Ухвала суду № 75422134, 19.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3056/18

УХВАЛА

19 липня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 05.04.2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 05.04.2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Ухвалою від 27.06.2018р. Одеським окружним адміністративним судом вказаний адміністративний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір” у розмірі 1762,00 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду у якій позивач має вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Позивачем було отримано зазначену ухвалу 03.07.2018 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

17.07.2018 року (вх. № 20607/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування зазначеної заяви зазначено, що скаржник обумовлює пропуск строку звернення до суду тим, що ДФС України 20.04.2018 року вперше звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДФС МЮ України від 05.04.2018 року ВП № 55011033 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року по справі № 815/1504/17. З цього приводу Одеським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу від 08.05.2018 року по справі № 815/2147/18, якою адміністративний позов було залишено без руху. Так, на виконання ухвали суду від 20.06.2018 року по справі № 815/2147/18 ДФС України було направлено оригінал платіжного доручення № 936 від 14.05.2018 року про сплату судового збору, однак ухвалою від 25.05.2018 року по справі № 815/2147/18, адміністративний позов було повернуто позивачу. За таких обставин позивач вважає, що ним було виконано вимоги ухвали суду від 08.05.2018 року по справі № 815/2147/18, а повернення адміністративного позову відбулось із незалежних від ДФС України підстав, що, на думку останнього, свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду (від 17.07.2018 року вх. № 20607/18), суд дійшов висновку, що обставини викладені в ній ідентичні обставинам, викладеними в заяві про поновлення строку звернення до суду поданої до суду разом з позовною заявою, однак в більш розвернутій формі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані судом поважними.

Крім того, 17.07.2018 року (вх. № 20609/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про продовження строку усунення недоліків.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивачем зазначено, що станом на 12.07.2018 року до ДФС України відповідно до постанови КМУ від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» доведено розпис асигнувань Державного бюджету на 2018 рік, що не дозволяє забезпечити оперативну сплату належної суми судового збору, у зв’язку з чим позивач не має права (можливості) на взяття бюджетних зобов’язань у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви, згідно вимог ст. 161 КАС України та Закону України «Про судовий збір». Серед іншого зазначено, що на реєстраційному рахунку ДФС України, який відкритий в Державній казначейській службі України відсутні кошти для сплати судового збору в зв’язку із безперервним стягненням грошових коштів за рішеннями суду. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано листи Державної казначейської служби України «Щодо безспірного списання коштів».

Втім, з наданих позивачем доказів не вбачається, що на реєстраційний рахунок ДФС України накладено арешт або наявність (рішення, постанови, тощо) щодо підтвердження зазначених у клопотанні підстав. Більш того, в доданих до клопотання листах «Щодо безспірного списання коштів» зазначено, що казначейством до забезпечення виконання рішення суду лише буде зупинено операції на рахунках боржника.

Слід зауважити, що Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" постановлено рекомендувати суддям адміністративних судів Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії. Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 05.02.2016 № 2 зазначає, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Окрім цього, Пленум Вищого адміністративного суду України в Постанові від 05.02.2016 № 2 вказує, що як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати. Таку ж позицію, підтримав Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01), а також Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 25.09.2015 по справі № К/800/41360/15.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 25.09.2015 зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Виходячи з наведеного, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України, Верховного суду України та практикою Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Серед іншого, судом було надано позивачу найбільший термін передбачений КАС України для усунення недоліків зазначених в ухвалі від 27.06.2018 року.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про продовження строку усунення недоліків, а наведені скаржником у клопотанні обставини безпідставними.

Згідно п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачем недоліки зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду, у строк усунуто не було, згідно ч. 2 ст. 123, п.п 1, 9 ч. 4 ст.169 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повернути позовну заяву позивачеві.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Державної фіскальної служби України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 05.04.2018 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. - повернути позивачеві.

Роз’яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду в порядку, визначеному ст. 295 та п.15.5 розділу VІІ КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 256 КАС України.

Суддя О.М. Тарасишина