Рішення № 75421977, 17.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №813/1828/18

17 липня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) про визнання неправомірними дії та рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд:

-визнати неправомірним рішення Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 19.04.2017 року №3 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та припинення соціальних виплат;

-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1;

-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 15.12.2014 року. Перебував на обліку Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області. З 01.04.2017 року відповідач 2 перестав виплачувати належну йому пенсію на підставі рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 19.04.2017 року № 3, яке було прийнято на підставі п.3 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Вважає, що виплата пенсії відповідачами припинена з підстав не передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою від 08.05.2018 року відкрито спрощене провадження у справі.

22.05.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що оскільки позивачем не повідомлено про зміну місця проживання Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради правомірно скасовано довідку про взяття на облік, а як наслідок Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області припинено виплату пенсії.

30.05.2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради подано відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві зазначає, що позивач був відсутній за місцем проживання 131 день. Відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є її відсутність за місцем проживання понад 90 днів.

05.06.2018 року позивачем подано відповідь на відзив відповідачів. Вважає, що відповідачами жодних дій, необхідних для отримання даних та обміну інформацією від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах, з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також дані, отриманні в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що дають допомогу внутрішньо переміщеним особам не здійснювалось.

Ухвалою від 11.06.2018 року замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

10.07.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією його паспорта громадянина України серії НОМЕР_4

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, серії НОМЕР_3

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 15.12.2014 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1.

Згідно довідки від 20.12.2017 року №9948, ОСОБА_1 перебував на обліку в Дрогобицькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області і отримував пенсію за віком у розмірі 4025,05 грн.

З 01.04.2017 року Пенсійним фондом виплата пенсії позивачу припинена у зв'язку із прийняттям Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради рішення про скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 19.04.2017 року №3 на підставі п.3 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Вважаючи неправомірними дії та рішення відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (п.6 ст.92 Конституції України).

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом б місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом.

Згідно матеріалів справи, з 01.04.2017 року позивачу припинена виплата пенсії у зв'язку із прийняттям рішення про скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 19.04.2017 року №3.

Підставою скасування довідки внутрішньо переміщеної особи став лист Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 15.03.2017 року №08-2138 та електронна база СБУ, в якому зазначено, що 200 246 осіб з числа ВПО пенсіонерів, в тому числі позивач до 30.11.2016 року виїхали за межі території, контрольованої українською владою та станом на 01.12.2017 року до України не повернулись.

Проте, згідно відміток у закордонному паспорті позивача перетин кордону ним здійснювався 23.09.2016 року - 22.02.2017 року та 24.02.2017 року - 25.06.2017 року у пункті пропуску Корчова. Відсутність на території України позивачем обґрунтована необхідністю проходження ним лікування, вказане підтверджено амбулаторними виписками (лікарняними) (а.с. 13-16).

Відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, також підстав стверджувати, що позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

Отже, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, у тому числі отримання пенсії.

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідачі порушили право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07. 2018 року в справі №185/9746/16-а.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб'єктами владних повноважень, отже, позов слід задоволити. Визнати неправомірним рішення Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 19.04.2017 року №3 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та припинення соціальних виплат. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2018 року.

Відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору..

Керуючись ст.ст.14, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 19.04.2017 року №3 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та припинення соціальних виплат.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2018 року.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.