Постанова № 75423354, 17.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2018 рокусправа № 804/7090/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Юрко І.В.

судді: Чабаненко С.В. Чумак С.Ю.

секретарі судового засідання Кязимової Д.В.,

за участі представника позивача Яременко Є.І.,

представника відповідача Баласанян К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №804/7090/17 (головуючий 1-ї інстанції Горбалінський В.В., повний текст рішення складений 02.03.2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНТОЙ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.10.2017 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2017 року №0017681415 та №0017671415.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0017681415 від 23.10.2017 року в частині збільшення податкового зобов'язання в сумі 65944,95 грн. за основим платежем та 16486,24 грн. штрафні санкції.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити вимоги скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНТОЙ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 38599548), зареєстроване рішенням Дніпропетровського міського управління юстиції від 12.03.2013 року.

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 28.08.2017 року по 22.09.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ТОВ «БОНТОЙ» (код ЄДРПОУ 38599548) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.09.2014 року по 30.06.2017 року, за результатами якої 06.10.2017 року складено акт №14955/04-36-14-15/38599548 (а.с.17-45 т.1).

Висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- ч.1 та ч.2 ст.51, ч.2 ст.52, ч.3 ст.57, ч.4 ст.58, п.1, п.5 та п.7 ч.10 ст.58, ст.60, ч.1 ст.69, ч.4 ст.280, ст.295 Митного кодексу України, Правил 1, 3(b) та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013 року №584-VII «Про Митний тариф України», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита за митними деклараціями, наведеними у додатку 7 до акта перевірки на загальну суму 29174,89 грн.;

- п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 128752,20 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 23.10.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0017681415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 160940,25 грн.; - №0017671415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: МИТО на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 36468,61 грн. (а.с.13, 14 т.1).

Позивач не погодився з такими рішеннями податкового органу та оскаржив їх до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Порядок призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки позивачем не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції такий порядок не перевіряється.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом перевіяємого періоду ТОВ «БОНТОЙ» було оформлено 100 митних декларацій, пов'язаних з ввезенням на митну територію України товарів у митному режимі ІМ 40 (імпорт (випуск для вільного обігу)) на загальну фактурну вартість 87310695,81 грн. або митну вартість 92294140,98 грн., в тому числі імпортовано наступний товар «Іграшки дитячі у наборах, дитячі головоломки, рюкзаки, пенали з комбінованих матеріалів, сумки з комбінованих матеріалів, гаманці з комбінованих матеріалів, настільні або кімнатні ігри, маси для ліплення у наборі, годинники наручні дитячі з електроживленням; кольорові гумки в наборі, виготовлені з вулканізованої, не твердої, не пористої гуми; паперові наклейки з малюнком, стенд дисплеї (картонний), самоклеючі друковані наклейки, фарби у наборах, коробки з картону, вироби з картону, магнітні іграшки для дітей, дитячий альбом-розмальовка, олівці кольорові.

Поставка зазначених вантажів на митну територію України здійснювалась за умови поставок згідно ІНКОТЕРМС: СРТ, FCA, FOB, EXW, CSF.

Перевезення та експедиція вантажів ТОВ «БОНТОЙ» по території України здійснювались за договорами (контрактами) транспортно-експедиційного обслуговування, що підтверджується матеріалами справи.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем було допущено наступні порушення:

- не включення в повному обсязі до митної вартості наступних витрат: транспортні витрати, страхування, організацію експедиційно-транспортних послуг та експедиційні послуги, які відповідно до наданих платником податків документів є складовими витрат на транспортування, отриманими під час міжнародного перевезення вантажів, сплачених перевізникам (експедиторам) в рамках договорів на міжнародні перевезення, в результаті чого ТОВ «БОНТОЙ» занижено митну вартість товарів на суму 205897,89 грн.;

- митне оформлення товарів із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товарів, в результаті чого ТОВ «БОНТОЙ» занижено митну вартість товарів на суму 79183,39 грн.;

- неправильне визначення митної вартості товарів «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіокеруванні в асортименті» за митною декларацією від 29.09.2016 року №110030002/2016/2845, в результаті чого ТОВ «БОНТОЙ» занижено митну вартість товарів на суму 329724,74 грн.;

- невірна класифікація за кодом УТКЗЕД товарів «іграшки дитячі для творчості в асортименті» ввезених за митними деклараціями від 04.12.2015 року №110130000/2015/509813 та від 14.04.2016 року №110030002/2016/620, в результаті чого ТОВ «БОНТОЙ» занижено податкові зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 26064,63 грн., в тому числі: ввізне мито у розмірі 21720,53 грн. та податку на додану вартість у розмірі 4344,10 грн..

Рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом в частині задоволених позовних вимог, тобто щодо відсутності з боку позивача порушення про неправильне визначення митної вартості товарів «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіокеруванні в асортименті» за митною декларацією від 29.09.2016 року №110030002/2016/2845, в результаті чого ТОВ «БОНТОЙ» занижено митну вартість товарів на суму 329724,74 грн..

В частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а відтак суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.06.2016 року на митну територію України у зоні діяльності Одеської митниці ДФС з Китайської Народної Республіки, відповідно до контракту від 21.10.2015 року №ВТ1015, укладеного позивачем з компанією «Best Toys Alliance LP», та додатку до нього від 05.04.2016 року №2, у контейнері №MAEU834274 на підставі товаросупровідних документів: інвойсу від 21.04.2016 року №QLX-160421, виставленого «Best Toys Alliance LP», CMR від 03.06.2016 року №4274, коносаменту від 02.05.2016 року №D0116040671 на адресу ТОВ «БОНТОЙ» переміщено товари «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіо керуванні в асортименті» загальною кількістю 3708 шт., загальною вартістю 20706,00 доларів США.

В подальшому, 06.06.2016 року, на підставі ДКД від 31.05.2016 року №110000000/2014/912389 вказані товари у контейнері №MAEU834274 із використанням транспортного засобу із р.н.НОМЕР_1 на підставі CMR від 03.06.2016 року №4274, коносаменту від 02.05.2016 року №D0116040671 підприємством перевізником ТОВ «Міраж ЛТД» доставлено у зону діяльності Дніпропетровської митниці ДФС.

Директором ТОВ «БОНТОЙ» переміщені товари заявлено до митного оформлення в Дніпропетровській митниці ДФС за митною декларацією від 06.06.2016 року №110030002/2016/001197, вартість яких на підставі інвойсу від 21.04.2016 року №QLX-160421 складає 20706,00 доларів США.

Відповідно до виявлених Київською міською митницею ДФС під час здійснення митного контролю міжнародного експрес-відправлення від 18.05.2016 року №2372949972 документів, встановлено, що на адресу ТОВ «БОНТОЙ» від компанії «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd» надано документи: інвойс від 10.03.2016 року №XQ20160310, наданого компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd» для ТОВ «БОНТОЙ» на товар «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіо керуванні в асортименті» загальною кількістю 3708 шт., на загальну суму 33429,84 доларів США та коносамент від 02.05.2016 року №D0116040671, відповідно до яких, відправником вищевказаних товарів є китайська компанія «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd».

На думку Дніпропетровської митниці ДФС встановлено, що відправником товарів «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіо керуванні в асортименті» є китайська компанія «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd», а одержувачем - підприємство ТОВ «БОНТОЙ», та оскільки номенклатура товару, вага та кількість товару за інвойсом від 21.04.2016 року №QLX-160421 співпадає з інвойсом від 10.03.2016 року №XQ20160310, митницею було зроблено висновок, що ТОВ «БОНТОЙ» мав господарські взаємовідносини з компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd» та, що позивачем було вчинено дії з приховування від митного контролю інвойсу від 10.03.2016 року №XQ20160310 для заниження митної вартості товарів.

Судом першої інстанції зазначено, що вказана вище обставина не знайшла свого підтвердження, оскільки таке посилання митниці зроблено на припущеннях, в матеріалах справи наявний лист від компанії «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd», яким зазначена компанія повідомила, що не має ніяких ділових відносин з ТОВ «БОНТОЙ», рахунок фактура №XQ20160310 був наданий ТОВ «БОНТОЙ» лише як комерційна пропозиція, оплата між компанією і товариством згідно рахунку-фактури №XQ20160310 не проводилась, а товари згідно рахунку-фактури №XQ20160310 були відправлені іншій компанії.

Апелянтом вказана обставина не спростована, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності господарських взаємовідносин позивача з компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd», та, що виявлені документи стосуються заявленої позивачем до митного оформлення поставки товару від компанії «Best Toys Alliance LP», та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Треба зазначити, що вказані вище документи, виявлені Київською міською митницею ДФС під час здійснення митного контролю міжнародного експрес-відправлення від 18.05.2016 року №2372949972: інвойс від 10.03.2016 року №XQ20160310, наданий компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd» для ТОВ «БОНТОЙ» на товар «іграшки для дітей з пластмаси з умонтованим двигуном: автомобілі та катера на радіо керуванні в асортименті» загальною кількістю 3708 шт., на загальну суму 33429,84 доларів США та коносамент від 02.05.2016 року №D0116040671, відповідно до яких, відправником вищевказаних товарів є китайська компанія «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co, Ltd», були предметом розгляду у справі №203/3518/16-п.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.08.2016 року у справі №203/3518/16-п про порушення митних правил ОСОБА_3 та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.483 ч.1 МК України, провадження у вказаній справі було закрито за відсутністю складу правопорушення. Постанова набрала законної сили 09.09.2016 року (а.с.201-203 т.1).

У вказаній постанові судом зазначено, що суд не може прийняти як належний доказ вчинення дій з метою переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю інвойс від 10 березня 2016 року XQ20160310, виставлений китайською компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co. Ltd» для ТОВ «Бонтой» на загальну суму 33429,84 доларів США, оскільки відповідно до листа «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co. Ltd», наявного в матеріалах справи, такий інвойс є лише комерційною пропозицією, а не рахунком за фактично проданий і поставлений для ТОВ «Бонтой» товар, поставлений іншою компанією.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом не проводилась перевірка дійсності існування договірних відносин із поставки товару між ТОВ «Бонтой» та компанією «Best Toys Alliance LP», а також розрахунків згідно інвойсу №QLX-160421 від 21 квітня 2016 року на загальну вартість 20706 доларів США, що відповідно додатково ставить під сумнів належність інвойсу від 10 березня 2016 року XQ20160310, наданого китайською компанією «Guangdong Xinyu Crafts Toys Co. Ltd» для ТОВ «Бонтой» на загальну суму 33429,84 доларів США як доказу вчинення порушення митних правил та податкового законодавства.

Апелянтом не спростовано наявність договірних відносин із поставки товару між ТОВ «Бонтой» та компанією «Best Toys Alliance LP» та розрахунків згідно інвойсу №QLX-160421 від 21 квітня 2016 року на загальну вартість 20706 доларів США та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції вірний зазначив, що відповідач дійшов до хибного висновку перо заниження позивачем митної вартості товарів на суму 329724,74 грн., а отже податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 року №0017681415, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у сумі 160940,25 грн., з них: 128752,20 грн. основний платіж та 32188,05 грн. штрафні санкції, підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов'язання в сумі 65944,95 грн. за основним платежем та 16486,24 грн. штрафних санкцій.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0017681415 від 23.10.2017 року в частині збільшення податкового зобов'язання в сумі 65944,95 грн. за основним платежем та 16486,24 грн. штрафні санкції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становить 1762 гривень, тобто до незначних у 2018 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 гривень.

Позивач оскаржує рішення відповідача на суму, кожне з яких не перевищує 176200 гривень, у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №804/7090/17 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №804/7090/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак