Ухвала суду № 75421859, 19.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

6.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 липня 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/1426/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Луганської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сєвєродонецька міська рада, про визнання незаконними дій та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської філії комунального підприємства Павлинської сільської ради Іванківського району Одеської області «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сєвєродонецька міська рада Луганської області, в якому позивач просив визнати незаконними дії суб'єкта державної реєстрації Луганська філія комунального підприємства Павлинської сільської ради Іванівського району Одеської області «Реєстрація нерухомості та бізнесу» щодо реєстрації права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс Сєвєродонецький льодовий палац спорту; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс Сєвєродонецький льодовий палац спорту.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 позов було залишено без руху. Позивачеві було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення; платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн в дохід Державного бюджету України.

18.06.2018 позивачем надано суду уточнений позов та квитанцію про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи.

17.07.2018 позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначив у якості відповідача Луганську філію комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» та просив суд: визнати незаконними дії суб'єкта державної реєстрації Луганська філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» щодо реєстрації права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс «Сєвєродонецький льодовий палац спорту»; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс Сєвєродонецький льодовий палац спорту.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є мешканцем м. Сєвєродонецька, що підтверджується реєстрацією місця проживання в паспорті. Крім того, позивач є вболівальником жіночої волейбольної команди «Сєвєродончанка», регулярно буває на матчах команди, які зазвичай проводилися у належному територіальній громаді міста Сєвєродонецькому льодовому палаці спорту. Позивач вважає, що державна реєстрація зміни власника майнового комплексу Сєвєродонецький льодовий палац спорту безпосередньо стосується його прав та інтересів.

27.11.2017 суб'єкт державної реєстрації Луганська філія КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу», який відповідно до акредитації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України здійснює діяльність у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців у повному обсязі, вніс до Державного реєстру майнових прав та обтяжень запис щодо зміни права власності майнового комплексу Сєвєродонеьций льодовий палац спорту. Новим власником цього майнового комплексу в Реєстрі зазначено ПАТ «РВС-банк».

Між Сєвєродонецькою міською радою та ПАТ «РВС-банк» дійсно існують відносини за договором іпотеки, заставою за якою є майновий комплекс Сєвєродонецького льодового палацу.

Проте, відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.09.2016 по справі № 913/864/16 ПАТ «РВС-банк» було відмовлено у зверненні стягнення на заставне майно шляхом визнання права власності, це судове рішення було залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016. Зазначені судові рішення є чинними, заяви про перегляд цих рішень за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Останнє таке рішення Донецьким апеляційним господарським судом було прийняте 26.10.2017, за місяць до внесення запису до реєстру, який оскаржується.

Таким чином, вважає позивач, за цим позовом відсутній спір про право, оскільки такий спір вже вирішено чинними судовими рішеннями. На його думку, оскаржуються владні, управлінські дії суб'єкта державної реєстрації, які він здійснив з порушенням вимог закону та всупереч чинним судовим рішенням.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2017 державним реєстратором ОСОБА_3, Луганська філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень № 38285837 від 22.11.2017 вчинено запис про право власності № 23513079 про державну реєстрацію права власності на будівлю Сєвєродонецького Льодового палацу спорту за ПАТ «РВС-банк» на підставі іпотечного договору № 4083 від 07.09.2005.

Позивач в позовній заяві зазначає про відсутність спору про право, з чим суд не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Судові рішення вважаються офіційно опублікованими за умови посвідчення органом, який забезпечує ведення Реєстру, відповідності судових рішень оригіналам або електронним копіям судових рішень, внесених до Реєстру (частина друга статті 5 Закону № 3262).

Частинами першою та другою статті 3 Закону № 3262 визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа № 913/632/17 за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді і спорту України до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради, в якій прокурор просить суд: визнати недійсними п.п. 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 №2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецктеплокомуненерго»; визнати недійсним Договір іпотеки від 07.09.2005, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та Сєвєродонецькою міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу 07.09.2005 за реєстровим номером 4083.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/632/17.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.2018 у справі № 913/632/17 позов керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах Міністерства молоді і спорту України до Сєвєродонецької міської ради та Публічного акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання недійсними рішення та договору іпотеки задоволено повністю: визнано недійсними п. п. 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 №2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецктеплокомуненерго», визнано недійсним Договір іпотеки від 07.09.2005, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та Сєвєродонецькою міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Єпіфанцевою Н.В. 07.09.2005 за реєстровим номером 4083.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2018 у справі № 913/632/17 на цей час не набрало законної сили.

Вивченням зазначених судових рішень Господарського суду Луганської області встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 249-К/30 від 31.08.2005 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та територіальною громадою м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради 07.09.2005 укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 4083. Договір посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н.В. та одночасно вказаним приватним нотаріусом у зв'язку з посвідченням договору іпотеки № 4083 накладено заборону відчуження зазначеного в договорі застави нерухомого майна, а саме будівлі Льодового палацу спорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на власності територіальній громаді м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради, до припинення договору іпотеки.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки на забезпечення виконання основного зобов'язання Сєвєродонецька міська рада передає в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» належне на праві власності майно: будівлю АДРЕСА_1

Актом від 03.07.2015 № 77/07/2015-К приймання - передачі ПАТ «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «Омега Банк» в порядку правонаступництва передано всі права кредитора у зобов'язаннях за наступними договорами: кредитний договір від 31.08.2005 з КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»; іпотечний договір № 4083 від 07.09.2005 з Сєвєродонецькою міською радою. Таким чином, іпотекодержателем за вказаним договором іпотеки на даний час виступає ПАТ «РВС Банк».

З огляду на наведене, станом на дату вирішення питання про відкриття провадження у справі № 812/1426/18 відсутнє рішення, яке набрало законної сили, щодо спору про право власності на будівлю Льодового палацу спорту, дії відповідача з приводу державної реєстрації права власності ПАТ «РВС-банк» на яку оскаржуються позивачем ОСОБА_1

З огляду на наведене, посилання позивача на те, що за його позовом відсутній спір про право на майно, який відповідно до закону був вирішений чинними рішеннями господарського суду, а оскаржуються лише владні, управлінські функції суб'єкта державної реєстрації, є помилковими.

Відповідно до положень частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового оскарження.

У постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 804/20798/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробуд» до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Лісоволенка Романа Михайловича, про визнання протиправними дій і скасування рішення та свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити певні дії, Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Висновок щодо розгляду конкретної справи саме в порядку адміністративного судочинства у разі відсутності спору про право на майно і оскарження виключно владних, управлінських рішень та дій державного реєстратора зроблено також Верховним Судом України у постанові від 25.04.2017 у справі № 816/1774/15.

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30.05.2018 у справі № 826/9417/16 за позовом Особи_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліки Василівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансметалпродукт», Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк РВС Банк», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, де зазначено: «Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

Верховним Судом в ухвалі від 19.04.2018 у справі № 9901/415/18 зроблено висновок, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

З огляду на наведене, спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс Сєвєродонецький льодовий палац спорту позивач обґрунтовує тим, що він є мешканцем м. Сєвєродонецька, вболівальником жіночої волейбольної команди «Сєвєродончанка», матчі якої зазвичай проводилися в зазначеному палаці спорту, відтак, державна реєстрація зміни власника майнового комплексу безпосередньо стосується його прав та інтересів.

Щодо вказаних обґрунтувань позивача слід зазначити таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?о;...&gс;.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. &?г;...&?н; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Таким чином враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.

Позивач не є суб'єктом правовідносин, що виникли з приводу реєстрації права власності на Льодовий палац спорту за ПАТ «РВС-банк».

Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № П/9901/370/18.

В ухвалі від 07.05.2018 у справі № 800/530/17 Верховним Судом зроблено правовий висновок, що право на судовий захист не є абсолютним, законодавцем встановлені випадки, коли коло таких осіб є обмеженим. Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Також зазначено, що правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 03 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 12 квітня 2017 року у справі № П/800/589/16. Крім того, позицію щодо права оскаржувати акт індивідуальної дії також висвітлив Верховний Суд у постановах від 14 березня 2018 року у справах № 9901/22/17, № 9901/153/2851 (9901/153/18).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність позивача у відносинах, що виникли з приводу вчинення дій та прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності ПАТ «РВС-банк» на майновий комплекс Льодовий палац спорту, законодавчо обмежена, а також у зв`язку з наявністю спору про право, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 5, 19, 170, 248, 256, 294 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луганської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сєвєродонецька міська рада, про визнання незаконними дій та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.О. Свергун