Рішення № 75421912, 20.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2558/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі № 462/2983/16-а;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184616 від 22.03.2018 про виплату позивачу пенсії розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 1 898 грн;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років, відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі №462/2983/16-а з 01 квітня 2018 року в повному розмірі - 9 279,52 грн. та виплату проводити довічно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену на підставі постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі № 462/2983/16-а, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Однак, як вказує позивач у квітні 2018 року відповідач припинив виплату пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та здійснює виплату пенсії позивачу на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку із зміною розміру виплати пенсії та припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова, позивач звернувся до відповідача із запитами про надання документів та роз'яснень щодо вказаних обставин. У відповідь на запити відповідач надав позивачу розпорядження №184616 від 22.03.2018, в якому зазначено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Також, відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" на умовах, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", у період роботи на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру" виплачуються відповідно до Закону 1058. Як наслідок з 01.10.2017 пенсія позивачу виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 1898,28 грн. Однак, на переконання позивача дії відповідача щодо припинення виконання рішення суду та видання розпорядження №184616 від 22.03.2018 є протиправними, оскільки вони порушують право позивача на соціальний захист визначений ст. 48 Конституції України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач у встановлений судом строк (з врахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) відзив на позовну заяву суду не надав та жодних клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на те, що ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надало суду відзив на позов та не повідомило суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 2014 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова як одержувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

24 травня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова із заявою про перерахунок пенсії, однак листом управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова від 26.05.2016 року №5516/03-22 їй відмовлено у перерахунку пенсії, з мотивів того, що відсутні законні підстави для поновлення виплати пенсії та проведення перерахунку пенсії згідно чинного законодавства.

У зв'язку із відмовою управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити позивачу перерахунок пенсії, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Залізничного районного суду м. Львова.

22 червня 2016 року постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/2983/16-а, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 (справа № 876/5235/16), позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/979 від 23.05.2016 року про заробітну плату, з розрахунку 70% від суми місячного заробітку;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/979 від 23.05.2016 року про заробітну плату відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії з розрахунку 70% від суми місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.01.2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.

- в решті позову - відмовлено.

13 липня 2016 року постановою Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/3130/16-а, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2018 (справа № 876/6275/16), позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо відмови у відновленні виплати ОСОБА_1 пенсії;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова Львівській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, призначеної їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На виконання постанов Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 №462/2983/16-а та від 13.07.2016 № 462/3130/16-ц , управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова розпорядженням територіального управління від 12.10.2016 проведено обчислення пенсії за судовим рішенням, розмір якої з 01.01.2016 становить 9279, 52 грн. Пенсія позивачу призначена за вислугу років відповідно до Закону України "Про Прокуратуру".

Однак, як вказує позивач у квітні 2018 року, без заяви позивача, відповідач змінив розмір призначеної на виконання рішення суду пенсії (припинено виплату пенсії за вислугою років). При цьому її нарахування та виплата з 01.10.2017 здійснюються не на підставі Закону України "Про прокуратуру", як це передбачено постановою суду, а відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із інформаційним запитом, в якому просила надати належним чином завірені копії документів на підставі яких припинено виконання постанов Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 №462/2983/16-а та від 13.07.2016 № 462/3130/16-ц.

23 квітня 2018 року ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надало позивачу відповідь на запит викладену у листі № 7775/03-22 та копію розпорядження №184616 від 22.03.2018.

3 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із зверненням, в якому просила здійснювати виплату пенсії відповідно до постанов Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі № 462/2983/16-а та від 13.07.2016 № 462/3130/16-ц.

31 травня 2018 року ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області листом № 2287/0-20/07.05-06 надало позивачу відповідь на звернення, в якій зазначило, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058 з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" на умовах, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", у період роботи на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про прокуратуру" виплачуються відповідно до Закону 1058. Також, відповідач зазначив, що оскільки позивач працює, тому з 01.10.2017 пенсія позивачу виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону 1058 у розмірі 1898,28 грн.

Позивач, не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Конституцією України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції України).

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що позивач звертався до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова 22 червня 2016 року у справі № 462/2983/16-а, яку було залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 (справа № 876/5235/16), позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково:

- визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/979 від 23.05.2016 року про заробітну плату, з розрахунку 70% від суми місячного заробітку;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області №18/979 від 23.05.2016 року про заробітну плату відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії з розрахунку 70% від суми місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.01.2016 року з урахуванням раніше проведених виплат.

- в решті позову - відмовлено.

Вказана постанови набрала законної сили 4 серпня 2016 року.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, постанова Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 №462/2983/16-а є обов'язковою до виконання, в тому числі і для відповідача.

Положеннями статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, обмежувальні та скасовуючі положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 01.10.2017, як і Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не поширюються на пенсіонерів, пенсію яким призначено до 01.10.2017.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно припинив виплату пенсії позивачу призначеної на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Позиція суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 у справах: № 21-420а13 та №21-348а13.

Відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру"), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03. 2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Зокрема, Конституційний Суд України у вказаних рішеннях зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а відтак перерахунок пенсії повинен проводитись на умовах і в порядку, що існували на час призначення пенсії позивачу за вислугу років.

Враховуючи викладенні обставини, суд дійшов висновку, що рішенням відповідача про припинення виплати з 01.10.2017 позивачу пенсії за вислугою років, порушено його конституційні та соціальні права.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З огляду на викладене, з врахування позиції Верховного суд, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають до задоволення.

Водночас, суд наголошує, що неподання відповідачем відзиву на позов, суд кваліфікує, як визнання позову у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі № 462/2983/16-а.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184616 від 22.03.2018 про виплату ОСОБА_1 пенсії розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1 898 грн.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії за вислугу років, відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 у справі №462/2983/16-а з 01 квітня 2018 року в повному розмірі 9 279,52 грн. та проводити таку виплату довічно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський