Рішення № 75421952, 18.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 408/1344/18-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.

за участю:

представника відповідача - Чугунової Г.П.,

позивач не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд зобов'язати відповідача зарахувати стаж роботи позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 10.02.1981 року по 19.02.2001 року згідно трудової книжки та перерахувати пенсію з урахуванням стажу роботи за період з 10.02.1981 року по 19.02.2001 року з дати звернення із заявою про призначення пенсії (т.1 а.с.3-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07 квітня 2017 року отримує пенсію. При зверненні до відповідача їй запропонували надати довідки за період роботи 1981-2001 роки для підтвердження факту роботи. У цей період вона працювала у м.Луганськ та м.Краснодон, які на даний час знаходяться на тимчасово непідконтрольній території.

Позивач звернулася до архіву, на що їй було надано відповідь про відсутність документів. Зазначену відповідь позивач повідомила відповідачу та останній зазначив про те, що документи з непідконтрольної території все одно не можуть бути долучені до пенсійної справи.

В червні 2017 року позивач отримала вперше пенсію, однак вона виявилась замалою. Як зазначає позивач, у 2017 році вона працювала та у зв'язку з великими чергами до УПФУ не мала змоги невідкладно звернутись за роз'ясненням. Лише у грудні 2017 року позивач звернулась за роз'ясненням щодо розміру пенсії та відповідач надав відповідь в якій зазначив, що при нарахуванні пенсії не було враховано стаж з 10.01.1981 по 2001 рік, у зв'язку з тим, що при заповненні трудової книжки були використані різні ручки та записи не завірені.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки свій стаж вона підтверджує трудовою книжною, надати пояснення свідків за період роботи з 1981 по 1993 не має можливості, оскільки зв'язки з колишніми колегами втратилися, деякі з них померли, а інші змінили своє місце проживання через АТО.

На підставі викладеного позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив, в якому зазначив наступне (т.1 а.с.238-241).

Позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії з 31.03.2017. При зверненні їй було роз'яснено, що у строк до 31.06.2017 їй потрібно надати документи, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стражу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, про що в заяві є відповідний підпис позивача.

Відповідач зазначає, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідач вказує на той факт, що запис про звільнення №2 в трудовій книжці ОСОБА_3: дата наказу дописано ручкою іншого кольору. Запис про прийняття на роботу №5 від 01.10.1984: номер та дата наказу дописано ручкою іншого кольору. Запис про звільнення №13 від 31.03.1993: номер та дата наказу дописано ручкою іншого кольору. Означені записи виконанні з порушенням норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, тому не підтверджують наявність трудового стажу за періоди:

-з 10.02.1981 по 30.09.1981 на Ізваринський птахофабриці;

-з 01.10.1984 до 28.09.1988 в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкцій земель ВО «Краснодонвугілля»;

-з 31.03.1993 до 19.02.2001 в Краснодонській державній насіннєвої інспекції.

Відповідач вважає, що рішення управління про відмову у зарахуванні означеного стажу до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу прийнято управлінням правомірно.

Крім того, відповідач вказує, що знаходження підприємства на території тимчасово непідконтрольній Урядом України, як причина для підтвердження стажу роботи свідками не передбачена Порядком №637.

Враховуючи вище наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13.07.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (т.2 а.с.20-23). В обґрунтування доповнення відповідач зазначив, що зі спірного періоду при призначенні пенсії до стажу роботи позивача включено період по догляду за дитиною з 05.04.1984 по 13.10.19.1985 на підставі свідоцтва №330 від 12.11.1982 про народження дитини ОСОБА_4 Також відповідач вважає за можливе, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.06.2018 №398/Д-11, для розрахунку пенсії позивача зарахувати стаж роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з 1998 по 2001 роки при її зверненні з відповідною заявою.

В судове засідання позивач не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином (т.2 а.с.24), в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі позивача (т.1 а.с.48).

В судове засідання прибув представник відповідача, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов та доповненні на відзив, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області справу №408/1344/18-а передано на розгляд Луганського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.29).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження Луганського окружного адміністративного суду та позов ОСОБА_2 залишено без руху (т.1 а.с.35-36).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т.1 а.с.43-44).

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (т.1 а.с.5).

31.03.2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії до якої додала всі необхідні документи, серед яких була її трудова книжка. (т.1 а.с.155). На момент звернення до відповідача з вказаною заявою позивач ще працювала.

З індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу від 31.03.2017 вбачається, що з 2000 по 2017 рік включно за ОСОБА_2 були сплачені страхові внески (т.1. а.с.170-177).

Відповідно до протоколу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 07.04.2017 №344 позивачу призначено пенсію за віком з 31.03.2017 у розмірі 2155,55 грн. (т.1 а.с.150).

З інформації зазначеної у розрахунку стажу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області загальний стаж позивача складає 28 років 7 місяців 2 дні (т.1 а.с.151).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 01.10.2017 ОСОБА_2 проведений перерахунок пенсії з дати первинного звернення 31.03.2017 по дату первинного призначення 08.04.2017 та пенсія склала з 01.10.2017 2155,55 грн.(т.1 а.с.190).

27.12.2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила зробити перерахунок пенсії та, серед іншого, зазначила, що на даний час не працює (т.1 а.с.192).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 04.01.2018 ОСОБА_2 з 27.12.2017 проведений перерахунок з дати первинного звернення 31.03.2017 та за загальним стажем роботи який складає 28 років 7 місяців 2 дні призначено пенсійні виплати у розмірі 2155,55 грн. (т.1 а.с.191).

02.01.2018 ОСОБА_2 звернулась до відповідача із зверненням щодо розміру її пенсії та 09.01.2018 останній надав відповідь за №01/Д-5, в якій зазначив, що згідно трудової книжки НОМЕР_3 дата запису про звільнення від 30.09.1981, номер наказу та дата наказу про прийняття на роботу від 01.10.1984 та від 31.03.1993 дописані іншою ручкою та не завірені, що є неприпустимим, тому ці періоди стажу в розрахунок пенсії не увійшли. Запропоновано позивачу для підтвердження вищезазначених періодів надати довідки про стаж роботи, які видані згідно чинного на теперішній час законодавства (т.1 а.с.12).

Згідно із відомостей, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_2 НОМЕР_2 судом встановлено наступне:

-з 10.02.1981 по 30.09.1981 працювала бригадиром рослинником Ізваринської птахофабрики та звільнена за переводом в Краснодонську райсільгоспхімію;

-з 15.10.1981 по 04.04.1984 працювала на тимчасові посаді інженера з техніки безпеки та звільнена згідно ст.38 КЗпП УССР за власним бажанням;

-з 01.10.1984 по 02.01.1985 працювала тимчасово інженером-агрономом та була переведена пробовідбірником другого розряду;

-з 28.09.1988 звільнена згідно п.5 ст.36 КЗпП та переведена до Краснодонського районного об'єднання «Сільгоспхімія»;

-з 29.09.1988 прийнята на роботу за переводом на посаду лаборанта агрохімічною лабораторією;

-з 26.06.1989 звільнена згідно п.5 ст.36 КЗпП УССП за переводом до Ворошиловградської проектно-вишукувальної станції хімізації сільського господарства;

-з 26.06.1989 зарахована агрохіміком дозиметристом за переводом;

-з 19.09.1989 звільнена від займаної посади згідно ст.36 п.5 КЗпП УССР;

-з 20.09.1989 прийнята на посаду агронома Краснодонської районної станції захисту рослин;

-з 31.03.1993 звільнена за переводом до Краснодонської державної насіннєвої інспекції;

-з 01.04.1993 прийнята на посаду начальника Краснодонської державної насіннєвої інспекції;

-з 19.02.2001 переведена на посаду головного агронома облдержнасінінспекції;

-з 03.10.2005 по 30.11.2012 працювала начальником Луганської облдержнасінінспекції (т.1 а.с.7-8).

Як вказує позивач, при нарахуванні пенсії відповідачем не було враховано стаж роботи з 10.01.1981 по 2001 рік, у зв'язку з тим, що при заповненні трудової книжки були використані різні ручки та записи не завірені.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (п. 2.2. Інструкції № 58).

Відповідно до п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (абзац 8 пункту 2.14. Інструкції № 58).

Зазначеною Інструкцією № 58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Згідно до п. 2.26. Інструкції № 58, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України" (п. 2.28. Інструкції № 58).

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п 1.5. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Так, судом встановлено, що згідно розрахунку страхового стажу ОСОБА_2 та її трудової книжки органом Пенсійного фонду не були зараховані такі періоди: з 10.02.1981 по 30.09.1981 на посаді бригадира рослинника Ізваринської птахофабрики; з 14.10.1985 по 28.09.1988 на посадах інженера-агронома та пробовідбірника в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкції земель виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»; з 01.04.1993 по 18.02.2001 на посаді начальника Краснодонської районної насіннєвої інспекції (т.1 а.с.7-8, 151).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, підставою для не зарахування позивачу трудового стажу за вказані періоди роботи є наявність при заповненні трудової книжки позивача різних ручок та не завірених записів у ній.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає посилання відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Аналізуючи чинні нормативно - правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку № 637).

Судом встановлено, що положення Порядку № 637 можуть бути застосовані для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій у вичерпному переліку випадків, як-то: відсутність трудової книжки або необхідних записів у ній; містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Судом при дослідженні письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, не встановлено наявність підстав для необхідності застосування до спірних правовідносин положень Порядку № 637 щодо підтвердження наявного трудового стажу позивача, оскільки трудова книжка НОМЕР_4 містить всі необхідні записи, у тому числі і про періоди роботи позивача, неправильність чи неточність періодів роботи ОСОБА_5 судом не встановлена.

Крім того, як вже зазначалось, з індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу від 31.03.2017 вбачається, що з 2000 по 2017 рік включно за ОСОБА_2 були сплачені страхові внески.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наявність страхового стажу у позивача за вказаний вище період підтверджений і індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_2, який не був врахований відповідачем при визначенні страхового стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивачу періоди роботи: з 10.02.1981 по 30.09.1981 на посаді бригадира рослинника Ізваринської птахофабрики; з 14.10.1985 по 28.09.1988 на посадах інженера-агронома та пробовідбірника в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкції земель виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»; з 01.04.1993 по 18.02.2001 на посаді начальника Краснодонської районної насіннєвої інспекції.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, встановивши протиправність дій відповідача щодо не зарахування вказаних вище періодів роботи до страхового стажу позивача, суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати протиправними дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивачу періоди роботи: з 10.02.1981 по 30.09.1981 на посаді бригадира рослинника Ізваринської птахофабрики; з 14.10.1985 по 28.09.1988 на посадах інженера-агронома та пробовідбірника в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкції земель виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»; з 01.04.1993 по 18.02.2001 на посаді начальника Краснодонської районної насіннєвої інспекції; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 вказані періоди роботи та здійснити перерахунок розміру пенсії позивача з урахуванням стажу роботи за вказані періоди з дати звернення її з заявою про призначення пенсії, тобто з 31 березня 2017 року.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Щодо посилання відповідача про пропуск строку звернення до суду позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізналася з офіційної відповіді Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 09.01.2018 №01/Д-5 (т.1 а.с.12).

З метою захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, однак 28.02.2017 ухвалою Біловодського районного суду Луганської області їй відмовлено у відкритті провадження (т.1 а.с.26).

23.03.2018 позивач знову звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з позовною заявою про визнання дій УПФУ неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, який і був переданий на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю (т.1 а.с.3-4).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач звернулась до суду за захистом порушених прав у межах строку звернення, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову в Біловодський районний суд Луганської області був сплачений судовий збір у розмірі 352,40 гривень, про що суду надано квитанцію №30 від 20.02.2018 (т.1 а.с.1).

На виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 позивачем доплачено судовий збір у розмірі 352,40 грн. (т.1 а.с.40).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_2 витрати із сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код ЄДРПОУ: 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.1-го Травня, буд.20) щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) періоди роботи: з 10.02.1981 по 30.09.1981 на посаді бригадира рослинника Ізваринської птахофабрики; з 14.10.1985 по 28.09.1988 на посадах інженера-агронома та пробовідбірника в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкції земель виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»; з 01.04.1993 по 18.02.2001 на посаді начальника Краснодонської районної насіннєвої інспекції.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) періоди роботи: з 10.02.1981 по 30.09.1981 на посаді бригадира рослинника Ізваринської птахофабрики; з 14.10.1985 по 28.09.1988 на посадах інженера-агронома та пробовідбірника в Управлінні по гасінню профілактики породних відвалів і реконструкції земель виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»; з 01.04.1993 по 18.02.2001 на посаді начальника Краснодонської районної насіннєвої інспекції.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) з урахуванням стажу роботи за періоди з 10.02.1981 по 30.09.1981; з 14.10.1985 по 28.09.1988 та з 01.04.1993 по 18.02.2001, з дати звернення з заявою про призначення пенсії - 31 березня 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд.20, код ЄДРПОУ 21792637) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.07.2018.

Суддя Н.М. Басова