Постанова № 75423548, 18.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10863/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, за участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Бурбелі Юрію Сергійовичу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік»;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2017 року з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання має становити 10 мінімальних заробітних плат, тобто 32000 грн. Позивач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 не внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 чи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, відсутні законодавчі підстави враховувати п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 при нарахуванні суддівської винагороди.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 01.08.2007 року №676/2007 позивача призначено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області та відповідно до наказу голови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.08.2007 року№89-к зараховано на посаду судді з 01.08.2007 року строком на п'ять років.

Постановою Верховної Ради України від 07.06.2012 року №4919-VІ позивач обраний безстроково на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.07.2012 року №103-к призначений на посаду судді безстроково з 10.07.2012 року.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у нездійсненні нарахування судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Бурбелі Юрію Сергійовичу суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік», у зв'язку із чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 135 Закону «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 22 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI.

Частиною третьою статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 16000 гривень.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) пункту 4 Розділу VII Прикінцеві положення Закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Конституційний Суд зазначив, що «передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції є найважливішою функцією держави».

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про державний бюджет. Бюджетні призначення встановлюються законом про державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, ураховуючи, що Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік» № 1801-VІІІ видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн. не передбачені, судова колегія дійшла до висновку, що правові підстави для перерахунку та виплати позивачу з січня 2017 року суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №825/933/17, від 20 квітня 2018 року у справі №820/2006/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в ухвалі від 03.06.2014 року у справі «Великода проти України», де зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко