Рішення № 75422182, 20.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2711/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення від 08.12.2017 року № 158 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.12.2017 року № 158 «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності на підставі ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ, призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, пенсію по інвалідності відповідно до ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (2014), починаючи з 12.07.2017 року у розмірі 60% від його середнього заробітку згідно з довідкою прокуратури Одеської області від 12.07.2017 року № 548 з розрахунком та на підставі наданих документів, тобто з суми середньої зарплати 12310,54 грн. (дванадцять тисяч триста десять гривень 54 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначає, що з 25.12.1990 року по 16.02.1995 року працював та з 15.10.2002 року продовжує працювати в органах прокуратури Одеської області на прокурорських посадах, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою прокуратури Одеської області від 12.07.2017 року. Позивач має другу групу інвалідності загального захворювання, яка встановлена відповідно до довідки МСЕК від 23.05.2016 року серія №10 ААВ №799015, та йому призначена пенсія по інвалідності другої групи на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058. 12.07.2017 року він звернувся до УПФ із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII. Відповідачем розглянуто його заяву та 14.07.2017 року прийнято рішення № 104 від 14.07.2017 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», обґрунтоване тим, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІ, у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних з 01.06.2015 року спеціальні пенсії призначаються (перераховуються) на загальних підставах. Позивач не погодившись із зазначеною відмовою, 31.07.2017 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 104 від 14.07.2017 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести його на пенсію по інвалідності на підставі ч.ч. 2, 3, 9 абз. 1 ч. 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ - з 12.07.2017 року у розмірі 60% його середнього заробітку згідно з довідкою прокуратури Одеської області. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 року у справі № 523/10920/17, розглянутій в порядку скороченого провадження, у задоволенні заявлених позивачем вимог відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 523/10920/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 задоволено частково. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 14.07.2017 року № 104 про відмову йому у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2017 року про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова апеляційного суду від 21.11.2017 набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач дану обов'язкову до виконання вимогу постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року не виконав, повторно відповідно до Закону України «Про прокуратуру» його заяву про переведення на пенсію за вислугу років не розглянув та, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІ, які постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року по справі № 523/10920/17 визнано безпідставними, рішенням від 08.12.2017 року № 158 повторно відмовив у задоволенні заяви позивача від 12.07.2017 року про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вважаючи зазначене рішення відповідача, необґрунтованим, безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 13.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 03 липня 2018 року о 09:00 годині.

02 липня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов (вхід № 18763/18), відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що виконанню підлягає лише резолютивна частина рішення суду, яку було виконано Управлінням у повному обсязі, оскільки повторно розглядалась заява позивача від 14.07.2017 року, а діюче на дату подання заяви до Управління законодавство не передбачало переведення позивача з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про прокуратуру».

04 липня 2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив та 05.07.2018 року - доповнення до відповіді на відзив.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

З урахуванням зазначених обставин, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що з 25.12.1990 року по 16.02.1995 року позивач працював та з 15.10.2002 року продовжує працювати в органах прокуратури Одеської області на прокурорських посадах, що підтверджується трудовою книжкою та довідкою прокуратури Одеської області від 12.07.2017 року.

Також, судом встановлено, що позивач має другу групу інвалідності загального захворювання, яка встановлена з 23.05.2016 року відповідно до довідки до Акту огляду Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №799015 від 23.05.2016 року з визначеною датою повторного огляду 23.05.2018 року.

23.05.2018 року позивачу безстроково встановлено другу групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК від 23.05.2018 року серія 12 ААА №922692.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, призначена пенсія по інвалідності другої групи на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058.

Таким чином судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача на посадах прокурора станом на 12.07.2017 року згідно із записами № № 4-8, 18-36 його трудової книжки серія НОМЕР_3 складав 18 років 10 місяців 20 днів.

12.07.2017 року, перебуваючи на посаді прокурора відділу прокуратури Одеської області, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію по інвалідності на підставі ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІ1 з відповідними доданими до заяви довідками про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років та інше), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і переведення його на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду заяви позивача, Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення № 104 від 14.07.2017 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», обґрунтоване тим, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІ, у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних з 01.06.2015 року спеціальні пенсії призначаються (перераховуються) на загальних підставах (а.с.. 15).

Позивач не погодившись із зазначеною відмовою, 31.07.2017 року звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 104 від 14.07.2017 року «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести його на пенсію по інвалідності на підставі ч.ч. 2, 3, 9 абз. 1 ч. 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-УІІ - з 12.07.2017 року у розмірі 60% його середнього заробітку згідно з довідкою прокуратури Одеської області.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 року у справі № 523/10920/17, розглянутій в порядку скороченого провадження, у задоволенні заявлених позивачем вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 523/10920/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 задоволено частково. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28.08.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 14.07.2017 року № 104 про відмову йому у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2017 року про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова апеляційного суду від 21.11.2017 набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

За результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.07.2017 року № 5345 щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 по справі № 523/10920/17 Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, Суворовським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 158 від 08.12.2017 року (а.с. 14).

Зазначене рішення обґрунтоване тією ж підставою, що і первісне рішення № 104 від 14.07.2017 року, а саме, тим, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІ, у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних з 01.06.2015 року спеціальні пенсії призначаються (перераховуються) на загальних підставах.

Вважаючи зазначену відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування/їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІ (надалі по тексту - Закон № 213-УІІ) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-УІІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № № 213-УІІ суд дійшов висновку, що ним скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Проте 15 липня 2015 року, у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), Закон № 1789-ХІІ частково втратив свою чинність.

Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Слід зазначити, що до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» законодавцем вносились зміни, зокрема у ч. 9, 15 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 19 грудня 2017 року № 2249-VІІ, ч. 15 згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1771- VІІ, що додатково свідчить про чинність Закону України «Про прокуратуру».

Отже, суд вважає, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючою. А тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року по справі № 686/17309/17.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обмеження права прокурорів, яким присвоєна друга група інвалідності, на призначення та отримання пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, на відміну від прокурорів, яким не присвоєна група інвалідності, і щодо яких є обмеження, передбачені ч. 15 ст. 86 цього Закону.

Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі безпідставно не застосувало до відносин між сторонами положення статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 15.07.2015 року, а тому рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 08.12.2017 року № 158 «Про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності (п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону).

Як встановлено судом, позивач має другу групу інвалідності загального захворювання, яка встановлена з 23.05.2016 року відповідно до довідки до Акту огляду Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №799015 від 23.05.2016 року.

ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернувся 12 липня 2017 року, що свідчить про пропуск позивачем трьохмісячного строку звернення щодо призначення пенсії по інвалідності. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності позивачу повинна бути призначена з дня звернення до відповідача із відповідною заявою - 12 липня 2017 року.

Відносно заявлених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного, з метою повного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з 12 липня 2017 року, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право згідно ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII починаючи з 12 липня 2017 року, що є належним та достатнім способом захисту в даному випадку.

Також, вирішуючи даний спір в цій частині позовних вимог, суд враховує, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення від 08.12.2017 року № 158 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 08.12.2017 року № 158.

Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію по інвалідності згідно ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з 12 липня 2017 року.

Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різниці між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право згідно ч. ч. 2, 3, 9, абз. 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, починаючи з 12 липня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Cтефанов