Постанова № 75423215, 16.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/716/18-ц Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4936/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору.

Також позивачем подана заява про забезпечення позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. До розгляду справи по суті заборонено відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії майнового характеру стосовно чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_1, в тому числі передачі зазначеного предмету іпотеки або майнових прав на нього іпотекодежателю або третій особі без погодження з іпотекодавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі; шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу чи в порядку іпотечного кредитування, консолідованого іпотечного боргу чи іпотечного сертифікату; в інший спосіб за домовленістю сторін іпотечного договору (передачею в оренду, лізинг, інше платне користування тощо).

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що заявником не додано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб; існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі відчуження ПАТ «Укрсоцбанк» спірного нерухомого майна, наведено також не було. Не звернув увагу суд першої інстанції також на неспівмірність заходів забезпечення позову, адже договір іпотеки є чинним, та діє презумпція правомірності правочину, яка встановлена ст.204 ЦК України, та підтверджена чисельною судовою практикою Верховного Суду України: Постанова ВСУ від 10.06.2015 року по справі №6-449цс15, Постанова ВСУ у справі № 6-301 цс 15, Постанова ВСУ у справі № 6-1562цс15.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 просила відхилити апеляційну скарга, посилаючись на те, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції цілком обґрунтовано встановив, що між сторонами існує спір щодо визнання недійним іпотечного договору, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, предметом якого є спірна чотирьохкімнатна квартира.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - Парубець Є.О. підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з'явились, у поданому відзиві на апеляційну скаргу просила здійснювати розгляд справи без її участі. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений вид забезпечення позову як заборона відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії майнового характеру стосовно чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_1, в тому числі передачі зазначеного предмету іпотеки або майнових прав на нього іпотекодежателю або третій особі без погодження з іпотекодавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі; шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу чи в порядку іпотечного кредитування, консолідованого іпотечного боргу чи іпотечного сертифікату; в інший спосіб за домовленістю сторін іпотечного договору (передачею в оренду, лізинг, інше платне користування тощо) є співмірним із заявленими позовними вимогами ОСОБА_4 та гарантує захист прав та виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що за захистом порушених прав звернулась ОСОБА_4 з позовом до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»), ОСОБА_5. Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до визнання недійсним іпотечного договору № 04/1-249 від 23 квітня 2008 року, укладеного між її чоловіком ОСОБА_5 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»), за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 квітня 2008 року в іпотеку передано чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_4 просила на час розгляду справи і набрання судовим рішенням законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони сторонам за іпотечним договором № 04/1-249 від 23 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», а також необмеженому колу осіб вчиняти будь-які дії майнового характеру стосовно чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, в тому числі передачі зазначеного предмету іпотеки або майнових прав на нього іпотекодежателю або третій особі без погодження з іпотекодавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі; шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу чи в порядку іпотечного кредитування, консолідованого іпотечного боргу чи іпотечного сертифікату; в інший спосіб за домовленістю сторін іпотечного договору (передачею в оренду, лізинг, інше платне користування тощо).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

В цій справі предметом спору є визнання недійсним іпотечного договору № 04/1-249 від 23 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк»).

Наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заборони сторонам іпотечного договору, а також необмеженому колу осіб вчиняти певні дії майнового характеру стосовно чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, в тому числі передачі зазначеного предмету іпотеки або майнових прав на нього іпотекодежателю або третій особі без погодження з іпотекодавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договорі; шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу чи в порядку іпотечного кредитування, консолідованого іпотечного боргу чи іпотечного сертифікату; в інший спосіб за домовленістю сторін іпотечного договору (передачею в оренду, лізинг, інше платне користування тощо) позивачем достатньо не обґрунтовано. Матеріали позову та заяви про забезпечення позову не містять доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачами чи іншими особами дій, спрямованих на реалізацію нерухомого майна, чи підготовчих дій до його реалізації.

Саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість ПАТ «Укрсоцбанк» чи інших осіб на підставі оспорюваного іпотечного договору скористатися правом на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не є достатньою підставою для задоволення заяви позивача про вжиття заходів щодо заборони ПАТ «Укрсоцбанк» та необмеженому колу осіб вчиняти дії майнового характеру стосовно чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Колегія суддів вважає, що допускаючи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії майнового характеру стосовно чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції не дав оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доказам на підтвердження наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та обставинам, на яких вони ґрунтуються, і доказам, які наведені на їх підтвердження.

При цьому, постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії майнового характеру, суд у процесуальному документі точно не визначив, які саме дії і кому забороняється вчиняти.

Для повного з'ясування фактичних обставин щодо поданої заяви про забезпечення позову, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не обмежується доводами заяви і може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову - стаття 153 ЦПК України. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін - частина 4 статті 153 ЦПК України.

Таким чином, судом першої інстанції не досліджено усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: