Рішення № 75422471, 18.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. № 820/4608/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 820/4608/18 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати рішення Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 12.04.2017 року в частині відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправним;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і з 19 січня 2017 року сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з неправомірними діями Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19.01.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, рішенням управління від 12.04.2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії згідно вказаного Закону, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та просить суд зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і з 19 січня 2017 сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з неправомірними діями Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Ухвалою суду від 25.06.2018 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.07.2018 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив суд адміністративний позов залишити без задоволення, оскільки управління при винесенні спірного рішення керувалось чинними законодавством України. а тому, підстави для визнання його протиправним відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_3, категорії 2 від 13.05.1993.

Згідно військового квитка НУ № НОМЕР_2 позивач в період з 26.06.1986.06 по 01.09.1986 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідкою Комінтернівського районного військового комісаріату № 4/1997 від 26.06.1991, довідкою військової частини 3041 № 49 від 25.07.1997, довідкою Славутського міського військового комісаріату № 295 від 04.08.1997.

19 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорн6обильській АЕС, згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До вказаної заяви позивачем були додані вказані вище документи.

Рішенням Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 12.04.2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують роботу в зоні відчуження. Також, у вказаному рішенні зазначено, що довідка військової частини 3041 № 49 від 25.07.1997 не є первинним документом і не містить підстав для видачі.

Вважаючи таку відмову відповідача незаконною та необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).

Так, згідно із статтею 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону № 796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у свою чергу, Згідно із ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років).

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, зменшенням пенсійного віку на 10 років.

З контексту наведеної норм ст. 55 Закону № 796-ХІІ можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу (аналогічний правовий висновок наведений в тексті постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

За змістом статті 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.

В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

У разі неможливості подання довідки № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки, такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_3, категорії 2 від 13.05.1993.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.

Крім того, участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС також підтверджується довідкою Комінтернівського районного військового комісаріату № 4/1997 від 26.06.1991, довідкою військової частини 3041 № 49 від 25.07.1997, довідкою Славутського міського військового комісаріату № 295 від 04.08.1997. які надавались відповідачу разом із заявою від 19.01.2017 про призначення пенсії відповідно до норм Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність первинних документів, які підтверджують роботу позивача в зоні відчуження, як на підставу відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з наступного.

З аналізу норм частини 3 статті 65 Закону № 796-ХІІ слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїх постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

Таким чином, суд вважає, що позивачем разом із заявою від 19.01.2017 відповідачу подано достатньо документів для підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де зазначено період роботи, коли позивач приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 30.11.2017, саме з цієї дати його права підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, 61080, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (місцезнаходження: вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків, 61140, ідентифікаційний код: 41247824) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати рішення Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 12.04.2017 в частині відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправним.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і з 19 січня 2017 року сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з неправомірними діями Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко