Рішення № 75420493, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/1836/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника позивача Філь А.О.

представника відповідача Вовченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селко» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Донецькій області від 20.09.2018 року № 0003921414 та № 0003941414.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 10/05-99-14-14/30013443 від 15 серпня 2018 року про порушення позивачем п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, лютий 2016 року, липень 2016 - жовтень 2016 року, лютий 2017 року на загальну суму 26 135 068 грн.

По декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлено заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету за період з січня по грудень 2016 року у сумі 3316001 грн. Завищення суми , що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 47016696 грн.

Прийнятим на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 20 вересня 2018 року податковими повідомленнями - рішеннями від 20 березня 2018 року № 0003921414 про грошове зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 26347427,00 грн. та № 0003941414, яким занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 47016698 грн. та занижене від'ємне значення, яке зараховано у зменшення суми податного боргу з ПДВ, у сумі 14052095,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, передбачених чинним законодавством, а також доказами на підтвердження того, що він є сільськогосподарським виробником, має всі необхідні основні засоби (земля, обладнання, будівлі,споруди, транспортні засоби, тощо) для проведення відповідних господарських операцій.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Консул-8», оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. В ході перевірки підприємство не мало можливості представити первинні документи на підтвердження господарських операцій, оскільки документи разом з комп'ютерною технікою та електронними носіями були вилучені слідчими органами, про що було повідомлено податковому органу з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.

Вказав, що адміністративний позов - безпідставний та зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений факт здійснення фінансово - господарської діяльності позивачем та ТОВ «Консул 8» поза межами правового поля, оскільки фінансово - господарські взаємовідносини та правочини, укладені з зазначеним суб'єктом господарювання не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.

Зазначає, що перевірка була проведена на підставі ухвали Краматорського міського суду від 24.06.2017 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Селко» у кримінальному провадженні № 32017050390000006 та наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 28.07.2017 року. ТОВ «Селко» в порушення вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України не надано до перевірки жодного з документів, що підтверджують дотримання вимог податного законодавства в частині повноти нарахування та сплати податків за результатами його фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2016 по 31.05.2017 щодо реальності придбання товарів у ТОВ «Консул 8». За фактом ненадання первинних документів до перевірки були складені відповідні акти. В ході перевірки працівники податкового органу ознайомились з вилученими документами та документи, які позивачем надавались на запит Покровської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області, в результаті чого встановлено, що документи складені з порушеннями встановленого порядку та не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податного обліку у розумінні пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України. Так у всіх копіях видаткових накладних які надані на запит Покровської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області дані посадових осіб ТОВ «Селко», які мали отримувати товар відсутні. Також надані товарно-транспортні накладні не можуть вважатись первинним документами оскільки в них відсутні модель, тип транспортного засобу та причепа, відсутні номери посвідчення водія, повне місцезнаходження вантажовідправника, вантажоодержувача, місцезнаходження пункту навантаження та розвантаження, запис про стан вантажу для перевезення, відсутня посада відповідальної особи вантажовідправника, посада водія/експедитора, супроводні документи на вантаж, дані про загальну суму відпущеного товару, відомості про вантаж, посади відповідальних осіб, відомості про вантажно-розвантажувальні операції. Крім того, відповідач посилається на допит в якості свідка у рамках кримінального провадження головного бухгалтера ТОВ «Селко» ОСОБА_3, яка вказала про те, що ТОВ «Консул 8» знаходилось за адресою ТОВ «Селко» та останнє мало доступ до бухгалтерських документів та реквізитів ТОВ «Консул 8».

Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 05 квітня 2018 року та задоволено клопотання позивача про відстрочення сплату судового збору.

Ухвалою від 05 квітня 2018 року в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 07 травня 2018 року у зв'язку з зобов'язанням відповідача надати додаткові докази.

У зв'язку з знаходженням судді у відпустці перерву було продовжено до 15 травня 2018 року.

15 травня 2018 року у підготовчому засідання було оголошено перерву до 31 травня 2018 року та продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

31 травня 2018 року сторони до підготовчого засідання не з'явились, у зв'язку з чим воно було відкладено до 14 червня 2018 року.

Ухвалою від 14 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 липня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селко" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 30013443, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Позивач перебуває на податковому обліку у Покровській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області на виконання ухвали Краматорського міського суду проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Селко" з питань дотримання податкового законодавства України в частині повноти нарахування та сплати податків за результатами його фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2016 по 31.05.2017.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п. 198.1, 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, лютий 2016 року, з липня 2016 року по жовтень 2016 року, лютий 2017 року на загальну суму 26 135 068 грн.

По декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлено заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету за період з січня по грудень 2016 року у сумі 3316001 грн. Завищення суми , що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 47016696 грн.

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки 20 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС України в Донецькій області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0003921414 про грошове зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 26347427,00 грн., та № 0003941414, яким занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 47016698 грн. та занижене від'ємне значення, яке зараховано у зменшення суми податного боргу з ПДВ, у сумі 14052095,00 грн.

Позивач відповідно до вимог п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України надав заперечення від 30.08.2017 з додатками документів ,на підтвердження викладених обставини, щодо вилучення фінансово-господарських документів та серверів, а також про надання частини копій первинних документів Покровської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області. Зазначені заперечення податковим органом не були прийняті до уваги, про що він повідомив позивача листом від 15.09.2017 року.

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень було ненадання позивачем до перевірки первинних документів щодо придбання товарів у постачальника - ТОВ «Консул 8».

За фактом ненадання первинних документів до перевірки податковим органом складені акти від 01.08.2017 № 816/05-99-14-14/30013443, від 02.08.2017 № 827/05-99-14-14/30013443, від 03.08.2017 № 857/05-99-14-14/30013443, від 04.08.2017 № 874/05-99-14-14/30013443, від 07.08.2017 № 920/05-99-14-14/30013443, від 08.08.2017 № 922/05-99-14-14/30013443.

Про ненадання документів для перевірки позивачем також зазначено в акті перевірки № 10/05-99-14-14/30013443 від 15.08.2017 року.

Відповідно до пп.83.1.1-83.1.2 пункту 83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, в тому числі : документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація.

Пункт 85.2. ст.85 Податкового кодексу України встановлює обов'язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктів 44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3. ст.44 Податкового кодексу України встановлює зобов'язання платника податків забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.6. ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, зазначені приписи Податкового кодексу зобов'язують платника податків вести облік на підставі первинних документів, які він повинен зберігати та надавати податковому органу при проведенні перевірки, а у разі їх ненадання вважається, що такі документи відсутні за єдиним винятком - вилучення їх правоохоронними органами.

Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2017 року Краматорським міським судом задоволено клопотання про проведення обшуку та виїмки для вилучення доказів - первинних бухгалтерських, облікових та інших документів,носіїв електронної інформації.

На підставі ухвали Краматорського міського суду про тимчасовий доступ до речей та документів від 29 квітня 2017 року по справі № 234/4104/17 15.05.2017 року та 17.05.2017 року слідчими органами було проведено обшуки та виїмки, в ході яких були вилучені зошити та накопичувачі (сегрегатори) з документами та електронні носії (флеш накопичувач, системні блоки, ноутбук тощо).

22.05.2017 року ухвалою Краматорського міського суду був накладений арешт на тимчасово вилучено майно, в тому числі документи, які відображені у протоколах обшуку приміщень позивача, а також комп'ютерної техніки, електронних носіїв.

Суд бере до уваги, доводи позивача, що ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, подання податкової звітності, інформація щодо руху товарно-матеріальних цінностей оборотно-сальдові відомості по контрагентах за перевіряємий період, відомості отримання товарно-матеріальних цінностей знаходилось у комп'ютерах працівників позивача, які також були вилучені.

Як було зазначено представником позивача, перед початком перевірки працівникам податкового органу було повідомлено про вилучення документів, комп'ютерної техніки та інформаційних носіїв.

Дана обставина підтверджується також актом перевірки, в якому йде посилання на протоколи обшуку від 17.05.2017 року.

Разом з цим податковий орган дійшов висновку, що документи у позивач відсутні, оскільки як зазначено в акті перевірки, перелік документів, наведений в протоколах є незначний.

З приводи цього суд зазначає, що в протоколах обшуку відсутній перелік документів, які були вилучені у позивача, оскільки документи вилучались в папках (сегрегаторах), отже кожен окремо документ не зазначався.

Крім того, в акті перевірки взагалі відсутні посилання на первинні документи, їх перелік та аналіз тобто докази вивчення податковим органом, які були вилучені правоохоронними органами відсутні.

З огляду на зазначене доводи податкового органу про незначну кількість вилучених документів суд не сприймає, оскільки вони спростовуються доказами - протоколами обшуку (т.1 а.с. 184-203), та актом перевірки (т.1 а.с. 149-166).

Пунктом 85.9. ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів перевірки податковий орган не звертався до слідчих органів з метою отримання доступу до вилучених документів, будь які докази з цієї обставини суду не надані.

Відповідач, в акті перевірки дійшов висновку, що фактично господарські операції з поставки товару та послуг на виконання договорів між ТОВ «Консул 8» та ТОВ «Селко» не здійснювались на підставі показань свідка ОСОБА_3, яка була допитана по кримінальній справі та показала, що ТОВ «Консул 8» знаходилось за адресою ТОВ «Селко» та останнє мало доступ до бухгалтерських документів та реквізитів ТОВ «Консул 8».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію, щодо предмета доказування ( ч.1 ст.73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч.2 ст.74 КАС України.

Відповідно до частини 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні , чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені іони цією особою.

Як було встановлено у судовому засіданні вирок, або інше остаточне рішення по кримінальній справі, по якій був допитаний свідок ОСОБА_3 до теперішнього часу не прийнято.

Отже, зазначені показання свідка можуть бути доказами по кримінальній справі, але вони не є належними доказами у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд вважає показання свідка ОСОБА_3 не належним доказом в цій адміністративній справі.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неналежного оформлення первинних документів, які позивач надав до Красноармійської (Покровської) ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на запити Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області від 22.02.2016 за № 433/10/15, від 22.03.2016 за №1182/10/15, від 22.07.2016 за № 14027/10/05-16-14-03, від 26.07.2016 за №1059-10-05-21-12, від 21.11.2016 за №5671/10/05-21-12, від 12.01.2017 за №84/10/15-21-05, від 30.01.2017 за №191/10/15-21-05 про витребування інформації пояснень та її документальних підтверджень позивачем надавалась інформація та копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Консул 8», що підтверджується копіями листів на запити від 14.03.2016, від 20.04.2016, від 09.08.2016, від 12.07.2016, від 20.10.2016, від 28.10.2016, від 21.11.2016, від 21.12.2016, від 01.02.2017, від 30.01.2017 від 15.02.2017, від 24.02.2017, від 19.04.2017, в яких також зазначено перелік первинних документів, наданих податковому органу (т.1 а.с.209-250).

Зазначена обставина визнається сторонами та не є спірною.

Відповідно до п.74.3. ст.74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Як вбачається з акту перевірки отримана від ТОВ «Селко» податкова інформація та первинні документи не були об'єктами дослідження, одже, доказів їх використання, опрацювання та встановлення за результатами вивчення порушень податкового законодавства не має.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги заперечення відповідача, щодо недоліків при складанні зазначених первинних документів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи в товарно-транспортних накладних відсутні недоліки, які зазначав представник позивача в своїх запереченнях, а саме в них зазначено марка автомобіля, державний номер автомобіля та причепа, вся інші необхідні реквізити.

Не зазначення в видаткових накладних посади та прізвища представника ТОВ «Селко» само по собі не може бути підставою для визнання того, що господарські операції між ТОВ «Селкто та ТОВ «Консул 8» не відбулися.

Таким чином, відповідач у порушення вимог п.44.6 ст.44, п.83.1 ст.83, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України провів перевірку позивача без вивчення та застосування первинних документів, до правоохоронних органів з метою ознайомлення з вилученими документами не звертався, податкову інформацію та первинні документи, які надавались структурному підрозділу відповідача - Покровській ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області в ході перевірки також не застосував.

В результаті зазначених порушень податкового законодавства відповідачем було протиправно прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається в матеріалах справи згідно з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивачем були отримані податкові накладні за спірний період від ТОВ «Консул 8» (т.1 а.с.24-86) .

Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною, а лише вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено фактично через відсутність первинних документів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом -ТОВ Консул 8» позивачем та відповідачем були надані копії первинних документів:

- договори поставки між ТОВ «Консул 8» та ТОВ «Селко» за спірний період (т.2, а.с. 142-182);

- договір виготовлення давальницької серовини між ТОВ «Консул 8» та ТОВ «Селко» (т.1 а.с.132-134);

- договір про перевезення вантажу (т.2 134-136);

- договір куплі-продажу між ТОВ «Консул 8» та ТОВ «Селко» (т.2 а.с.140-141);

- рахунки про оплату (т.2 а.с. 183-233);

- товарно-транспортні накладні (т.3);

- виписки по особовим рахункам (т.1 а.с.87-98, т.4 а.с.1-49);

- видаткові накладні (т.4 а.с.61-199);

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Суд також бере до уваги, що позивач є сільськогосподарським підприємством, який має основні засоби (земельні ділянки, будівлі, техніку, тощо) для здійснення господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (т.1, а.с.99-148)

В акті перевірки від 15.08.2017 відповідач дійшов висновку, що не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля-продажу товару, оскільки на думку податкового органу наслідком діяльності ТОВ «Консул 8» є здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На думку суду такі висновки є припущенням відповідача, які не ґрунтуються на обставинах справи та не підтверджені відповідними доказами.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентом, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення податкових повідомлень-рішень, якими протиправно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за відповідний період та занижена суму від'ємного значення, що зараховується до складу податного кредиту.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - Товариства з обмеженою відповідальністю «Селко» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0003921414 від 20.09.2017 року про грошове зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 26347427,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0003941414 від 20.09.2017 року, яким занижена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 47016698 грн. та занижене від'ємне значення, яке зараховано у зменшення суми податного боргу з ПДВ, у сумі 14052095,00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 липня 2018 року.

Повний текст рішення складено 13 липня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.