Рішення № 75422102, 18.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. № 814/866/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_2

про:стягнення податкового боргу в сумі 88 159, 67 грн.,

Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 88 159, 67 грн.

Ухвалою від 06.04.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.05.2018 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 814/2290/17.

18.07.2018 року суд поновив провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік.

Відповідач позов не заперечив, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач відповідно до приписів Податкового кодексу України (надалі - ПК України) є платником податків.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Питання щодо плати за землю, в тому числі стосовно орендної плати, з 01.01.2011 року врегульовано ПК України, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України) та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України та ст.19 Закону України "Про оренду землі" використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно п. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1); платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди (пункт 288.4); податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього Кодексу (пункт 288.7).

Як вказано у пункті 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 289.1 та 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формуло.: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін на попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 позивач уклав з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 8589 (надалі - договір), відповідно до якого відповідач прийняв в оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 1624 кв.м для обслуговування майнового комплексу нежитлових приміщень за адресою: провулок Туристів, 3-и (надалі - земельна ділянка).

Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 договору, річна орендна плата за землю встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки (у 2011 році складала 480 541 грн.); розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору; річна орендна плата сплачується орендарем з 01.01.2011 за поточний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, але не пізніше першого вересня поточного року; у разі неотримання податкового повідомлення-рішення до першого липня поточного року орендар повинен звернутися до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки для уточнення суми орендної плати та отримання податкового повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 № 1306777-1302 позивач, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, визначило суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік - 88 159, 67 грн.

Відповідач вказане податкове повідомлення - рішення оскаржив в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 814/2290/17 від 12.01.2018 року, залишеного постановою від 13.06.2018 року Одеського апеляційного адміністративного суду без змін, податкове повідомлення - рішення № 1306777-1302 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати в сумі 88 169,67 грн. визнано правомірним.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити.

2. Стягнути кошти з фізичної особи ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1 с. Кир'яківка, Миколаївський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у розмірі 88 159, 67 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18.07.2018 року.

Суддя В. С. Брагар