Рішення № 75421951, 18.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року № 810/2126/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріяна-Агро» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріяна-Агро» (72551, с. Вовчанське, вул. Молодіжна, 18А) з позовом до Державної фіскальної служби (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1005/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 14.03.2018.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган надав йому податкову консультацію, зміст якої не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

У судове засідання, призначене на 29.05.2018, учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, де останній просить суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Оріяна-Агро» до 31.12.2016 застосовувало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

02 листопада 2016 року між ТОВ «Оріяна-Агро» та ТОВ «Фермерська спілка півдня України» було укладено форвардний контракт №ФСПУ-01, у порядку та на умовах якого ТОВ «Оріяна-Агро» зобов’язувалось у період з 01.11.2017 по 31.12.2017 поставити на користь ТОВ «Фермерська спілка півдня України» 6000 тонн сої ДСТУ 4964:2008, а остінній зобов’язувався оплатити її (а.с. 11-13).

Як вбачається з матеріалів справи, за фактом зарахування на банківські рахунки позивача передоплати за товар відповідно до контракту від 02.11.2016 №ФСПУ-01, ТОВ «Оріяна-Агро» було складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні від 11.11.2016 №1111002/2, від 14.11.2016 №1411001/2, від 15.11.2016 №1511001/2, від 16.11.2016 №1611001/2, від 17.11.2016 №1711002/2 (а.с.14-27).

Судом також з’ясовано, що у зв’язку з поверненням позивачем отриманої від ТОВ «Фермерська спілка півдня України» передоплати, ТОВ «Оріяна-Агро» були складені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які направлені до ТОВ «Фермерська спілка півдня України» для реєстрації в ЄРПН.

30 січня 2018 року ТОВ «Оріяна-Агро» звернулось до ДФС за податковою консультацією та просило роз’яснити, чи правомірно ТОВ «Оріяна-Агро» зареєструвало розрахунки коригувань до податкових накладних у зв’язку із поверненням суми передплати за товар згідно з положень статті 192 Податкового кодексу України (а.с. 10).

Листом від 14.03.2018 №1005/6/99-99-15-03-02-15 ДФС надала позивачеві податкову консультацію, зі змісту якої слідує, що виходячи з приписів пункту 49 підрозділу 2 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених виробниками сільськогосподарської продукції за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування після 15.01.2017, є неправомірною.

Не погоджуючись з отриманою податковою консультацією, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених платниками - сільськогосподарськими підприємствами, що до 1 січня 2017 року застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 209.7 статті 209 цього Кодексу, має бути здійснена не пізніше 15 січня 2017 року.

Реєстрація зазначених в абзаці першому цього пункту податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних не може здійснюватися з порушенням строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

З аналізу зазначених положень чинного законодавства слідує, що податкові накладні, складені платниками податків, які застосовували спеціальний режим оподаткування, передбачений статтею 209 Податкового кодексу України, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів підлягали реєстрації у ЄРПН з настанням відповідних правових наслідків до 15.01.2017.

Отже, контролюючий орган обґрунтовано зазначив у наданій позивачеві податковій консультації, що починаючи з 16.01.2017 реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, що складені за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, є неправомірною.

Суд зазначає, що позивач помилково пов’язує можливість реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної з датою їх складання, тоді як запроваджене пунктом 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України обмеження щодо реєстрації ПН та/або РК стосується усіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, що були складені платниками податків, які застосовували спеціальний режим оподаткування, передбачений статтею 209 Податкового кодексу України, за операціями з постачання сільськогосподарських товарів, незалежно від податкового (звітного) періоду, у якому вони були складені.

Тобто, обмеження поширюється на усі податкові накладні (розрахунки коригування), складені за результатами операцій з поставки с/г продукції у межах спеціального режиму, який до 01.01.2017 був передбачений положеннями статтею 209 Податкового кодексу України, а не тільки податкових накладних, що були складені до 31.12.2016.

При цьому такі обмеження були запровадженні у зв’язку із втратою чинності, починаючи з 01.01.2017, положеннями статті 209 Податкового кодексу України, якою були встановлені особливості оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства; скасування реєстрації суб’єктів спецрежиму та переведення їх на загальну систему оподаткування.

Посилання відповідача, що положення пункту 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України суперечать вимогам пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якими керувалось ТОВ «Оріяна-Агро» складаючи та реєструючи відповідні розрахунки коригування до податкових накладних, суд відхиляє.

Так, статтею 192 Податкового кодексу України встановлений загальний порядок дій платника податків у випадку зміни суми компенсації за поставлені товари і послуги та особливості визначення бази оподаткування податком на додану вартість у зв’язку з такими змінами.

Натомість пунктом 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України законодавцем запроваджене обмеження у строках реєстрації податкових накладних, що були складені за наслідками операцій з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, передбаченого положеннями статті 209 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи позивача, що положення пункту 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України конкурують з вимогам пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (по іншому регулюють тотожні правовідносини) ґрунтуються на помилковому та звуженому тлумаченні вимог чинного законодавства.

Суд також повністю відхиляє посилання позивача на правову позицію, викладену у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2485/17, позаяк вона не має преюдиційного значення для розгляду цієї справи.

Крім того, фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам, що досліджувались у рамках справи №813/2485/17.

Зауваження позивача з приводу того, що у листі ДФС від 03.01.2017 №8/7/99-99-15-03-02-17 контролюючий орган підтвердив, що дія пункту 49 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України поширюється виключно на податкові накладні, що складені до 31.12.2016, є безпідставними, позаяк вказаний лист не містить роз’яснень, які б могли бути розтлумачені у спосіб, про який стверджує позивач.

Так, ДФС у зазначеному листі роз’яснила, що «усі податкові накладні/розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у тому числі з порушенням терміну реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Кодексу (тобто податкові накладні/розрахунки коригування, складені сільгоспвиробниками за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування, у яких дата складання до 31.12.2016 включно), можуть бути зареєстровані лише до 15 січня 2017 року включно. Починаючи з 16 січня 2017 року реєстрація таких податкових накладних та розрахунків коригування здійснюватися не буде».

Викладені у цьому листі роз’яснення узгоджуються з висновками суду та не дають підстави стверджувати про можливість реєстрації ПН та/або РК за операціями з постачання сільськогосподарської продукції у межах спеціального режиму оподаткування після 15.01.2017.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача про невідповідність наданої йому податкової консультації вимогам Податкового кодексу України є необгрнутованими.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду – 18.07.2018.

Суддя Панченко Н.Д.