Рішення № 75421417, 20.07.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11559/17

2-а/219/75/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2018 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., при секретареві Єлісеєвій С.Є., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Давиденка К.А., Зилєвої А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувшись до суду з уточненим адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області просить визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 липня 2017 року №43 (в зміну рішення від 03 квітня 2017 №18) про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком з 05 листопада 2015 року та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком з 05 листопада 2015 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, посилаючись на те, що він досяг пенсійного віку і має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком. Він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його трудовий стаж у віці 54 років складає понад 22 роки. Період праці в 30 км зоні у 1987 році складає 84 дні (з 21.08.1987 року по 13.11.1987 року), отримана доза радіаційного опромінювання - 9,200 рен. У 2001 році він виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон позивач мешкав в м. Горлівка Донецька область, Україна. 05.11.2015 через свого представника він звернувся до Пенсійного фонду України з заявою щодо передачі його заяви про призначення пенсії уповноваженому територіальному органу. У зв'язку із відмовою ПФ України, позивач звернувся із захистом до Київського апеляційного адміністративного суду, який своєю постановою від 27.04.2016 року зобов'язав ПФ України передати заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії уповноваженому територіальному органу для розгляду. Листом від 07.07.2016 №8501/08-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії на тій підставі, що м. Горлівка Донецької області, де проживав позивач до виїзду за кордон, майже 15 років тому, не підконтрольна Україні. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.03.2017 року ГУ ПФУ в Донецькій області зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_4 та прийняти рішення. У подальшому заяву було направлено відповідачу для розгляду та прийняття рішення, який відмовив рішеннями №18 від 03.04.2017, №43 від 03.07.2017 (в зміну попереднього рішення), а також листом від 08.11.2017 року йому в призначенні пенсії, посилаючись на те, що у ОСОБА_4 відсутнє місце реєстрації у м. Бахмут як внутрішньо переміщеної особи та не надано оригіналів та належним чином завірених копій документів. Не погоджуючись з неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 звернувся із захистом до суду.

Не погодившись з адміністративним позовом відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив наступне. Для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку представником ОСОБА_4 було надіслано заяву від 05.11.2015 року та копії документів не засвідчені у встановленому порядку. Крім того, оскільки м. Горлівка Донецької області, де був зареєстрований позивач, до виїзду на постійне місце проживання, віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, у відповідності до постанов КМ України від 05.11.2014 №637, від 01.10.2014 №509, від 08.06.2016 №365 ОСОБА_4 повинен надати копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'явити її оригінал. Також, звернувшись із заявою представник в порушення постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року не надав в оригіналах документи про вік, стаж та заробітну плату, та інших документів, засвідчених нотаріально. У зв'язку із чим відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку. Стверджує, що Управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України і законами та просить відмовити у позові у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 17 листопада 2017 року провадження у справи зупинено на підставі п. 4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року).

Ухвалою суду від 17 січня 2018 року провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 відповідача по справі замінено на Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у зв'язку із реорганізацією Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду.

Розгляд адміністративної справи неодноразово відкладався за клопотаннями позивача для подання додаткових доказів, уточнення позовних вимог та неможливості прибуття представника відповідача з причин, визнаних судом поважними.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити повністю. Позовні вимоги обґрунтувала доводами, які викладені в уточненій позовній заяві та зазначила, що представником ОСОБА_5 відповідачу було надано оригінал трудової книжки ОСОБА_4 та всі необхідні документи для призначення пенсії, посвідчені нотаріусом в державі Ізраїль з печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, проте представники відповідача відмовились завіряти копії документів. Відповідач порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України незаконно відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_4

Представники відповідача Давиденко К.А. та Зилєва А.О. просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях, зазначили, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений конституцією України та законодавством. У зв'язку із тим, що представниками позивача не надані Управлінню оригінали документів про вік, стаж та заробітну платню та інших документів, засвідчених нотаріально, а також, довідку внутрішньо переміщеної особи в призначенні пенсії було відмовлено та прийнято відповідне рішення. Стверджували, що представниками не надавався оригінал трудової книжки та документа про вік позивача. Про надання представниками ОСОБА_4 нотаріально завірених копій інших документів не заперечували.

Суд, вислухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сторони не оспорювали ті обставини, що ОСОБА_4 станом на день звернення до Пенсійного фонду України, 05 листопада 2015 року, має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить Паспорт громадянина України для виїзду за кордон тип Р, код держави UKR, серія НОМЕР_2, виїхав з України на постійне місце проживання в Ізраїль у 2001 році, прийнятий на консульський облік в консульському відділі Посольства України в державі Ізраїль 26 липня 2006 року.

Позивач до виїзду за кордон постійно проживав у м. Горлівка, Донецької області, що не спростовано відповідачем, та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2), що підтверджено Посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, серії НОМЕР_3, виданого 08 грудня 1992 року Донецькою обласною державною адміністрацією.

З копії довідки галузевого Державного архіву МО України № 27 від 11.01.1997 року та копії довідки Калінінського районного військового комісаріату м. Горлівки №3/381 від 11.06.1991 року встановлено, що період праці в 30 км зоні у 1987 році складає 84 дні (з 21.08.1987 року по 13.11.1987 року), отримана доза радіаційного опромінювання - 9,200 рен. (т.1 а.с.37-43)

Позивач в Україні набув трудовий стаж - 21 рік 10 місяців 24 дні (загальний стаж). 1 рік 3 місяці 23 дні (страховий стаж), станом на 19.11.2015 року, що підтверджується копією трудової книжки, виданої 21.11.1969 року та протоколом 7610 від 19.11.2015 (пенсійна справа).

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 757/46218/15-а зобов'язано Пенсійний фонд України передати уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України для розгляду заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії.

Також, з вищевказаної постанови суду вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_4 до суду стала бездіяльність Пенсійного фонду України щодо непередання його заяви про призначення пенсії уповноваженому територіальному органу, з якою він 05 листопада 2015 року звернувся до Пенсійного фонду України.

На виконання згаданої вище постанови суду, Пенсійний фонд України передав заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за віком та додані до неї копії документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за № 8501/098.2 від 07 листопада 2016 року, повідомили ОСОБА_4 та Пенсійний фонд України про те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», місто Горлівка Донецької області входить до зазначеного переліку та відмовило у розгляді заяви та прийнятті рішення про призначення пенсії.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду від 02.03.2017 року, справа №243/1084/16-а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_4 з дати першого звернення за призначенням пенсії за віком з 05.11.2015 року, та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства.

Рішенням №43 від 03.07.2017 року (в зміну рішення від 03.04.2017 №18) відповідач відмовив ОСОБА_4 в призначенні пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з наступних підстав: 1. Не виконання порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 №365; 2. Порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року в частині надання документів про вік, стаж та заробітну плату в оригіналах, та інших документів, засвідчених нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство» документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Отже, право громадянина на призначення пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні та відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документом, що засвідчує місце проживання особи є: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно паспорту позивача - громадянина України для виїзду за кордон, він є громадянином України, постійне місце проживання якого є держава Ізраїль.

Отже, позивач, як громадянин України, має право на звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачем були надані всі документі, які визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», окрім документа, який підтверджує місце реєстрації в Україні. Копії документів наявні та долучені до пенсійної справі ОСОБА_4, яка досліджена судом.

З листа №1676 від 24 жовтня 2017 року представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 суд встановив, що відповідачу 25.10.2017 року було надано оригінал трудової книжки та копії документів, завірені нотаріусом держави Ізраїль з апостилем, необхідні для призначення пенсії позивачу (т.1 а.с. 230-231).

Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав для огляду завірені нотаріусом держави Ізраїль з апостилем копії: паспорту громадянина України ОСОБА_4 для виїзду за кордон, диплому про освіту, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, оригінал трудової книжки, оригінал ідентифікаційного номеру ОСОБА_4

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Тобто, ОСОБА_4, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи, оскільки позивач виїхав до держави Ізраїль в 2001 році, тобто до початку оголошення АТО на території Донецької та Луганської областей.

Отже, право громадянина України на призначення пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або наявністю відмітки про реєстрацію місця проживання в Україні.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_4

За таких обставин, суд вважає безпідставною відмову відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_4, рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 липня 2017 року №43 (в зміну рішення від 03 квітня 2017 №18) протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зобов'язує відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_4 пенсію із зменшенням пенсійного віку з 05 листопада 2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги щодо призначення пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, проведення індексації пенсій є обов'язком відповідача та має здійснюватися за наявності зміни індексу споживчих цін. В цій частині права позивача з боку відповідача порушені не були, оскільки відповідач не відмовляв позивачеві у індексації пенсійних виплат, що відповідає вимогам ст. 5 КАС України.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в їх значній частині, а адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 77, 139, 242-246 КАС України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 липня 2017 року №43 (в зміну рішення від 03 квітня 2017 №18) про відмову в призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком з 05 листопада 2015 року.

Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити і виплачувати ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію за віком з 05 листопада 2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині призначення пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Любчик