього повноваження судом було неправильно вирішено безпосередньо питання щодо встановлення судового контролю та порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення, зокрема є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає підлягає задоволенню, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року - скасуванню, вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішенняі суду - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року - скасувати.

У задоволенні вимог публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» про зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надати звіт про виконання судового рішення протягом 15-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 19 липня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: