Постанова № 75423571, 18.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1323/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни-учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості та зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення учасника бойових дій та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії адміністрації державної спеціальної служби транспорту щодо відмови у видачі ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни-учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо зобов'язання адміністрації державної спеціальної служби транспорту видати йому посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості та прийняти нове, в цій частині, про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Робочої групи Укртрансбезпеки щодо визначення відповідного статусу учасників бойових дій, оформленого протоколом від 23.12.2016 року № 141, було вирішено порушити клопотання перед Комісією Міністерства інфраструктури з питань розгляду матеріалів щодо визначення статусу учасників бойових дій про видачу довідки для одержання посвідчення учасника бойових дій особам, зокрема, ОСОБА_3 (а.с.11).

Згідно з пунктом 2 протоколу засідання Комісії Міністерства інфраструктури України з питань розгляду матеріалів щодо визначення учасників бойових дій від 22.05.2017 № 93 вирішено видати довідки про участь у забезпеченні бойової діяльності військ (флоту), 7 особам, вказаним у рішенні робочої комісії Укратрансбезпеки щодо визначення відповідного статусу учасника бойових дій, в тому числі і позивачу (а.с.10).

ОСОБА_3 було видано довідку від 25.05.2017 року № 10979, яка є підставою для видачі посвідчення учасника бойових дій (а.с.7).

Для отримання посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 звернувся до Городнянського районного військового комісаріату Чернігівської області з відповідною заявою.

Листом від 31.07.2017 року № 1841 Городнянський РВК повідомив ОСОБА_3 про те, що довідка видана Міністерством інфраструктури України від 25.05.2017 року №10979 свідчить про те, що позивач не належить до жодної категорії громадян, визначених Інструкцією про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200. Видача позивачу посвідчення учасника бойових дій виходить за рамки повноважень Городнянського РВК і є неправомірною. ОСОБА_3 рекомендовано за отриманням посвідчення учасника бойових дій звернутися до відповідного органу Міністерства інфраструктури України.

Враховуючи надану відповідь, позивач звернувся із заявою про видачу посвідчення учасника бойових дій до Міністерства інфраструктури України, проте останнє, листом від 28.07.2017 №7342/10/10-17 повідомило ОСОБА_3, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, Міністерство інфраструктури України не визначено як орган, який видає посвідчення учасника бойових дій.

Позивач 13.09.2017 року звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни-учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості; зобов'язати Державну спеціальну службу транспорту Міністерства інфраструктури України видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 07.11.2017 задоволено позов в повному обсязі. Визнано протиправною відмову Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України у видачі ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни-учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості. Зобов'язано Державну спеціальну службу транспорту Міністерства інфраструктури України видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості (а.с.19-20).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 07.11.2017 скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити (а.с.21-22).

Скасовуючи постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звернула увагу на те, що відповідно до протоколу засідання Комісії Міністерства інфраструктури України з питань розгляду матеріалів щодо визначення учасників бойових дій від 22.05.2017 року № 93, позивачу встановлено статус учасника бойових дій та видано довідку про участь у забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).

Як вбачається з вказаної довідки № 10979 від 25.05.2017 року, позивач за рішенням уряду колишнього СРСР працював в період з 01.06.1972 року по 03.06.1972 року, з 11.06.1972 року по 14.06.1972 року в Єгипті і забезпечував бойову діяльність військ (флоту).

Звернувшись до Городнянського районного військового комісаріату Чернігівської області із відповідною заявою про видачу посвідчення учасника бойових дій, позивачу було відмовлено у видачі посвідчення.

13 лютого 2018 року представник позивача діючи в його інтересах звернувся до відповідача щодо видачі ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості (а.с.16).

Листом від 21.02.2018 року Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту надала відповідь № 38/10-12/212, якою відмовила у видачі посвідчення та листів талонів, оскільки позивач не проходив службу та не працював в структурних підрозділах Державної спеціальної служби транспорту, крім того, відсутня довідка Міністерства інфраструктури України, що є підставою для видачі посвідчення учасника бойових дій (а.с.17-18).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно протоколу засідання Комісії Міністерства інфраструктури України з питань розгляду матеріалів щодо визначення учасників бойових дій від 22.05.2017 року № 93, позивачу встановлено статус учасника бойових дій та видано довідку про участь у забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).

З довідки від 25.05.2017 року №10979 вбачається, позивач за рішенням уряду колишнього СРСР працював в період з 01.06.1972 року по 03.06.1972 року, з 11.06.1972 року по 14.06.1972 року в Єгипті і забезпечував бойову діяльність військ (флоту).

З наданих позивачем документів зі Збройних Сил позивач не звільнявся, в період перебування в Єгипті військовослужбовцем не являлася, в Збройних Силах не працювала, служби не проходила. Позивачу статус учасника бойових дій було встановлено не рішенням Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та не рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а Міністерством інфраструктури України, у зв'язку з чим ні обов'язку ні правових підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знака та листів талонів ані у Городнянського РВК ані у Чернігівського ОВК, на думку суду немає.

Такий обов'язок лежить на Державній спеціальній службі транспорту, як на структурному підрозділі органу який встановив позивачу статус учасника бойових дій.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеран війни передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302, якою затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеран війни (далі - Положення № 302).

Згідно Положення № 302 «Посвідчення учасника бойових дій» і нагрудний знак видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДПС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана.

З наявного в матеріалах справи протоколу від 22.05.2017 року №93 вбачається, що статус учасника бойових дій позивачу було встановлено Міністерством інфраструктури України, а в систему Міністерства інфраструктури України входить Державна спеціальна служба транспорту, яка відповідно до п.7 Положення № 302 видає посвідчення учасника бойових дій.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим державним органом транспорту у системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.

Отже, з наведеного вбачається, що обов'язок видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій лежить на Державній спеціальній службі транспорту - спеціальному структурному підрозділі Міністерства інфраструктури України.

Як свідчать матеріали справи, письмове звернення адвоката позивача з проханням видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та проїзні квитки з 50% знижкою їх вартості не було задоволено. Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту відмовила у видачі посвідчення ОСОБА_3 з підстав того, що він не проходив службу у цьому підрозділі. Суд вважає таку відмову протиправною, оскільки позивачу рішенням Міністерства інфраструктури України встановлено статус учасника бойових дій, а на відповідача покладений обов'язок щодо видачі посвідчень учасника бойових дій.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки обов'язок щодо видачі ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості належить до повноважень Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, а також позивачу встановлено статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою від 25.05.2017 року № 10979, тому відмова відповідачу у видачі посвідчення та листів талонів є протиправною.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Вимога щодо зобов'язання Державну спеціальну службу транспорту Міністерства оборони України, видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову скасувати.

Адміністративний позов в частині зобов'язання Державну спеціальну службу транспорту Міністерства оборони України, видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талонів на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості задовольнити.

Зобов'язати Державну спеціальну службу транспорту Міністерства оборони України, видати ОСОБА_3 посвідчення учасника бойових дій та листи талони на право одержання проїзних квитків з 50% знижкою їх вартості.

В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко