Рішення № 75421875, 13.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м.Київ справа № 810/2969/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.2, а.с.11-17), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №297;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1);

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2017 №0000801300, від 13.05.2017 №0000821300, від 13.05.2017 №0000781300, від 13.05.2017 №0000811300, від 13.05.2017 №0000791300, рішення від 13.05.2017 №0000771300, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2017 №0000761300 та рішення від 13.05.2017 №0000831300.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) були прийняті на підставі висновків акта перевірки від 20.03.2017 №154/10-36-13/28772205599, який був складений за наслідками проведення Головним управлінням ДФС у Київській області документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2015 р. по 15.11.2016 р.

Позивач не погоджується з правомірністю призначення та проведення податковим органом відповідної перевірки.

Так, позивач зазначив про те, що зі змісту наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №297, на підставі якого була проведена відповідна перевірка, вбачається, що підставою призначення перевірки є ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в.

На думку позивача, призначення податкової перевірки на підставі ухвали слідчого судді не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в силу вимог Податкового кодексу України Державна податкова інспекція України та відповідні контролюючі органи самостійно призначають та проводять податкові перевірки платників податків.

Крім того, позивач зауважив про те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює повноважень у слідчого судді на призначення податкових перевірок.

Також позивач наголосив на тому, що податковим органом не було надіслано на його адресу наказ від 24.02.2017 №297, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, та свідчить про протиправність проведення перевірки та складання спірних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що податкова перевірка ОСОБА_1 була проведена на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в, що відповідає вимогам пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому, на думку відповідача, наказ від 24.02.2017 №297 прийнятий правомірно.

Крім того, відповідач зауважив, що копія вказаного наказу разом із повідомленням про проведення перевірки були направлені рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1, тобто з дотриманням вимог ст.ст.42 та 79 Податкового кодексу України.

У зв'язку з цим, на думку відповідача, позивач був належним чином проінформований про намір податкового органу провести відповідну перевірку.

Присутні у судових засіданнях 05.12.2017, 20.04.2018 та 13.06.2018 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 05.12.2017, 30.01.2018, 20.04.2018 та 13.06.2018 представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 13.06.2018 позивач заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача відніс вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Частиною 3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 13.06.2018 року ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, з 03.11.1992 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Ірпінським МВ Управління ДМС в Київській області 10.11.2015 року (т.2, а.с.51).

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС четвертого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Демидовського В.А. про призначення позапланової податкової перевірки. Призначено у кримінальному провадженні №12015040030000292 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 по 15.11.2016, організацію проведення якої доручити Державній фіскальній службі України (т.1, а.с.96-97).

Державна фіскальна служба України листом «Про проведення перевірки» від 23.12.2016 №40772/7/99-99-13-04-01-17 направила вказану ухвалу на адресу Головного управління ДФС у Київській області.

У листі від 23.12.2016 №40772/7/99-99-13-04-01-17 Державна фіскальна служба України зобов'язала Головне управління ДФС у Київській області невідкладно вжити всіх необхідних заходів для організації та проведення документальних позапланових перевірок, зазначених в ухвалах платників податків на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України; визначити осіб, персонально відповідальних за виконання відповідних ухвал; забезпечити координацію спільних дій відповідних підрозділів ГУ ДФС у Київській області та підвідомчих територіальних органів ДФС для безумовного виконання ухвал; залучити до участі у проведенні перевірок посадових осіб ГУ ДФС у Київській області, організувати роботу з Головним оперативним управлінням ДФС (контактна особа - старший оперуповноважений з ОВС Головієнко О.А., тел.0634802020) щодо отримання наявних матеріалів кримінального провадження для їх опрацювання у холі перевірки (т.1, а.с.94-95).

На виконання вимог ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ від 24.02.2017 №297 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 27 лютого 2017 року тривалістю 10 робочих днів за період з 01.01.2015 по 15.11.2016 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України (т.1, а.с.151).

На підставі вказаного наказу Головним управління ДФС у Київській області було оформлено повідомлення віл 24.02.2017 №69/10-36-13-02, в якому зазначено, що з 27.02.2017 буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 (т.1, а.с.150).

Вказане повідомлення та копія наказу були направлені на адресу ОСОБА_1 в день видання цих документів 24.02.2017 рекомендованим поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1: АДРЕСА_1, штрих-кодовий ідентифікатор Укрпошти 0820505901689, що підтверджується фіскальним чеком від 24.02.2017 (т.2, а.с.63).

Проте 28.03.2017 рекомендована поштова кореспонденція зі штрих-кодовим ідентифікатором 0820505901689 повернулась на адресу податкового органу з відміткою про причину повернення, зазначену у довідці за формою №20, «за місцем обслуговування» (т.2, а.с.64-65).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали Соломянського районного суду м.Києва від 30.11.2016 в справі №760/19091/16-к щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12015040030000292 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.3 ст.209, ч.4 ст.190 КК України, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДФС у Київській області №297 від 24.02.2017, головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Плаксуном Максимом Петровичем у період з 27.02.2017 по 13.03.2017 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 15.11.2016, за результати якої було складено акт перевірки від 20.03.2017 №154/10-36-13/2872205599 (далі-акт) (т.1, а.с.6-32).

У вказаному акті посадова особа контролюючого органу зазначила про те, що ОСОБА_1 отримував доходи від провадження господарської діяльності, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а саме платник податків ОСОБА_1 здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків та отримував дохід від продажу фізичним особам майнових прав на квартири, що будуються.

Актом перевірки встановлено, що платник податків ОСОБА_1 у періоді, що перевіряється, здійснював господарську діяльність без державної реєстрації фізичною особо-підприємцем за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель, що згідно національного класифікатора включає розроблення проектів з будівництва житлових і нежитлових будівель шляхом об'єднання фінансових, технічних і фізичних засобів для їх реалізації з метою подальшого продажу. Згідно декларацій про початок виконання будівельних робіт позивач являвся замовником цих робіт.

Перевіркою дотримання встановленого порядку до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки, чим порушено п.177.5, п.177.11 ст.177 ПК України.

Згідно отриманих копій нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири, що будуються, продавцем в яких виступав ОСОБА_1, договори купівлі-продажу посвідчувались приватними нотаріусами: Ничипоренко О.В., Власюк Т.М., Андрущенко Л.М.

Згідно копій договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири за період з 01.01.2015 по 15.11.2016 містять інформацію про отримання ОСОБА_1 доходу від продажу квартир в сумі 153092476,00 грн., у т.ч. за 2015 рік - 33857935,00 грн. та за 2016 рік - 119234541,00 грн.

В ході перевірки було встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, з якого утримується податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 153092476,00 грн., у т.ч. за 2015 рік - 33857935,00 грн. та за 2016 рік - 119234541,00 грн., чим порушено п.177.2, 177.11 ст.177 Кодексу.

Посадова особа контролюючого органу зазначила про те, що позивачем було занижено суму податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 28226496,38 грн., у т.ч. за 2015 рік - 6764279,00 грн. та за 2016 рік - 21462217,38 грн.

Також в акті перевірки зазначено про те, що враховуючи наявну при проведенні перевірки податкову інформацію, фізична особа - платник податків ОСОБА_1 повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість з 11.02.2015.

В акті перевірки вказано про заниження позивачем в період з 11.02.2015 по 15.11.2016 податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету в сумі 30372437,60 грн., у т.ч. 6525529,40 грн. за 2015 рік та 23846908,20 грн. за 2016 рік.

Також відповідач зазначив про те, що заниження ОСОБА_1 оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015 по 15.11.2016 на суму 153092476,00 грн. призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2296387,14 грн.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновків про порушення ОСОБА_1 наступних вимог чинного законодавства:

- ст.58, ч.6 ст.128 Господарського кодексу України, у зв'язку із здійсненням позивачем господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи - підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

- ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки;

- пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 28226496,38 грн., у т.ч. за 2015 рік - 6764279,00 грн. та за 2016 рік - 21462217,38 грн.;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2015 та 2016 роки;

- абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування, не обчислення та не сплати єдиного внеску всього на загальну суму 175375,40 грн., у т.ч. 82810,40 грн. за 2015 рік та 92565,00 грн. за 2016 рік;

- п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині не подання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, 200.2 ст.200, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за період з 11.02.2015 по 15.11.2016, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету всього в сумі 30372434,60 грн., у т.ч. 6525529,40 грн. за 2015 рік та 23846908,20 грн. за 2016 рік;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету за 2015 та 2016 роки в сумі 2296387,14 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000801300 від 13.05.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 2870483,15 грн., з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 2296386,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 574096,62 грн. (т.1, а.с.33);

- податкове повідомлення-рішення №0000821300 від 13.05.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 37965543,25 грн., з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 30372437,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7593108,65 грн. (т.1, а.с.34);

- податкове повідомлення-рішення №0000781300 від 13.05.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 35283120,47 грн., з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 28226496,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7056624,09 грн. (т.1, а.с.35);

- податкове повідомлення-рішення №0000811300 від 13.05.2017, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 3910,00 грн. (т.1, а.с.36);

- податкове повідомлення-рішення №0000791300 від 13.05.2017, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 340,00 грн. (т.1, а.с.37);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000771300 від 13.05.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 25818,58 грн. (т.1, а.с.38);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000761300 від 13.05.2017, яка містить вимогу сплатити суму недоїмку у розмірі 175375,40 грн. (т.1, а.с.39);

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №0000831300 від 13.05.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. (т.1, а.с.40).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги та наказу про призначення перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, а також з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі ст.62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз.1 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом (абз.4 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (абз.6 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції станом на день видання наказу про проведення перевірки) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині оскарження наказу Головного управління ДФС у Київській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зазначив про протиправність призначення Головним управлінням ДФС у Київській області документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає повноважень слідчого судді щодо призначення податкових перевірок.

Крім того, позивач наголосив на тому, що в силу вимог Податкового кодексу України Державна фіскальна служба України самостійно приймає рішення щодо необхідності і проведення перевірки платника податків, а призначення перевірки на підставі ухвали слідчого судді не відповідає вимогам чинного законодавства.

Проте, суд вважає таке позицію позивача помилковою з огляду на таке.

Судом встановлено, що підставою для прийняття Головним управлінням ДФС у Київській області наказу від 24.02.2017 №297 дійсно є ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в, якою призначено у кримінальному провадженні №12015040030000292 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, позапланову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 по 15.11.2016, організацію проведення якої доручено Державній фіскальній службі України (т.1, а.с.96-97).

При цьому, у вказаному рішенні суду зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду, до яких належать і ухвали, визначена як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 ст.21 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Згідно зі ст.533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, судове рішення, у тому числі, ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для всіх фізичних та юридичних осіб, підприємств, установ та організацій, а також органів державної влади та їхніх посадових осіб, а тому особа, якій адресоване судове рішення, має в обов'язковому порядку виконати зазначені в ньому вимоги.

Суд наголошує на тому, що положення п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України містять імперативний припис щодо обов'язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання судового рішення слідчого судді про призначення перевірки.

При цьому, виконання такого обов'язку не передбачає дослідження органом фіскальної служби підстав призначення відповідної перевірки слідчим суддею, оцінювання правомірності та законності призначення такої перевірки.

Суд зазначає, що при надходженні до контролюючого органу ухвали слідчого судді про призначення перевірки Податковий кодекс України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки шляхом видання відповідного наказу, оскільки у даному випадку у посадових осіб податкового органу виникає обов'язок по виконанню судового рішення, ухилення від якого тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Щодо тверджень позивача про відсутність у слідчого судді повноважень щодо призначення податкової перевірки, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України від 22.02.2013, суддя не може піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

У зв'язку з цим, суд вважає, що прийняття Головним управлінням ДФС України у Київській області наказу від 24.02.2017 №297 на підставі ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що в резолютивній частині ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 30.11.2016 у кримінальній справі №760/19091/16-в про призначення у кримінальному провадженні №12015040030000292 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2015 по 15.11.2016, судом постановлено організацію проведення перевірки доручити Державній фіскальній службі України.

Отже, даною ухвалою суду не вказано конкретний орган, якому доручено проведення самої перевірки, натомість визначено, що організацію проведення перевірки доручити Державній фіскальній службі України.

На виконання даного судового рішення Державною фіскальною службою України проведено дії з організації проведення призначеної перевірки, зокрема, листом «Про проведення перевірки» від 23.12.2016 №40772/7/99-99-13-04-01-17 Державна фіскальна служба України направила вказану ухвалу суду на адресу Головного управління ДФС у Київській області.

У листі від 23.12.2016 №40772/7/99-99-13-04-01-17 Державна фіскальна служба України зобов'язала Головне управління ДФС у Київській області невідкладно вжити всіх необхідних заходів для організації та проведення документальних позапланових перевірок, зазначених в ухвалах платників податків на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України; визначити осіб, персонально відповідальних за виконання відповідних ухвал; забезпечити координацію спільних дій відповідних підрозділів ГУ ДФС у Київській області та підвідомчих територіальних органів ДФС для безумовного виконання ухвал; залучити до участі у проведенні перевірок посадових осіб ГУ ДФС у Київській області, організувати роботу з Головним оперативним управлінням ДФС (контактна особа - старший оперуповноважений з ОВС Головієнко О.А., тел.0634802020) щодо отримання наявних матеріалів кримінального провадження для їх опрацювання у холі перевірки (т.1, а.с.94-95).

Дослідивши зміст листа Державної фіскальної служби України від 23.12.2016 №40772/7/99-99-13-04-01-17 суд доходить висновку, що Державною фіскальною службою України вжито вичерпних заходів щодо організації проведення спірної перевірки, тому суд відхиляє доводи позивача про порушення порядку організації проведення перевірки.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив про те, що податковим органом було порушено порядок проведення перевірки, зокрема, не надіслано на адресу ОСОБА_1 копію наказу про призначення перевірки, що на думку позивача, свідчить про протиправність проведення самої перевірки.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що копія наказу з повідомленням про проведення перевірки були направлені на адресу ОСОБА_1 у спосіб та в порядку, які встановлені Податковим кодексом України, тому податкова перевірка була проведена правомірно, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до абз.2 п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент видання наказу про проведення перевірки) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абз.2 п.79.2 ст.79 ПК).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України).

З контексту наведених норм Кодексу вбачається, що позапланова невиїзна перевірка проводиться у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 ПК України, а також за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Абзац перший пункту 45.1 ст.45 Податкового кодексу України містить вимогу про те, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абз.2 п. 45.1 ст.45 ПК).

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (абз.3 п. 45.1 ст.45 ПК).

При цьому, відповідно до п.70.7 ст.70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, згідно з п.70.2 ст.70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Відповідно до п.1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (в редакції, яка була чинна на момент видання наказу про проведення перевірки, далі - Порядок №1588) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку (абз.2 п.1.4 Порядку №1588).

Отже, в даному випадку податковий орган був зобов'язаний надіслати позивачу копію наказу про проведення перевірки та повідомлення про перевірку за його податковою адресою, тобто за адресою місця його проживання, що є основним місцем обліку платника, за яким така фізична особа береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

При цьому, у разі зміни адреси місця проживання позивач був зобов'язаний повідомити контролюючий орган про відповідні зміни протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви.

Як вбачається з акта перевірки, податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2, за якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.11.1992 року зареєстрований, про що свідчать відомості паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я позивача, виданого Ірпінським МВ Управління ДМС в Київській області 10.11.2015 року (т.2, а.с.51).

