Постанова № 75423468, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2703/18 Головуючий у 1-й інстанції - Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо »

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року

у справі №826/2703/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо»

до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича

третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

16 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» звернулось до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило визнати протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо нікчемності договорів від 19.05.2016 та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемним».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» про поновлення строку. Задоволено клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про залишення позову без розгляду. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» залишено без розгляду, на підставі ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що про порушення свого права позивач дізнався 13.11.2015, з моменту отримання відповіді від Уповноваженої особи №3630/5. Крім того апелянтом зазначено, що він помилково звернувся з позовом до Шевченківського районного суду м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся до суду поза межами строку та відсутністю поважних підстав для поновлення пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо нікчемності договорів від 19.05.2016 та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемним» позивач послалася на ту обставину, що рішення відповідача є незаконним, порушує його права та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» було укладено кредитний договір №28/10-КЛ а також договори застави.

19 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» було укладено Договір про розірвання кредитного договору відповідно до якого сторони досягли взаємної згоди у зв'язку з повним погашенням кредиту позивальником.

23 травня 2016 року на підставі постанови Правління Національного Банку України №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення 23 травня 20165 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

В подальшому позивача повідомлено про нікчемність правочинів про розірвання кредитного договору та договорів застави укладених між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» листами від 11.11.2016 №11.11.16/12 та від 29.11.2016 №29.11.16/10. У відповідь ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» були направлені заперечення від 08.12.2016 №198 та від 14.12.2016 №208 відповідно. Сторонами зазначені обставини не заперечувались.

Позивачем на обґрунтування поважності пропущеного шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду зазначено, що йому стало відомо про порушення його прав лише 08.09.2017 після надання представником Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» додаткових пояснень в господарській справі №910/10572/17.

Проте з матеріалів справи вбачається, що провадження в господарській справі №910/10572/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» порушено ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2017.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що 06 липня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо» було подано до Господарського суду м. Києва відзив на позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який датується 06 липня 2017 року, що підтверджується наданою відповідачем фотокопією з матеріалів господарської справи №910/10572/17.

Таким чином 06.07.2017 позивач був обізнаний про встановлення відповідачем нікчемності правочинів, а відповідні дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Банк Михайлівський» саме є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Однак, з даним адміністративним позовом ТОВ «Лізингова компанія «Ельдорадо» звернулось до адміністративного суду міста Києва лише 16.02.2018, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто після встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Необхідно зауважити, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Незнання чи порушення через байдужість своїх прав або небажання дізнатись не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доводи щодо поважності пропуску строку звернення до суду позивач обґрунтувало тим, що підставою пропущення ним строку звернення до адміністративного суду стало те, що про порушення своїх прав він дізнався 08.09.2017.

Однак колегія суддів не приймає доводів апелянта про наявність підстав для визнання строку звернення поважними оскільки судом першої інстанції було встановлено, що фактично про оскаржувану бездіяльність відповідача позивач дізнався ще 06 липня 2017 року, надаючи відзив на позовну заяву ПАТ «Банк Михайлівський» у господарській справі №910/10572/17.

Тобто з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з зазначеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено залишення судом позову без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем як при зверненні до суду з позовом є неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Так, у силу положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України порівняльний аналіз термінів "довідався" та "мав довідатися" про порушення прав, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну.

Зокрема, у п. 74 рішення у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У п. 66-69 рішення у справі "Смірнова проти України" Європейський суд вказав, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність строків судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду. Викладеній у п. 57 рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Так, розглядаючи справу "Меньшакова проти України", Європейський суд не встановив порушення ст. 6 Конвенції щодо відмови національних судів поновити заявниці строк звернення до суду та зазначив таке: "Суд дійшов висновку, що рішення судів не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно".

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, з огляду на ту обставину, що вступна та резолютивна частина ухвали оголошена 01 червня 2018 року, а повний текст ухвали суду складений 04 червня 218 року, оскільки зазначене порушення не є підставою для скасування законного рішення, а є підставою для виправлення описки.

Крім того колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта, що повідомлення про нікчемність правочину не порушувало їх права та відповідно не може бути датою від якої відліковується строк зверненння до суду, оскільки позивач на час отримання повідомлення про нікчемність правочину вже знав про порушеня своїх прав, так як на той час відповідачем були вчинені дії за наслідками нікчемного правочину.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ельдорадо » - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2018 року.