Рішення № 75422679, 10.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року справа № 823/1181/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Авраменко Є.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дії, визнання протиправним висновку, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подав позов до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20.11.2017, з порушенням строку встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (далі - позовна вимога 1);

2) визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2017, з порушенням строку встановленого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"(далі - позовна вимога 2);

3) визнати висновок Міністерства юстиції України за підписом Заступника Міністра юстиції України - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини І. Ліщини, зазначений у листі від 28.12.2017 № 50930/Л-29051/5 про те, що Рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші) не підлягає виконанню, - протиправним (далі - позовна вимога 3);

4) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді по скарзі від 29.12.2017 про дискриміную ОСОБА_1, по повідомленню ЄСПЛ уряду України за заявою № 20603/15- Lymarenko v. Ukraine (далі - позовна вимога 4);

5) визнати протиправною (з 6 листопада 2017 року) бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непідготовлення і ненадіслання протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням по справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші) статусу остаточного для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислого викладу Рішення українською мовою (далі - позовна вимога 5);

6) визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не виконання стосовно ОСОБА_1 (заява № 20603/15 - Lymarenko v. Ukraine) остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" (далі - позовна вимога 6);

7) зобов'язати Міністерство юстиції України надати відповідь на скаргу від 29.12.2017, щодо дискримінації ОСОБА_1- відсутністі забезпечення прав і свобод осіби та відсутністі забезпечення рівних можливостей в сфері правосуддя по повідомленню ЄСПЛ Уряду України про заяву № 20603/15- Lymarenko v. Ukraine (далі - позовна вимога 7);

8) зобов'язати Міністерство юстиції України підготувати і надислати для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" українською мовою (далі - позовна вимога 8);

9) зобов'язати Міністерство юстиції України відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вжити вичерпних дій щодо виконання Рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші) стосовно ОСОБА_1 (заява № 20603/15- Lymarenko v. Ukraine) (далі - позовна вимога 9);

10) стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду завдану порушенням Законів України "Про інформацію" "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян" і "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також протиправною бездіяльністю Міністерства юстиції України та бездіяльністю заступника Міністра юстиції - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - ОСОБА_1 в розмірі 50000 (п'ятьдесят тисяч) грн (далі - позовна вимога 10);

11) встановити судовий контроль за виконанням Рішення суду, шляхом зобов'язання Міністерства юстиції у місячний строк після набуття рішенням законної сили подати звіт про його виконання (далі - позовна вимога 11).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 листопада 2017 року позивач відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на інформацію, яка стосується прав позивача і законних інтересів у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви № 46852/13 та інші) як "жертви" за змістом статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Всупереч вимогам статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь на запит на інформацію в строк визначений вказаною нормою відповідач не надав.

Вважаючи, що права позивача на доступ до публічної інформації порушені, ОСОБА_1 29 грудня 2017 року засобами електронної пошти через урядовий контакт-центр звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою, однак відповідач у встановлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" строк відповіді на скаргу позивача не надав.

Позивач зазначає, що отримав листи-відповіді Міністерства юстиції України № 50930/Л-2905/5 від 28.12.2017 та № 5123/Л-242/5.2.2 від 14.02.2018 на свої звернення та скаргу, однак надаючи вказані відповіді відповідач порушив терміни розгляду скарги позивача, не вирішив питань які віднесені до його компетенції та не надав будь-якого обґрунтування (відповіді) щодо дискримінації позивача при розгляді повідомлення Європейським судом з прав людини уряд України про мою заяву № 20603/15- Lymarenko v. Ukraine.

Окрім того, позивач вважає, що відповідач при розгляді запиту ОСОБА_1 на інформацію від 20 листопада 2017 року, помилко розглянув його як звернення громадян відповідно до Закону України "Про звернення громадян", оскільки різниця між зверненням громадянина й запитом на інформацію полягає передусім в проханні автора документа. Єдиною метою запиту на інформацію є прохання надати існуючу в розпорядника інформацію, яка знаходиться у володінні розпорядника. У випадку зі зверненнями громадян рух інформації відбувається в зворотному напрямі від автора звернення до його адресата. Автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії.

Позивач вважає, що відповідач володів інформацією що у нього запитувалась ще 24 жовтня 2017 року, та відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення українською мовою. Зазначене у частині першій цієї статті видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання, а відтак відповідач своєю бездіяльністю обмежив доступ позивача до публічної інформації шляхом її неоприлюднення в ЗМІ, що є його прямим обов'язком відповідно до Закону.

Окрім того, позивач зазначає, що з метою виконання остаточного рішення Європейського суду з прав людини позивач направив до відповідача через урядовий контакт-центр засобами електронної пошти скаргу, яка була отримана Міністерством юстиції України, однак жодних дій Міністерством юстиції України, Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно ОСОБА_1 остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12.10.2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" не вчинено, позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною.

Також, відповідачем порушено права і законні інтереси позивача на доступ до інформації (частина 1 стаття 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації"), на одержання своєчасної письмової відповіді за результатами розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону України "Про звернення громадян") та на виконання рішення по справі "Бурмич та інші проти України" відповідно до Конвенції про захист прав людини ( основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97). Крім цього, Відповідачем порушено приписи статей 6, 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", так як Міністерство юстиції України вважає, що Рішення Великої Палати Європейського Суду у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №№ 46852/13 та інші) про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що такими діями та бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач як фізична особа зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою суб'єкта владних повноважень щодо себе та у душевних стражданнях, яких позивач як фізична особа зазнав у зв'язку із несвоєчасним отриманням майна, яким являється пенсія та у приниженні честі та гідності через надання позивачеві недостовірної інформації. При цьому позивач стверджує, що не можливо в грошовому вимірі визначити розмір цієї шкоди, але вважає, що 50000 грн можуть певним чином компенсувати її.

В письмових відзивах на позовну заяву відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що 23.11.2017 на адресу Міністерства юстиції України надійшло звернення ОСОБА_1 щодо надання інформації стосовно рішення Європейського суду з прав людини. Зазначене звернення було зареєстроване як заява відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Звернення позивача було зареєстровано у Міністерстві юстиції як заяву, враховуючи положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" та у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку уповноваженого вести облік інформації, зазначеної у запитах заявника і така інформація відсутня, ОСОБА_1 було надано відповідь відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян".

05 січня 2018 року до Міністерства юстиції України з Урядової гарячої лінії надійшло звернення заявника від 29.12.2017. Термін надання відповіді заявнику на його звернення було встановлено 02.02.2018.

14 лютого 2018 року на адресу позивача було направлено відповідь на скаргу відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Розуміючи основні принципи побудови інституту державної служби, який спрямований на задоволення потреб суспільства, захисту основних прав і свобод людини і громадянина відповідно до європейських стандартів, до державного службовця, який порушив термін надсилання відповіді заявнику, були застосовані дисциплінарні стягнення (зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність) та позбавлено премії за результатами оцінювання службової діяльності.

Окрім того, відповідач зазначив, що за результатами розгляду звернення від 20.11.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Закону України "Про виконавче провадження" не підлягає виконанню та повідомлено позивача, що станом на дату розгляду вказаного звернення позивача, Міністерство юстиції здійснювало переклад рішення Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України", який у подальшому було розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/cat_9329.

Міністерство юстиції наголосило, що діяло у межах своїх повноважень та не діяло дискримінаційно (упереджено) по відношенню до ОСОБА_1

Як стверджує відповідач, Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується тільки до рішень Європейського суду, які визначені у абзаці 6 статті 1 цього Закону та не застосовуються до рішення Великої Палати Європейського суду від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України" про вилучення заяви з реєстру справ, а тому виключає настання обов'язків, визначених статтями 5, 6, 7 вказаного Закону, зокрема, виключає обов'язок для уповноваженого щодо опублікування стислого викладу вказаного рішення в газеті "Урядовий кур'єр".

