Рішення № 75421996, 09.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/480/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача Жовнеровича О.В.,

представника відповідача Козича В.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 08.12.2017 року №13010132690-0529, №13010132690-0530, №13010132690-0531.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекційне відвідування позивача проведене відповідачем з порушенням процедури, встановленої чинним законодавством. Зокрема, на час проведення інспекційного відвідування на офіційному веб-сайті Держпраці були відсутні форми службового посвідчення інспектора праці. Окрім того, позивач наголосив на тому, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, а тому вбачає підстави для скасування постанов, якими до позивача застосовано штрафні санкції.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 16.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали суду від 05.06.2018 року, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_3, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області здійснено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТзОВ «ДВ-ЕКОСВІТ».

Підставою для здійснення інспекційного відвідування стало звернення фізичної особи, яке надійшло до відповідача через Урядову гарячу лінію 05.10.2017 року, в якому повідомлялося, що із заявником не було проведено повного розрахунку при звільненні у відповідності до вимог законодавства про працю. За результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13010132690 від 15.11.2018 року, в якому зафіксовані допущені позивачем порушення вимог законодавства про працю. За виявлені правопорушення відповідачем 08.12.2017 року спірними постановами №13010132690-0529, №13010132690-0530, №13010132690-0531 застосовано штрафні санкції.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем постановами, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України № 1985-IV від 08.09.2004 року.

Згідно з ч.1 ст.12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;

iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Згідно з ст.16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п.5 п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року №340, Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п.49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідно до абз.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі Закон №877-V) виключно законами України встановлюється спосіб та форма здійснення державного нагляду (контролю). При цьому, відповідно до ст.1 Закону №877-V, заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Наведене положення Закону позивач трактує як таке, що не передбачає процедури проведення «інспекційного відвідування», тому робить висновок, що проведення відповідачем таких заходів державного контролю суперечить вимогам законодавства.

З цього приводу, суд зауважує, що в ч.3 ст.7 цього ж Закону зазначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначається, зокрема, форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо). Таким чином, з аналізу приписів абз.3 ст.1 та ч.3 ст.7 Закону №877-V слідує, що Закон містить різні переліки форм заходів контролю, серед яких є і така форма, як інспектування. Крім того, конструкція норми ч.3 ст.7 Закону свідчить про те, що законом не визначений вичерпний перелік таких заходів та інша назва контрольного заходу, прямо не зазначена в тексті Закону, не суперечить його вимогам, через що посилання представника позивача на те, що у чинному законодавстві відсутня така форма контролю, як інспекційне відвідування, не знаходить правого обґрунтування.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність на веб-сайті Держпраці форм документів державного контролю та службового посвідчення, оскільки уніфікована форма акту, яка являє собою перелік питань, які повинні бути досліджені в ході здійснення контрольного заходу, припису, протоколу про адміністративне правопорушення постанови про накладення адміністративного стягнення на момент виникнення спірних правовідносин була затверджена рішенням Мінсоцполітики, а саме наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 року №390.

Форма службового посвідчення інспектора праці затверджена наказом Мінсоцполітики від 24.05.2017 року №866 «Про затвердження форми та опису службового посвідчення інспектора праці».

Також, суд наголошує, що згідно з п.п.2 п.14 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування інспекторів праці у випадку відсутності на офіційному веб-сайті Держпраці рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акту, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Уніфікована форма акту, що складається за результатами контрольного заходу за додержанням законодавства про працю розміщена на офіційному веб-сайті Держпраці (http://dsp.gov.ua) у розділі «Діяльність» - «Нормативна база».

Уніфікована форма акту, яка являє собою перелік питань, які повинні бути досліджені в ході здійснення контрольного заходу, затверджена рішенням Мінсоцполітики, а саме, наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 року №390.

Тому посилання позивача на відсутність затвердженої форми акту, інспекційного відвідування є необгрунтованими.

Щодо посилань представника позивача на безпідставність проведення перевірки, оскільки інспекторами праці на початку її проведення не пред'явлено службових посвідчень, інформація про які, на думку представника, мала бути внесена до реєстру посвідчень Держпраці, суд враховує таке.

У разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу або непред'явлення посадовими особами органу нагляду документів, визначених ст.7 Закону України №877-V від 05.04.2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачено право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення такого заходу (абз.4 ч.4 ст.5, абз.3 ч.5 ст.7). Положення цих норм кореспондуються зі ст.10 зазначеного Закону, яка визначає право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Наведене дає підстави вважати, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону України №877-V щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного суду України від 19.09.2011 року у справі №21-130а11.

Суд зауважує, що позивач правом щодо недопуску до проведення зазначеної перевірки не скористався, чим фактично визнав наявність відповідних документів для її проведення, а тому такі доводи на підтвердження протиправності рішень відповідача є необґрунтованими та, відповідно, не враховуються судом.

Таким чином, суд констатує, що порушення законодавства про працю, які зафіксовані в акті підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та жодним чином не спростовуються позивачем, який в обґрунтування позовних вимог покликається лише на процедурні недоліки, які на його думку, були допущенні при здійсненні контрольного заходу та оформлення його результатів.

Згідно п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Відповідно до п.20 Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п.21 Порядку №295, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Суд констатує, що позивач не був позбавлений права подавати свої зауваження на акт, оскільки, згідно вимог п.21 Порядку №295, зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

Частиною другою ст.265 КЗпП України визначено перелік порушень законодавства про працю, за які суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) несуть фінансову відповідальність у виді штрафу.

Позивачем були вчинені порушення передбачені абзацами 3, 4 та 8 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Згідно абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.

Дане порушення полягає у наступному:

1)Згідно вимог ч.4 ст.115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Всупереч цьому, працівнику ОСОБА_5 було надано відпустку з 16.08.2017 року відповідно до наказу від 16.08.2017 року №83-К, проте, заробітну плату за весь час відпустки виплачено 05.10.2017 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей №93;

2)Згідно вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Всупереч цьому, в ході інспекційного відвідування було встановлено, що заробітна плата працівникам підприємства за липень 2017 року виплачена 04.09.2017 року, 05.10.2017 року, 10.10.2017 року, тобто, з порушенням встановленого Законом строку понад один місяць;

3)Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Всупереч цьому, розрахунок із працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було проведено не в день їхнього звільнення (23.08.2017 року та 28.08.2017 року відповідно), а пізніше, 18.10.2017 року та 05.10.2017 року. Тобто, з порушенням встановленого Законом строку понад один місяць.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, штраф накладається у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Дане порушення полягає у тому, що 28 працівникам підприємства станом на дату здійснення контрольного заходу не було проведено індексацію заробітної плати за період червень-жовтень 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про оплату праці», норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно із ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація де населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно з ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата пыдлягаэындексацыъ згідно з чинним законодавством.

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантії в оплаті праці.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач в спростування даного порушення та докази в їх підтвердження не можуть бути підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності за порушення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки зазначене порушення було усунуто суб'єктом господарювання вже після його виявлення в ході здійснення контрольного заходу.

Щодо порушень позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, про яке йдеться в акті №13010132690 від 15.11.2017 року, суд відзначає, що як слідує із відомостей на виплату грошей, індексація була виплачена працівникам підприємства після проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до п.29 Порядку №295, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Абзацом 8 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Порушення полягає у наступному:

1)Згідно вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Всупереч цьому, в ході здійснення контрольного заходу інспектору не було надано жодного документу, який би свідчив про облік виконуваної працівником роботи, що було зафіксовано в акті №13010132690 від 15.11.2017 року. При цьому, суд відзначає, що долучені до позовної заяви табелі обліку робочого часу за листопад 2017 року та грудень 2017 року не спростовують вказаного порушення, оскільки були складені вже після проведення інспекційного відвідування 15.11.2017 року. Більше того, на усунення зазначеного порушення директору підприємства ОСОБА_7 було видано припис №13-01-013/2690-2164 від 15.11.2017 року, яким приписано забезпечити дотримання вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці». Однак, в ході проведення інспекційного відвідування, предметом якого була перевірка виконання вимог припису встановлено факт невиконання п.1 припису, а саме, інспектору повторно не було надано будь-яких документів, які б свідчили про здійснення обліку виконуваної працівниками роботи. Зазначене порушення зафіксовано в акті №13010133168 від 27.12.2017 року. Окрім того, було видано припис директору підприємства ОСОБА_8 від 27.12.2017 року №13-01-013/3168-2523, пунктом 1 якого повторно приписано забезпечити дотримання вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці»;

2)Згідно вимог ст.96 КЗпП України та ч.3 ст.6 Закону України «Про оплату праці», системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Всупереч цьому, під час інспекційного відвідування інспектору було надано штатний розпис від 01.06.2017 року, згідно якого посадовий оклад, зокрема, головного бухгалтера, юриста, прибиральниці офісу, вантажника розраховано у розмірі 3250,00 грн. У даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, позивачем з приводу цього надано наказ від 01.12.2017 року №125-2 «Про зміни у штатному розписі», однак, суд зауважує, що такий наказ видано після здійснення контрольного заходу, а п.2 цього припису від 15.11.2017 року було приписано забезпечити дотримання даної правової норми, проте, в ході інспекційного відвідування було встановлено невиконання вимог п.2 Припису від 15.11.2017 року;

3)в порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України належні працівникам кошти були виплачені не в день звільнення, а пізніше, а саме, ОСОБА_9 звільнений 17.08.2017 року, виплату проведено 31.08.2017 року; ОСОБА_10 звільнено 12.09.2017 року, виплату проведено 05.10.2017 року;

4)Згідно вимог ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Всупереч цьому, звільненим працівникам підприємства, щодо яких було виявлено порушення строків розрахунку при звільненні не було нараховано та виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; в порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата працівникам підприємства виплачувалася з порушенням встановлених Законом строків та періодичності виплати заробітної плати, а саме, менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та пізніше семи днів після періоду, за який здійснюється виплата.

Тож, вищевикладене свідчить про необґрунтованість тверджень позивача про т.зв. «вибіркову перевірку документів», оскільки всі порушення законодавства про працю підтверджені відповідними документами, належним чином зафіксовані в ході здійснення контрольного заходу, а позивачем протилежного не доведено.

Згідно ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайняті населення (надалі по тексту - Порядок №509).

Згідно з пунктом другим Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства п працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

В даному випадку, підставою для застосування штрафних санкцій слугував акт перевірки від 15.11.2017 року №13010132690, складений за результатами інспекційного відвідуванні позивача.

Відповідно до п.6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно п.7 Порядку №509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обгрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Враховуючи те, що позивач не забезпечив явку представника на розгляд справи про накладення штрафу, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та не подавав жодних клопотань про відкладення її розгляду, тому справу було розглянуто без участі останнього 08.12.2017 року.

Так, згідно вимог п.6 Порядку №509, про розгляд справи суб'єкт господарювання може бути повідомлений, зокрема, рекомендованим листом не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду.

Управління листом від 30.11.2017 року № 12194/2/11-30 повідомляло позивача про те, що розгляд справи відбудеться 08.12.2017 року о 11:00, який надіслано товариству 01.12.2017 року, тобто за сім днів до дати розгляду. При цьому, представник позивача у судовому засіданні не заперечив тієї обставини, що отримав зазначений лист ще за три дні до дати розгляду справи, відтак, на переконання суду, був обізнаний і не позбавлений можливості взяти участь у її розгляді та давати відповідні пояснення.

Щодо тверджень позивача про те, що прийнявши постанови від 08.12.2017 року, Управління 27.12.2017 року винесло припис щодо тих самих порушень, за вчинення яких було прийнято постанови суд відзначає таке.

Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю передбачає застосування штрафних санкцій за вже вчинені суб'єктом господарювання порушення законодавства про працю та має своїм призначенням притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.

Разом із тим, відповідно до ч.7 ст.265 КЗпП України, сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Згідно п.п.45 п.4 Положення про Управління ГУ Держпраці у Львівській області, Управління видає в установленому порядку роботодавцям, відповідно до покладених на нього завдань, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до його компетенції.

В обгрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що Управлінням було внесено припис від 27.12.2017 року, яким передбачена вимога усунути ті ж самі порушення і приписом від 15.11.2017 року. Окрім того, позивач робить висновок про відсутність порушень на тій підставі, що за приписом від 27.12.2017 року до нього не було застосовано жодних заходів.

Суд критично оцінює такі твердження позивача та роз'яснює, що припис від 27.12.2017 року не є предметом даного спору, а оскаржувані позивачем постанови були прийняті 08.12.2017 року на підставі акту контролюючого органу від 15.11.2017 року. Припис від 15.11.2017 року було внесено в день завершення інспекційного відвідування з метою усунення виявлених в ході його проведення порушень товариством законодавства про працю, директором якого був на той час ОСОБА_7

Водночас, під час перевірки виконання вимог зазначеного припису інспектором було встановлено, що жоден з його пунктів виконано не було, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом від 27.12.2017 року. Тож, з урахуванням того, що за цей період часу на підприємстві змінився директор, інспектором було винесено повторний припис від 27.12.2017 року на ім'я чинного директора ОСОБА_8

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про невідповідність службового посвідчення інспектора праці ОСОБА_3 встановленій формі та зазначає наступне.

Форма службового посвідчення затверджена наказом Мінсоцполітики від 24.05.2017 року №866, який у відповідності вимог чинного законодавства розміщено на офіційному веб-сайт Держпраці. При цьому, у відповіді на відзив позивач долучає витяг з «інформації про службові посвідчення помилково вважаючи такий витяг самим посвідченням, на підставі чого робить висновок про невідповідність службового посвідчення встановленій формі.

Слід зауважити, що окрім наказу Мінсоцполітики, яким затверджено типову форму службових посвідчень на офіційному веб-сайті Держпраці розміщено «Інформацію про службові посвідчення інспекторів праці Держпраці». Ця «Інформація» являє собою електронний файл форми «Excel», в якому у формі таблиці зазначена інформація про посадових осіб Управління, яким видано службові посвідчення інспектора праці.

Тобто, на офіційному-веб сайті Держпраці розміщено не службове посвідченні інспектора праці ОСОБА_3 та інформація про осіб, які мають таке посвідчення, серед яких є і ОСОБА_3

Відповідно до п.9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю під час проведення інспекційного відвідування, інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Згідно приписів п.14 цього ж Порядку, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має, зокрема, право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення.

Як підтверджується матеріалами справи інспектора праці ОСОБА_3 було допущено до проведення інспекційного відвідування. Сам факт допуску інспектора до інспекційного відвідування підтверджує ту обставину, що інспектором було пред'явлено службове посвідчення посадовим особам об'єкта відвідування.

Суд зауважує, що законодавцем надано об'єкту відвідування можливість самостійного усунення правопорушення, зафіксованого у приписі (у тому числі і шляхом надання відповідних документів) до моменту притягнення такого об'єкту відвідування до відповідальності.

Однак, доказів того, що позивач скористався можливістю самостійного усунення виявлених правопорушень та виконання ним вимог припису, шляхом надання зазначених вище документів до ГУ Держпраці у Львівській області (залучених в ході судового засідання) матеріали справи не містять.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивача, як після проведення перевірки, так і до моменту розгляду справи про накладення штрафу останнього жодним чином не було обмежено у праві надати необхідні документи на спростування висновків контролюючого органу про виявлені правопорушення, чим позивач не скористався та не зазначив об'єктивних причин, які перешкоджали надати наявні в нього документи на підтвердження своєї правової позиції.

При дослідженні судом всіх обставин справи щодо прийняття спірних постанов встановлено, що порядок розгляду питання про притягнення позивача до відповідальності щодо своєчасного та належного сповіщення про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу був дотриманий відповідачем.

Отже, за результатами дослідження зібраних по справі доказів суд приходить до висновку про дотримання відповідачем порядку притягнення до відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ».

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-ЕКОСВІТ» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 08.12.2017 року №13010132690-0529, №13010132690-0530, №13010132690-0531 відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 липня 2018 року.