Постанова № 75423041, 19.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5596/2018

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Київ

Справа № 760/282/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - СтрижеусА.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - директор департаменту державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України Воробйов Олексій Володимирович

третя особа - Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року, постановленої під головуванням судді Піхур О.В. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, третя особа: Міністр юстиції України Петренко Павло Дмитрович, про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, третя особа: Міністр юстиції України Петренко ПавлоДмитрович, про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 липня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, третя особа: Міністр юстиції України Петренко П.Д., про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів визнано неподаною і повернуто позивачу .

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема зазначала про те, судом першої інстанції не враховано роз'ясненнь викладених у пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» де зазначено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Крім того судом не враховано, що в пункті 14 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року зазначено, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Кім того, вказує про те, що суд першої інстанції в порядку ч.6 ст. 189 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні повинен був уточнити позовні вимоги та з'ясувати у позивача в якому судочинстві вона бажала щоб розглядалися її вимоги про відшкодування шкоди.

Справу розглянуто в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Стрижеуса А.М. перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, третя особа: Міністр юстиції України Петренко П.Д., про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року позовну заяву було залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: позивачу необхідно було вказати відомі номери засобів зв'язку відповідача та третьої особи, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, вказати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, крім того, уточнити позовні вимоги зазначивши, чи звертається позивач за захистом своїх прав у порядку цивільного чи кримінального судочинства. Також позивач мав сплатити судовий збір в сумі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивач повинен був додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб та роз'яснено позивачу, що уразі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв та додатками до них відповідно до кількості учасників процесу.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року залишення позовної заяви без руху ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву, в якій вона посилаючись на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року просила відкрити провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, третя особа: Міністр юстиції України Петренко П.Д., про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 24 квітня 2018 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач недоліки, перелічені в ухвалі від 01 березня 2018 року не усунув.

З даним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175,177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2018 року позивачу було направлено копію ухали про залишення позовної заявив без руху, яку ОСОБА_2 отримала 13 квітня 2018 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2, оскільки позовну заяву у відповідність до вимог, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України позивач не привів та викладені в ухвалі від 01 березня 2017 року недоліки позовної заяви не усунув.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 7 Постанови Пленуму № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Враховуючи, що в порушення ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка ОСОБА_2 в установлений судом строк не подала уточнену позовну заяву, суд першої інстанції дійшов провального висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернув заяву позивачу.

Посилання ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі на те, що пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи, то в цій частині суд апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік собі, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях .

Позивач ОСОБА_2 не входить до переліку зазначених осіб.

Разом з тим, відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового розстрочити сплату судового забору на певний строк, але не менше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов визначених цією нормою Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК, то наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Проте, як убачається з матеріалів ОСОБА_2 з клопотанням про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 136 ЦПК України до суду не зверталася, а тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відхиляються судом, як безпідставні.

Також не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона звільнена на від сплати судового збору на підставі роз'яснень викладених у пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» де зазначено, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання цивільним позивачем у кримінальному провадженні та стягнення коштів в порядку позовного провадження, а не зі скаргою на дії на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються судом.

Оскільки подана позовна заява не відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України, позивач недоліки у встановлений судом строк не усунув, підстав для відкриття провадження у справі у суду не було, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд мав призначити справи в підготовне судове засідання відповідно до ст. 189 ЦПК України, відхиляються судом, як безпідставні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Колегія суддів, вважає, що доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та не впливає на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна