Рішення № 75422162, 20.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2597/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, починаючи з 01 травня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році, другої категорії. Вказує, що є пенсіонером та з 23 лютого 1998 року отримує пенсію за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 11 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 20 років. Однак, 5 червня 2018 року відповідач листом № 34/2628/Г-20/02.03-14 відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому підстав для перерахунку пенсії з врахуванням доплати за понаднормовий стаж понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток від заробітку за рік немає. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки така порушує права позивача встановлені статтею 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач у встановлений судом строк надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Заперечення мотивує тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата за понад встановлений мінімальний стаж роботи позивачу здійснюється відповідно до статті 28 Закону України № 1058-ІV. Вказує, що загальний стаж роботи позивача становить 45 роки 8 місяців 2 дні, а доплата за понаднормативний стаж за 18 років станом на 01.10.2017 року складає 261, 36 гривень. Вказує, що позивачу пенсія обчислена відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (без обмеження). Відповідач звертає увагу на те, шо обчислення пенсії позивачу відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону є недоцільне, оскільки може призвести до зменшення розміру пенсії. Так, відповідач вказує, що максимальний розмір першої складової пенсії у даному випадку обмежується сумою 168,00 грн. (максимальний розмір пенсії на 31.12.2003). Окрім того, відповідач зазначив, що позивач не обрав умов пенсійного забезпечення, які встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в заяві від 11.05.2018 не зазначив про перехід на пенсію за спеціальним законом. Вказує, що у заяві позивач просить відповідача здійснити перерахунок вже призначеної пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи, що позивачу розмір пенсії обчислений відповідно до ч. 1 ст.27 Закону №1058-1V, провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ немає законних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувач пенсії за віком за Списком №2 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році, другої категорії.

11 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 20 років.

5 червня 2018 року ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 34/2628/Г-20/02.03-14 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому підстав для перерахунку пенсії з врахуванням доплати за понаднормовий стаж понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток від заробітку за рік немає.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки таке на його думку порушує його права встановлені статтею 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно ст. 1 вказаного Закону мета та основні завдання такого Закону спрямовані на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій визначено у статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія.

Суд встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

За правилами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, норма п. 2 ст. 56 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в повному обсязі при визначенні розміру пенсії за віком у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Втім, як вбачається із змісту наданої суду копії заяви позивача від 11.05.2018, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 20 років.

Однак, позивач у свої заяві фактично не обрав умов пенсійного забезпечення, які встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в заяві від 11.05.2018 не зазначено про перехід на пенсію за спеціальним законом, а лише містяться вимоги про перерахунок вже призначеної пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наведені обставини свідчать про те, що позивач при зверненні до відповідача із заявою не обрав вид пенсії, відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи, що пенсія позивачу призначалася відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата за понад встановлений мінімальний стаж роботи позивачу здійснюється відповідно до статті 28 Закону України № 1058-ІV, а саме за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для здійснення перерахунку понаднормативного стажу згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до цієї частини визначення розміру пенсії за віком здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За викладених обставин, суд не вбачає в діях відповідача порушення діючого пенсійного законодавства.

Окрім цього, суд звертає увагу, що норма п. 2 ст. 56 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в повному обсязі при визначенні розміру пенсії за віком у порядку, передбаченому п. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли до набрання чинності цим Законом. Максимальний розмір пенсії встановлено 168 гривень.

Як вбачається із оскаржуваної відповіді ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, страховий стаж позивача складає 43 роки 8 місяців 2 дні (зарахований по 30.06.2007), відповідно коефіцієнт стажу - 0,43667. Коефіцієнт заробітку, обчислений за період роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 (60 місяців) та з 01.07.2000 по 30.04.2007 з врахуванням оптимізації становить 2,33940.

Розмір пенсійної виплати з 01.04.2018 року становить 4277,69 грн.

Доплата за понаднормативний стаж ОСОБА_1 за 18 років станом на 01.10.2017 становить 261, 36 грн.

Пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (без обмеження).

Таким чином, у разі зміни нарахування пенсії позивачу відповідно частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата за понаднормативний стаж позивачу буде обмежена сумою 168, 00 грн, що є меншою за доплату за понаднормативний, яка на даний час становить 261, 36 грн.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача, що обчислення пенсії позивачу відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є недоцільним та може призвести до зменшення розміру пенсії, оскільки максимальний розмір першої складової пенсії у цьому випадку обмежується сумою 168,00 грн. (максимальний розмір пенсії на 31.12.2003), а наданий час така виплата становить 261, 36 грн.

Що стосується посилань позивача на судову практику викладену у постановах Верховного Суду від 7 липня 2015 року у справі № 21-727а15, від 20 вересня 2016 року у справі № 21-1255а16, від 06.02.2018 у справі № 560/675/17, то суд зазначає, що такі не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, оскільки у вказаних рішеннях особи звернулися про перерахунок пенсії до внесення змін до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII було встановлено право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Втім, після внесення змін згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, частину 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено та викладено в такій редакції: «право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».

Отже, в редакції, що діяла до внесення змін не було уточнення, згідно якого норма п. 2 ст. 56 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в повному обсязі при визначенні розміру пенсії за віком у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2018 року у справі №565/798/17, в якій зазначено, що посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII яким внесено зміни до частини другої статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставними, оскільки позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії 5 квітня 2017 року, а зазначений закон прийнятий 3 жовтня 2017 року, тобто після звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.

Такого ж змісту позиція Верховного Суду викладене у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №565/1270/17.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 11 травня 2018 року, тобто після внесення змін до частини другої статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, підставними є доводи відповідача, що позивачу розмір пенсії обчислений відповідно до ч. 1 ст.27 Закону №1058-1V, тому провести перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ немає законних підстав.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

З огляду на викладене, з врахування позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти- десять подивитися

Суддя Р.М. Брильовський