Рішення № 75420365, 16.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/919/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Коваленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМС України у Волинській області, Управління), у якому просить скасувати рішення №0703/15 від 17 травня 2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну; зобов'язати відповідача повернути посвідку на постійне проживання, вилучену на підставі оскарженого рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є громадянином Республіки Грузія, з 2001 року по даний час зареєстрований і проживає в місті Горохів Волинської області з матір'ю, дружиною та двома синами. Рішенням №0703/15 від 17 травня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий позивачу 30 серпня 2004 року, а також вилучено посвідку на постійне проживання, видану 09 листопада 2009 року. Відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, оскільки за період проживання у місті Горохів до адміністративної відповідальності він не притягався, у вчиненні кримінально караних діянь не звинувачувався.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов від 05 червня 2018 року №0701.6-3617/0701.6.4-18 (а.с.19-21) відповідач його вимог не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що 17 січня 2018 року до УДМС України у Волинській області надійшло клопотання Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) про скасування дозволу на імміграцію та прийняття рішення про видворення за межі України із забороною в'їзду ОСОБА_1 Згідно із наданою поліцією інформацією ОСОБА_1 негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні, неодноразово затримувався правоохоронними органами за вчинення адміністративних правопорушень; неодноразово засуджений за вчинення кримінальних правопорушень. За інформацією Служби зовнішньої розвідки України громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 належить до міжнародного злочинного угрупування і становить загрозу національній безпеці України. Листом від 19 березня 2018 року Управління Служби безпеки України у Волинській області (далі - УСБУ у Волинській області) повідомило, що ОСОБА_1 причетний до діяльності злочинних угрупувань, які обґрунтовано підозрюються у вчиненні розбійних нападів, вимагання грошових коштів та інших злочинів.

Таким чином, оскільки компетентними органами встановлено, що дії іммігранта ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку України, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», з врахуванням пунктів 18, 21, 22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року, УДМС України у Волинській області 17 травня 2018 року складено висновок про доцільність скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 від 30 серпня 2004 року, прийнято оскаржене рішення та вилучено посвідку на постійне проживання.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 24 травня 2018 року (а.с.1) відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 06 червня 2018 року постановлено судовий розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.17).

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на мотиви, зазначені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши усні пояснення позивача та його представника (вступне слово), перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

17 березня 2004 року громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до відповідного відділу Горохівського районного відділу Управління МВС України у Волинській області із заявою-анкетою про надання дозволу на постійне проживання в Україні (імміграцію) на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як такий, що має батька - громадянина України (а.с. 28-29). За результатами розгляду поданих документів, проведених перевірок, 30 серпня 2004 року ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну з дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.66).

На підставі вказаного дозволу позивач отримав посвідку на постійне місце проживання серії ВЛ №3725 від 09 листопада 2009 року (а.с.101).

ГУ НП у Волинській області звернулося до УДМС України у Волинській області з клопотанням № 54/01/16-2018 від 16 січня 2018 року про скасування дозволу на імміграцію та прийняття рішення про видворення за межі України із забороною в'їзду громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 (а.с.112-113). Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 систематично порушує законодавство України, вчиняючи злочини та адміністративні правопорушення. У 2009 році ОСОБА_1 вироком Маневицького районного суду Волинської області визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі; на підставі статті 75 КК України від призначеного йому покарання звільнено з випробуванням на 2 роки. У 2010 році ОСОБА_1 вироком Горохівського районного суду Волинської області визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 124 КК України. Також позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності по статтях 130, 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім того, в листі від 29 грудня 2017 року № 11/2/31дск Служби зовнішньої розвідки України вказано, що позивач належить до міжнародного злочинного угрупування і може становити загрозу національній безпеці України.

З огляду на вказане, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України та охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, відповідно до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію», статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 12 Закону України «Про імміграцію» ГУ НП у Волинській області просило УДМС України у Волинській області прийняти рішення про скасування дозволу на імміграцію та прийняти рішення про видворення за межі України із забороною в'їзду громадянина республіки Грузія ОСОБА_1

Листами від 19 січня 2018 року, від 22 лютого 2018 року Управління ДМС України у Волинській області зверталось до 5 департаменту Служби зовнішньої розвідки України, УСБУ у Волинській області відповідно з проханням підтвердити факти, викладені в листі Служби зовнішньої розвідки України №11/2/31дск, стосовно того, що ОСОБА_1 належить до міжнародного злочинного угрупування та його дії становлять загрозу національній безпеці України (а.с.130-131).

За результатами розгляду матеріалів щодо скасування дозволу на імміграцію відповідач склав висновок від 17 травня 2018 року, відповідно до якого вважав би за доцільне скасувати рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1, прийняте 30 серпня 2004 року; вилучити, визнати недійсною та знищити у встановленому законом порядку посвідку на постійне проживання в Україні ВЛ №3725, видану 09 листопада 2009 року (а.с.134-136).

У зазначеному висновку вказано, що дії іммігранта ОСОБА_1 становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а тому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію в Україну підлягає скасуванню. Окрім посилань на судові вироки 2009, 2010 років, якими ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, лист Служби зовнішньої розвідки України № 11/2/31дск, у висновку відповідач також зазначив, що 19 березня 2018 року Управління ДМС України у Волинській області отримало лист від Управління Служби безпеки України у Волинській області № 54/2/167дск від 16 березня 2018 року з інформацією про задокументовану причетність ОСОБА_1 до діяльності членів злочинних угрупувань, які обґрунтовано підозрюються у вчиненні розбійних нападів, вимагання грошових коштів та інших злочинів.

Рішенням від 17 травня 2018 року №0703/15 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину та уродженцю Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.137). Копію вказаного рішення надіслано позивачу, яке останній отримав 22 травня 2018 року (а.с.138-139).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 17 травня 2018 року №0703/15, прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскарженого рішення, а тому позов необхідно задовольнити.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію» №2491-ІІІ від 07 червня 2001 року (далі - Закон №2491-ІІІ), в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Як визначено статтею 12 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України (стаття 13 Закону №2491-ІІІ).

Відповідно до статті 14 Закону №2491-ІІІ особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (пункт 22 Порядку №1983).

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти (пункт 23 Порядку №1983).

Як встановлено судом ініціатором скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 є ГУ НП у Волинській області (клопотання від 16 січня 218 року № 54/01/16-2018).

Управління ДМС у Волинській області здійснювало заходи щодо збору додаткової інформації (лист від 19 січня 2018 року, адресований 5 департаменту Служби зовнішньої розвідки України, лист від 22 лютого 2018 року, адресований Управлінню Служби безпеки України у Волинській області з проханням підтвердити факти, викладені в листі Служби зовнішньої розвідки України № 11/2/31дск).

Оскаржуване рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну від 17 травня 2018 року №0703/15 було прийняте на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).

Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки» надано визначення поняттям: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

На думку суду, при застосуванні поняття національної безпеки як предмета інтересу, захист якого може обґрунтовувати необхідність скасування дозволу особі на імміграцію в Україну, необхідно виходити з доречності та достатності аргументів в користь посилання на такі інтереси. Можливість широкого тлумачення цих інтересів може призвести до звуження прав людини, що суперечить одному із провідних принципів і загальних засад конституційного ладу України - принципу верховенства права.

Суд встановив, що стверджуючи про загрозу національній безпеці України в діях ОСОБА_1, компетентні органи, в тому числі і відповідач, посилаються на службову інформацію з грифом «Для службового користування». При цьому, ані суд, ані позивач не мали можливості ознайомитись з відповідними документами - носіями такої інформації.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia» суд вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об'єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення «національної безпеки», що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було доведено наявність підстав, не надано розумних обґрунтувань існування загроз, передбачених пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», які могли б бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію.

Окрім посилань на службову інформацію, на підтвердження того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні відповідач надав суду: вирок Любешівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2011 року у справі №1-25/11 (а.с.114-124), яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 4, 5 статті 27, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 357 КК України та визначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 від призначеного йому покарання звільнено з випробуванням на 2 роки (вказаний вирок набрав законної сили 16 серпня 2011 року); вирок Горохівського районного суду Волинської області від 31 серпня 2010 року у справі № 1-100/2010 (а.с.125-127), яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 124 КК України та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (вказаний вирок набрав законної сили 17 вересня 2010 року); витяг з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (а.с.128-129), відповідно до якого ОСОБА_1 в період з січня 2005 року по червень 2013 року притягувався до адміністративної відповідальності за частинами першою, другою статті 122, статтею 124, частинами першою, третьою статті 126, частинами першою, другою статті 130, статтею 184, статтею 203 КУпАП; відомості про те, що ОСОБА_1 є фігурантом в кримінальному провадженні № 12016030010002537.

Суд звертає увагу, що усі наведенні кримінальні та адміністративні правопорушення вчинялись позивачем до червня 2013 року, за які він поніс покарання. Питання ж про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну ГУ НП у Волинській області ініційоване лише в січні 2018 року на підставі листа Служби зовнішньої розвідки України № 11/2/31дск, отриманого останнім 29 грудня 2017 року. При цьому наведені у вказаному листі обставини щодо належності ОСОБА_1 до міжнародного злочинного угрупування не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні статей 72-76 КАС України. Більше того, в клопотанні ГУ НП у Волинській області від 16 січня 2018 року міститься формулювання про те, що ОСОБА_1 лише може становити загрозу національній безпеці України.

У свою чергу, у листі УСБУ у Волинській області від 25 червня 2018 року №54/3-3640 на адвокатський запит представника позивача роз'яснено, що визначення ОСОБА_1 як фігуранта в кримінальному провадженні № 12016030010002537 у листі УСБУ у Волинській області від 09 червня 2018 року №54/3/3312 з тих підстав, що в ході службової діяльності було отримано інформацію про можливу причетність останнього до підготовки та вчинення кримінального правопорушення (а.с.169). Однак, як вбачається із листа №33-2512вих18 від 09 липня 2018 року Луцька місцева прокуратура повідомила відповідача, що в кримінальному провадженні № 12016030010002537 ОСОБА_1 підозра не оголошувалась та обвинувачення не пред'являлось (а.с.177). Також у листі ГУ НП у Волинській області від 26 червня 2018 року №26аз/01/24/1-2018 на адвокатський запит представника позивача йдеться, що в управлінні інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Волинській області відсутні відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 25 червня 2018 року (а.с.175).

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування в даній адміністративній справі є наявність в діях іммігранта ОСОБА_1 загрози національній безпеці України станом на момент прийняття оскарженого рішення.

Суду не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, які покладені в основу оскаржуваного рішення - вчинення позивачем діянь, що загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні, як-от причетність ОСОБА_1 до діяльності членів злочинних угрупувань, які обґрунтовано підозрюються у вчиненні розбійних нападів, вимагання грошових коштів та інших злочинів.

Листи ГУ НП у Волинській області від 12 червня 2018 року № 351/01/16-2018, відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ у Волинській області від 14 червня 2018 року № 54/3-3321 (а.с.145,147), на які у судовому засіданні посилається представник відповідача, не містять інформації щодо конкретних фактів, які можуть бути перевірені і підтверджені, тому суд такі докази розцінює як неналежні.

Частиною першою статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не надав суду достатніх доказів на підтвердження тих висновків, які покладені в основу оскаржуваного рішення.

Водночас, позивач та його представник, спростовуючи доводи відповідача, надав суду довідку-характеристику №30 від 22 травня 2018 року, видану виконавчим комітетом Горохівської міської ради про те, що за період проживання на території міської ради питання щодо ОСОБА_1 комісіями при виконкомі міської ради не розглядались, до адміністративної відповідальності останній не притягався (а.с.8). З довідки серії ІАА №0624640 Департаменту інформаційних технологій МВС України слідує, що станом на 23 травня 2018 року до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.15).

Про соціальні зв'язки позивача з Україною свідчать довідка виконавчого комітету Горохівської міської ради від 22 травня 2018 року №1676, відповідно до якої ОСОБА_1 проживає в Україні разом із сім'єю: матір'ю, 1938 року народження, двома дітьми, 1996 та 1991 року народження, та дружиною (а.с.7); в Україні похований його батько (а.с.9); сини позивача - ОСОБА_6 має громадянство України (а.с.156), а ОСОБА_7 народився в Україні (а.с.157).

Судом також встановлено, що в особовій справі ОСОБА_1 відсутні докази повідомлення позивача про те, що стосовно нього розглядається питання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та доказів того, що позивача запрошували в Управління ДМС у Волинській області для надання відповідних пояснень. Таких доказів також не надано і під час судового розгляду справи.

Вказані обставини свідчать про порушення права позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд враховує, що ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, «орган», що згадується в цій статті, не обов'язково має бути судовим. Однак при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають ураховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує (пункт 67 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини» від 06 вересня 1978 року).

Під визначенням терміну «процесуальні гарантії» суд вважає, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.

Так у суду немає сумніву, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень від 17 травня 2018 року №0703/15, у разі набрання ним чинності, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію» є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що Комісар Ради Європи з прав людини видав рекомендацію від 19 вересня 2001 року стосовно прав іноземців, які бажають в'їхати на територію держав-членів Ради Європи, та виконання рішень про видворення (CommDH(2001)19). Відповідно до пункту 11 зазначеної рекомендації у випадках, коли особа стверджує, що компетентні органи порушили право, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, або що існує можливість порушення ними цього права, необхідно забезпечити, щоб право на засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції гарантувалося не лише законом, але також на практиці.

При цьому конвенційний механізм захисту прав передбачає, зокрема те, що основоположні права, гарантовані Конвенцією, повинні виконуватися безпосередньо на державному рівні, зокрема, державними органами.

Так право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме пунктом 23 Порядку №1983.

На думку суду, особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає їй змогу брати участь у провадженні під час розгляду її справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

За таких умов, суд дійшов висновку, що Управління ДМС України у Волинській області не виконало вимоги пункту 23 Порядку №1983, оскільки позивача, у даному випадку, позбавлено процесуальних гарантій, встановлених статтею 13 Конвенції, щодо безпосередньої участі сторони у процедурі прийняття рішення компетентним органом.

Аналіз обставин щодо прийняття рішення від 17 травня 2018 року №0703/15 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено встановлений порядок, мало місце неповне з'ясуванням всіх обставин, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено можливість суду при прийнятті рішення у разі задоволення позову застосувати такий спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Позивач після отримання рішення про скасування йому дозволу на імміграцію на вимогу відповідача повернув посвідку на проживання, і як встановлено у судовому засіданні з пояснень представника відповідача, така посвідка зберігається до завершення процедури оскарження рішення про скасування дозволу на імміграцію іноземця в Україну.

Посвідка на постійне проживання в Україні, що видана на підставі дозволу на імміграцію в Україну, є документом, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні, надає право на вільний виїзд з країни та в'їзд до неї протягом усього терміну дії дозволу на постійне проживання.

Оскільки рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію суд визнає протиправним та скасовує його, то підлягає задоволенню і позовна вимога про повернення позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, що була вилучена на підставі такого рішення Управління ДМС України у Волинській області, що забезпечить повне відновлення порушених прав ОСОБА_1

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то за правилами частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути здійснені ним і документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Позивач документально підтвердив витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн. (а.с.2). Отже, ця сума належить до відшкодування позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про імміграцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 37821586) про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від 17 травня 2018 року №0703/15 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Волинській області повернути ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні, що була вилучена на підставі рішенні від 17 травня 2018 року №0703/15 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складене судом 20 липня 2018 року