З матеріалів справи слідує, що копія наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №297 та повідомлення від 24.02.2017 №69/10-36-13-02 з інформацією про проведення перевірки були направлені 24.02.2017 рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу позивача саме за адресою: АДРЕСА_2, проте 28.03.2017 рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу податкового органу з відміткою про причини повернення «за місцем обслуговування» (т.2, а.с.64).

Отже, виходячи з приписів статті 42 Податкового кодексу України направлені на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення копія наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №297 та повідомлення від 24.02.2017 №69/10-36-13-02 з інформацією про проведення перевірки, вважаються належним чином врученими, оскільки вони надіслані за податковою адресою платника податків.

В судовому засіданні 13.06.2018 року, на якому був присутній позивач особисто, на запитання суду про те, чи проживав позивач за адресою, за якою він зареєстрований в 2017 році, позивач повідомив, що фактично за адресою місця його реєстрації довгий час не проживає, повідомив, що за цією адресою проживають його батьки.

Отже місце реєстрації позивача в тому числі станом на момент направлення йому 24.02.2017 року рекомендованого поштового відправлення із копією наказу про проведення перевірки та повідомленням про перевірку, не відповідало адресі фактичного його місця проживання.

Відтак позивач не повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, тому позивач за умови неповідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси, не звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата, про що прямо зазначено у п.42.3 ст.42 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом також встановлено, що копія акту перевірки від 20.03.2017 №154/10-36-13/2872205599, яка була направлена позивачу за адресою місця реєстрації позивача: АДРЕСА_2, рекомендованим поштовим відправленням зі штрих-кодовим ідентифікатором №0820505963072 також повернулась на адресу податкового органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить копія конверту з довідкою форми №20 (т.2, а.с.58-60).

Крім того, вся поштова кореспонденція, яка направлялась судом у даній справі за цією ж адресою, також поверталась із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо зміни ОСОБА_1 податкової адреси та доказів щодо звернення позивача до контролюючого органу із заявою про зміну податкової адреси.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що копія наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №297 та повідомлення від 24.02.2017 №69/10-36-13-02 про проведення перевірки вважаються належним чином врученими позивачу.

При цьому рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу відповідача з незалежних від податкового органу причин, які не звільняють платника податків бути обізнаним із наслідками невручення поштової кореспонденції податкового органу, у разі якщо таким платником у передбачений законом строк не повідомлено про зміну податкової адреси.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області було дотримано вимоги статей 42 та 79 Податкового кодексу України щодо направлення копії наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №267 та повідомлення від 24.02.2017 №69/10-36-13-02 за податковою адресою платника податків, поважних причин своєчасного неповідомлення позивачем про зміну своєї податкової адреси суду не надано, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем порядку організації документальної перевірки та наявності підстав для її проведення.

У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1.

Щодо посилань позивача на правовий висновок Верховного Суду України, що викладений в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, суд зазначає, що у розглядуваній справі до статті 79 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 були внесені зміни, які стосувались саме порядку направлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Так, вказаним Законом № 1797-VIII в абзаці першому пункту 79.2 слова "надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку" замінено словами і цифрами "вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу".

Відтак, постанова Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 була прийнята за іншого нормативного регулювання, що істотно впливає на порядок направлення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, оскільки позиція позивача щодо неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 13.05.2017 №0000801300, №0000821300 від 13.05.2017, №0000781300, №0000811300 та №0000791300, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.05.2017 №0000771300, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №0000831300 від 13.05.2017 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) «Ф-0000761300 від 13.05.2017 базувалась виключно на твердженнях про порушення відповідачем порядку проведення Головним управлінням ДФС у Київській області перевірки, що спростовується матеріалами справи та висновками суду, у той час як позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки податкового органу, які викладені в акті перваки від 20.03.2017 №154/10-36-13/2877205599 по суті вчених ОСОБА_1 порушень вимог чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності призначенні та проведення Головним управлінням ДФС у Київській області податкової перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений - 13.07.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.