Також відповідач наголошує, що рішенням Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" не передбачено виплату справедливої сатисфакції заявникам, Європейський суд закрив провадження по вказаній справі і доданих до неї заяв, відмовившись розглядати по суті однотипні, індивідуальні скарги. Таким чином, вказаним рішенням Європейського суду не присудив жодному із заявників справедливу сатисфакцію, а зобов'язав Україну вжити заходи загального характеру.

Окрім того, відповідач наголосив, що на даний час Міністерством юстиції разом із Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, судовою гілкою влади та Комітетом Міністрів Ради Європи ведеться активна робота з метою вдосконалення механізму виконання рішень національних судів, недопущення їх тривалого невиконання та запровадження достатнього компенсаторного механізму. Зокрема, розробляється ефективний механізм виконання Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України".

Стосовно стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 04.04.2018.

04 квітня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 03.05.2018.

03 травня 2018 року представник відповідача подала до суду клопотання про поновлення Міністерству юстиції України строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 823/1181/18.

03 травня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засідання до 10.05.2018.

10 травня 2018 року позивач подав клопотання про вирішення справи за наявними матеріалами справи.

10 травня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 823/1181/18 на тридцять днів.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 24.05.2018.

24 травня 2018 року позивач подав до суду клопотання про залучення до справи співвідповідача та про огляд доказів за їх місцезнаходженням, представник відповідача - клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (у копіях).

24 травня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача, задоволено частково клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням в частині щодо роздрукованих матеріалів персональних даних з сайту, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2018.

08 червня 2018 року представник відповідача подав до суду клопотання про приєднання пояснень та додаткових документів до матеріалів справи.

11 червня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідань, оголошено перерву у судовому засіданні до 22.06.2018.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2018, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 10.07.2018.

26 червня 2018 року позивач подав до суду доводи, а 10 липня 2018 року - клопотання про залучення перекладача для дослідження доказів.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення перекладача для дослідження доказів.

Позивач у судовому засіданні 10.07.2018 адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, а представник відповідача - відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на інформацію від 20.11.2017, згідно якого просив, відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", повідомити та надати наступну публічну інформацію:

1) чи одержано та коли органом представництва офіційне повідомлення про набуття статусу остаточного рішення Європейського суду з прав людини "Бурмич та інші проти України" (заява № 468/13 та ін.) від 12.10.2017;

2) в якому номері газети "Урядовий кур'єр" опублікований стислий виклад рішення Європейського суду з прав людини "Бурмич та інші проти України" (заява № 468/13 та ін.) від 12.10.2017;

3) посилання на веб-сторінку Міністерства юстиції України та посилання на веб-сторінку газети "Урядовий кур'єр" де міститься переклад вказаного рішення українською мовою;

4) коли органом представництва будуть виконані приписи п. а ч.1 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Вказаний запит надійшов до Міністерства юстиції України 22.11.2017, однак був зареєстрований 23.11.2017 за вхідним № Л-29051.

28 грудня 2017 Міністерство юстиції України листом № 50930/Л-29051/5 повідомило ОСОБА_1, що рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" від 12.10.2017 надійшло до відповідача 24.10.2017.

Також, у вказаному листі зазначено, що на національному рівні процес координації виконання рішень Європейського суду врегульовано, серед іншого, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Законом України "Про виконавче провадження", а також те, що вказане рішення Європейського суду про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке відповідно до зазначених законів не підлягає виконанню та що здійснюється автентичний переклад даного рішення, який у подальшому буде розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

29.12.2017 ОСОБА_1 звернувся на урядову "гарачу лінію" до Міністра юстиції України зі скаргою від 29.11.2018, в якій просив:

1. вжити вичерпних заходів для поновлення порушених прав ОСОБА_1 та законних інтересів відповідно до Рішення ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" (заява № 46852/13 та ін.:

1.1. перерахувати грошові кошти на виконання рішення національних судів, які стосуються прав ОСОБА_1 і законних інтересів;

1.2. перерахувати позивачеві грошові кошти справедливої сатисфакції за порушення Україною статті 6 параграф 1 (право на судовий розгляд упродовж розумного строку), статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту), та статті 1 протоколу №1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

2. належним чином розглянути запит ОСОБА_1 на інформацію від 20.11.2017, надати відповідь на нього та в добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн, завдану позивачеві неналежним виконанням посадовими особами Міністерства юстиції України вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";

3. про вжиті заходи та наслідки розгляду цієї скарги повідомити ОСОБА_1 відповідно до статей 16, 20 Закону України "Про звернення громадян" в 15-ти денний термін від дня отримання.

Зазначена скарга ОСОБА_1 надійшла до Міністерства юстиції України 05.01.2018 та зареєстрована за вх. № Л-242.

14 лютого 2018 року Міністерство юстиції України надіслало ОСОБА_1 лист за вихідним № 5123/Л-242/5.2.2, відповідно до якого відповідач вказав, що попередня заява позивача була зареєстрована в Міністерстві юстиції України як звернення громадянина та, відповідно, відповідь на нього була надана у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" листом від 28.12.2017 № 50930/Л-29051/5.

Щодо сплати справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" повідомлено, що вказаним рішенням Європейський суд не присудив справедливу сатисфакцію жодному із заявників.

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві неправомірними діями органу чи посадової особи при розгляді скарги ОСОБА_1, повідомлено, що відповідно до статті 25 Закону України "Про звернення громадян" розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Стосовно позовної вимоги 1 суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами 1-5 статті 19 вказаного закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 1, 4 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на інформацію від 20.11.2017 відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якому ставить низку питань.

Запит позивача зареєстрований 23.11.2017 у Міністерстві юстиції України як заяву за вхідним № Л-29051 та у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку вести облік інформації, зазначеної у запиті заявника, і така інформація відсутня у відповідача, було надано відповідь № 50930/Л2905/5 від 28.12.2017 відповідно до положення Закону України "Про звернення громадян".

Вказані дії відповідача суд вважає протиправними, оскільки відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI відповідач мав право відмовити в задоволенні запиту у разі якщо Міністерство юстиції України не володіло і не зобов'язане відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої було зроблено запит. Відмова в задоволенні запиту на інформацію, відповідно до частини 4 статті 22 Закону № 2939-VI, зокрема, повинна містити мотивовану підставу відмови.

Окрім того, відповідь на запит на інформацію позивача від 20.11.2017, відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI, мала би бути надана Міністерством юстиції України не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту.

Як встановлено судом, запит на інформацію ОСОБА_1 зареєстрований 23.11.2017, а отже відповідь мала би бути надана Міністерством юстиції України не пізніше 30.11.2017, в той час, як свідчать матеріали справи, відповідь на запит позивача надана лише 28.12.2017.

За вказаних обставин суд вважає, що позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20.11.2017, з порушенням строку встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги 2 суд зазначає, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з абзацами 1, 4 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону № 393/96-ВР визначено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до абзацу першого статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно зі статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до статей 16, 19 та 20 Закону № 393/96-ВР позивач звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою від 29.12.2017. Вказана скарга позивача зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.01.2018 за № Л-242 та встановлений термін надання відповіді заявнику на його звернення до 02.02.2018.

Міністерство юстиції України розглянуло вказану скаргу у відповідності до положень Закону України "Про звернення громадян" та направило на адресу позивача відповідь № 5123/Л-242/5.2.2 від 14.02.2018, тобто скарга позивача розглянута і вирішена поза межами встановленого Закону № 393/96-ВР строку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву погоджується, що термін розгляду скарги позивача від 29.12.2017 був порушений та зазначає, що розуміючи основні принципи побудови інституту державної служби, який спрямований на задоволення потреб суспільства, захисту основних прав і свобод людини і громадянина відповідно до європейських стандартів, до державного службовця, який порушив термін надсилання відповіді заявнику були застосовані дисциплінарні стягнення (зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність) та його було позбавлено премії за результатами оцінювання службової діяльності.

Суд вважає, що вказані відповідачем обставини не спростовують факту порушення терміну розгляду скарги позивача від 29.12.2017 та не можуть бути підставами, які свідчать про правомірність дій Міністерства юстиції України під час розгляду цієї скарги.

Таким чином, суд вважає, що позовну вимогу про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2017 з порушенням строку встановленого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" слід задовольнити.

Щодо позовних вимог 3-9, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV) та Закон України "Про виконавче провадження " від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 1 Закону № 3477-IV передбачено, зокрема, що суд - Європейський суд з прав людини, рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру; орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року № 784 покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Також вказаною постановою, затверджено Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Положення).

Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (17.07.97 текст ратифіковано із заявами та застереженнями) Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Відповідно до статті 4 № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур'єр" стислий виклад Рішення українською мовою (далі - стислий виклад Рішення), який має включати: а) офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; б) номер заяви до Суду; в) дату постановлення Рішення; г) стислий виклад фактів у справі; д) стислий виклад питань права; е) переклад резолютивної частини Рішення.

Зазначене у частині першій цієї статті видання публікує стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання.

Згідно зі статтею 5 № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення.

Частиною 1 статті 7 Закону № 3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що обов'язковому виконанню Україною відповідно до Закону № 3477-IV підлягають остаточні рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, якими, зокрема, визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та щодо справедливої сатисфакції у справі проти України.

Як встановлено судом, 12.10.2017 Велика Палата Європейського суду повідомила ОСОБА_1 про приєднання заяви № 20603/15 до справи "Бурмич та інші проти України" (№46852/13 та ін.) відповідно до правила 45 параграфу 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 параграфу 1. Суд також вирішив вилучити усі об'єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 параграфу 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (40450/04, 15.10.2009).

Європейський суд з прав людини зазначив також, що це повідомлення становить проголошення рішення по заяві ОСОБА_1 №20603/15.

Суд вважає, що Рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" в частині заяви ОСОБА_1 є остаточним, однак не тим рішенням, яке у розумінні пунктів "а" і "б" Закону № 3477-IV має виконуватися згідно вимог цього Закону щодо позивача. Вказаним рішенням вилучено з реєстру Європейського суду, зокрема, заяву позивача № 20603/15 та передано її для вжиття заходів загального характеру під наглядом Комітету Міністрів.

У даному випадку рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" не є рішенням, яке відповідно до Закону № 3477-IV підлягає виконанню в частині застосування заходів індивідуального характеру, а тому висновок Міністерства юстиції України щодо виконання даного рішення, викладений у листі № 509/Л-29051/5 від 28.12.2017 є правомірним і відповідач не проявив дискримінації стосовно ОСОБА_1

Аналізуючи положення Закону № 3477-IV суд зазначає, що норми даного Закону застосовуються до рішень Європейського суду, які визначені у абзаці 6 статті 1 Закону № 3477-IV, а оскільки рішення Великої Палати Європейського суду від 12.10.2017 у справі "Бурмич та інші проти України" не передбачає виплату ОСОБА_1 відшкодування чи вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, то, на переконання суду, виключає настання обов'язків, визначених статтями 5, 6, 7 Закону № 3477-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги 3-9 ОСОБА_1 є необґрунтовані, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Стосовно позовної вимоги 10, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 25 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Також, відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2939-VI особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з'ясувана наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з цим, матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20.11.2017 з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2017 з порушенням строку, встановленого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" і завданням позивачеві від цього моральної шкоди.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи зазначене у адміністративному позові питання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цій адміністративній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення, прийнятого не на користь такого суб'єкта, є однією із форм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та є правом суду.

Зважаючи на встановлені у рішенні обставини, суд не вбачає за доцільне зобов'язувати Міністерство юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295 підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20.11.2017 з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2017 з порушенням строку, встановленого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати у зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 (18003, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.07.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк